Історія. Загальна історія.

Фомська Світлана Михайлівна

Аспірантка кафедри педагогіки і методики викладання історії та суспільних дисциплін Інституту історії, етнології та правознавства

ім. О.М. Лазаревського

Чернігівського національного педагогічного університету

ім.  Т. Г. Шевченка

Діячі «Просвіти» на Чернігівщині 1917-1920 рр.

Товариство «Просвіта» упродовж тривалого історичного періоду здійснювала потужний вплив на формування культурно-освітнього рівня й національної самосвідомості українського народу. Члени масової культурницької громадської організації відомі як носії освітянських і національних цінностей. Одним із відомих регіональних осередків цієї організації у період визвольних змагань українського народу 1917-1920 рр., стала чернігівська «Просвіта».

Метою даної розвідки є висвітлення даних щодо просвітніх діячів товариств на території Чернігівської губернії, вивчення біографічних даних подвижників просвітницьких ідей та з’ясування основних методів та форм роботи прибічників «Просвіт» в той час.

Вивчення різних аспектів діяльності просвітніх товариств було предметом численних досліджень. На сьогодні узагальнюючої праці з даної проблеми не виявлено. Окремо висвітлюються сторінки життя просвітян на сторінках багатьох публікацій про просвітницький рух у краї [1].

На українських зборах 18 березня 1917 року з вуст відомого та шанованого у місті педагога і громадського діяча І. Коновала пролунала пропозиція щодо продовження просвітницького руху, а наприкінці березня на шпальтах «Чернігівської земської газети» з’явилось оголошення: «Українське товариство «Просвіта» в Чернігові відновлює свою діяльність. Бувших членів товариства прохають поновити членський внесок.» [2]. І так, Іван Омелянович Коновал (1875-1925) народився в с. Вороньків (звідси і його псевдонім Іван Вороньківський) Бориспільського району Київської області (тоді Полтавської губернії). Після закінчення школи працював сільським вчителем, пізніше в Чернігівському земстві в болотоосушувательному відділі, був він також секретарем «Земского сборника Черниговской губернии» в цей час Іван Омелянович познайомився з М. Коцюбинським. Разом з великим письменником та першим керівником «Просвіти» І. Коновал приймали участь в роботі Чернігівської архівної комісії та в товаристві «Просвіта», яке заснувалось в 1906 р. [3]. Саме під час роботи в товаристві він починає писати і видає декілька книжок. У березні 1917 року приймав активну участь у відродження чернігівського осередку просвітницького руху. На перших зборах відновленої «Просвіти» 24 квітня 1917 р. його було обрано до складу Ради товариства. І.  Коновал підготував та доповів, у листопаді на губерніальному з’їзді товариства, доклад щодо фінансового стану товариства. Акцентував увагу слухачів на значінні освіти в житті народу, вказав, що процент неграмотних на Україні більший за російські показники. Товариство «Просвіта» допомагало поширювати освіту в земстві, тому місцева адміністрація мала надавати матеріальну допомогу товариствам з організації як шкільної, так і позашкільної освіти. Тобто він вказав на ще одне джерело фінансування «Просвіти» - «кооперативні інститути» [4]. Восени 1918 р. І. Коновала було обрано головою чернігівського товариства. На шпальтах місцевої преси він розмістив своє звернення до членів товариства з проханням більш активно приймати участь в житті просвітницького товариства, адже дій лише голови не вистачить на повноцінну діяльність «Просвіти» [5].

Разом з І. Коновалом до складу товариства увійшли В. Коцюбинська, В. Базилевич, Ф. Шкурина-Левицька, В. Еланський, Д. Лебедь, І. Шраг, М. Шраг, І. Карпинський, А. Верзилов, О. Приходько, І. Руденко, В. Самійленко, М. Жук та багато інших. Нажаль відомостей знайдено не дуже багато, але збережені матеріали розкривають цікаві сторінки історії з життя та діяльності прибічників тогочасної «Просвіти».

