Економічні науки/ 7.Облік і аудит

Ромашевська Н. О, Панасюк А. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

З 1 січня 2012 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" [1] , яким розділ XIV Податкового кодексу України доповнено Главою 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності". З дня набуття чинності, він став об'єктом уваги підприємців, економістів-практиків, політиків, науковців. Адже прийняття 18 листопада 2010 р. Верховною Радою Податкового кодексу, який фактично скасовував спрощену систему оподаткування і посилював контролюючі функції податківців, завело багатьох представників малого бізнесу в безвихідь і поставило під загрозу існування такої організаційно-правової форми ведення бізнесу, як приватний підприємець.

Варто зазначити, що процес реформування на цьому не зупиняється, а це потребує особливо уважного аналізу нововведень, виділення особливостей, переваг та вад, що несе в собі вибір спрощеної системи оподаткування.

Аналіз наукових досліджень засвідчив, що питанню бухгалтерського обліку та звітності малого підприємництва приділяли увагу багато вчених. Серед них: Ф.Бутинець, В.Леонтьєв, В.Сопко, Л.Сук та інші науковці. Також питання доцільності спрощеної системи оподаткування підприємств та удосконалення ведення обліку на них розглядалися в наукових працях О.Барановського, Н.Бойченко, З.Варналія, О.Кужель, І.Неділько, В.Сизоненка, Т.Сльозко, та інших вітчизняних дослід­ни­ків. Проте на багато питань не знайдено відповіді, зокрема, які підпри­ємства і як повинні вести облік, чому вони повинні його вести, які норми застосовувати для обліку на малих підприємствах тих чи інших об’єктів.

Метою даної роботи є дослідження стану обліку і звітності малих підприємств відповідно до вимог Податкового кодексу, а також визначення його ключових проблем.

Законом "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України, що стосуються спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" визначено чотири групи підприємців, які можуть працювати за спрощеною системою.

До першої групи належать дрібні підприємці з обсягом доходу до 150 тис. грн., які не мають найманих робітників. До другої групи – фізичні особи, які мають обсяг доходу 1 млн. грн. і мають право наймати 10 найманих працівників. До третьої групи належать фізичні особи-підприємці з обсягом доходу не більше 3 млн. грн. і кількістю найманих осіб до 20 осіб. Для таких підприємців ставка податку встановлена на рівні 3% або 5% залежно від того, з ПДВ чи без ПДВ ведеться їхня діяльність. До четвертої групи належать підприємці або юридичні особи з обсягом доходу не більше 5 млн. грн., правом наймати до 50 осіб і ставкою податку на рівні 3% або 5%. Законодавчими змінами, які набули чинності з 1 липня 2012 року[3], база оподаткування єдиним податком була розширена, зокрема були введені 5-а і 6-а групи «спрощенців».

Окрім цього, згідно прийнятого нещодавно  нового Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів, за який вже проголосовано в 2013 році ставки єдиного податку для платників 5-ї групи знижені – до 5% з 7%, для 6-ї групи – до 7% з 10%, платники 2-ї групи  подаватимуть звітність раз на рік, а не щоквартально, заяву на єдиний податок можна буде подати і в електронній формі, скасовуються обмеження за критерієм кількості найманих працівників для 5-ої та 6-ої груп платників єдиного податку [3].

Вищезазначені зміни здійснили свій позитивний вплив це підтвер­джується статистикою: сьогодні за даними податкових органів, найпопуляр­нішою залишається друга група оподаткування, в якій працюють 721 тис. підприємців, що становить близько 55% від загальної кількості «спрощен­ців». Згідно з повідомленням, у 2012 році чисельність індивідуальних підприємств зросла з 1,05 млн. осіб до 1,3 млн. осіб.

Варто зазначити, що система обліку і звітності після прийняття ПКУ[2]  постійно потребує роз’яснень та уточнень це і є тим головним недоліком, якого сьогодні не можливо позбутись. Багато дискусійних питань виникає стосовно того що відносити до доходів підприємця-єдинника. Підприємці вважають доходом лише кошти, що потрапляють на рахунок від основної діяльності. Податковий Кодекс, зокрема пп.1 п.292.1 визначає, що доходом платника єдиного податку є: дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та безготівковій); матеріальній та нематеріальній, визначеній п.292.3. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Продовжуючи думку,  варто зазначити що винагорода для фіз. особи єдинника,  яка доволі близька за змістом з поняттям роялті за договорами: доручення, транспортного-експедирування та комісії все таки вважається доходом і оподатковується [4].

Серед інших моментів, що стосуються обліку та звітності варто зазначити, що незмінною для платників єдиного податку залишається вимога щодо сплати єдиного соціального внеску в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок є однаковим для всіх трьох груп підприємців, платіж до Пенсійного фонду підприємець зобов'язаний сплатити незалежно від суми сплаченого єдиного податку, отриманого доходу чи прибутку від своєї діяльності. Вважається, що такий підхід є неправильним, оскільки саме значна сума ЄСВ є тим чинником, що нівелює позитивний вплив нововведень. Деякі науковці пропонують повернутися до "старої" схеми, за якої внески до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування були включені до складу єдиного податку, однак, враховуючи складне фінансове становище Пенсійного фонду, така ідея видається нам не надто реалістичною. Більше того, як зазначає П.Коліснічен­ко, сплата страхових внесків у складі єдиного податку не дає змоги здійснити їх персоніфікацію, що відповідно створює проблеми із зарахуванням страхового стажу.

Єдиними позитивними законодавчими нововведеннями щодо спрощеної системи оподаткування можна вважати: скасування обмеження віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платників єдиного податку та повернення фізичним особам – платникам єдиного податку права реєструватись платниками ПДВ [5].

Отже, перші кроки в напрямі реформування та побудови ефективної спрощеної системи оподаткування зроблено. Водночас є низка невирішених проблем її удосконалення. У цьому контексті основну увагу має бути приділено забезпеченню, по-перше, виключно соціальній спрямованості такої системи оподаткування, по-друге, фіскальної справедливості. З цією метою для подальшого вдосконалення спрощеної системи оподаткування  необхідно забезпечити рівноправність для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, а також оптимізацію податкового навантаження на різні групи платників єдиного податку; унеможливлення зловживань, що дискредитують спрощену систему; забезпечити максимальне врахування економічних процесів за податкового адміністрування, зокрема застосування індексації граничних обсягів доходу, встановлених Законом про спрощену систему з врахуванням темпів інфляції.

Література:

1.Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 04.11.2011 р., № 4014-VI.- [Електронний ресурс]- Доступний з: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4014-17

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р., № 2755-VI. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

3. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні»  від 05.07.2012 року № 5083-VI.- [ Електронний ресурс]- Доступний з: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5083-17.

4. Журнал «Все про бухгалтерський облік» № 5 від 18.01.2013р. с.9-32.

5. Покатаєва О.В. Спрощена система оподаткування в контексті Податкового кодексу України / О.В.Покатаєва // Право і безпека. – 2011. – № 1 (38). [Електронний ресурс]. – Доступний: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2011_1/PB-1/PB-1_47.pdf.