Верзилов Аркадій Васильович (1867-1931) історик, краєзнавець, етнограф, громадський діяч. Народився в с. Ковчин Куликівського району. Випускник Чернігівської гімназії. Після закінчення історичного факультету університету працював в архіві м. Києва, у 1893 р. був обраний міським секретарем в Чернігові. Одночасно плідно співпрацював в Чернігівській архівній комісії разом з М. Коцюбинським. 1906 р. був обраний міським головою на цій посаді його перевибирали до 1917 р., не дивлячись на доноси з інформацією про причетність Акрадія Васильовича до лівих партій. Він також приймав активну участь у житті місцевої бібліотеки та плідно працював в товаристві «Просвіта» [6]. А. Верзилов читав курс лекцій для козаків в недільній школі українського гарнізону з історії України. Займався написанням та виданням праць «Наукове життя в Чернігові 1914-1924 рр.», «Найдавніший побут Чернігівської околиці» [7, с. 98-100]. З 1918 р. він очолив українську гімназію, знову став міським головою та займався викладацькою діяльністю. Читав курс лекцій «Історія України ті Русі з ІХ по ХVІІ ст.» для студентів Чернігівського народного університету.

Еллан-Блакитний Василь Михайлович (1894-1925) український поет та політичний діяч. Е. Блакитний не пройшов ГУЛАГ – він помер від хвороби аорти ще 4 грудня 1925 року, але його ім’я стоїть поруч з такими, як М. Хвильовий, М. Зеров та іншими, було надовго викреслено з української історії та політики. Та навіть після зняття табу на твори В. Блакитного, увага приділялась його співпраці з більшовиками та вступом до лав КП(б)У [8, с. 44-50].

Народився 12 січня 1894 року в родині священика, що очолював приход у с. Козел Чернігівського повіту. В чотири роки Василь втратив батька становище родин стало матеріально важким. 1905 року хлопчик з матір’ю зимували в Чернігові, влітку вони їздили або в с. Козел, або в с. Тулиголова Глухівського повіту до бабусі, матері покійного батька. Мати поета співчувала українському руху, під час революції 1905-1907рр. вступила до лав «Просвіти», взагалі була жінкою дуже радикальних поглядів. Одного разу навіть врятувала організацію від поліції, заховавши прокламацію в кошику з білизною. Так з дитинства Василь мав змогу читати революційну літературу, чим він і користувався.

Мати Василя, була в дружніх відносинах з подружжям Коцюбинських , з котрими познайомила і свого сина, який особливо заприятелював з дочкою М. Коцюбинсткого Оксаною [8, с.113-115 ].

Василь відвідував «суботи» М. Коцюбинського, бував на всіх лекціях і виставах «Просвіти». Саме М. Коцюбинський та І. Шраг добирали для Василя літературу та мали великий вплив на розуміння систематизації уявлень щодо сучасного йому суспільства. Великий влив на погляди світосприйняття Василя мав вчитель малювання М. Жук. На його уроках розмовляли українською мовою, читали українські газети, влаштовували диспути. Саме цим його приваблювало у навчанні у М. Жука [9].

За словами ровесників поета він «був талановитим та здібним юнаком з поетичною душею, гарячий революціонер, борець, не дивлячись на слабке здоров’я, дуже «деятельній» з «мощною» енергетикою». Вимальовується людина, котра думає серцем, а не головою, надзвичайно романтична та емоційна, людина, що гостро відчуває несправедливість і бажає перебудувати світ навколо себе [7].

Василь не міг похвалитися своїми успіхами в навчанні, постійно переходив з класу в клас, отримував незадовільні відмітки. Під час Першої світової війни разом зі своїм вузом перекачував з Києва до Саратова, перевозивши з собою нелегальну літературу. В Чернігові він часто виступав з рефератами щодо нелегальної літератури перед шкільною молоддю.

Події 1917 року зустріли Василя людиною впевненою в своїх силах, переконаною в необхідності революції, зробити все для свого народу.

Тут прослідковується більшовицькій запал, зруйнувати на шляху все, що заважає досягти поставленої мети – бажання працювати на користь будучності України. В Чернігові, як і по всій Україні зароджується легальний рух українського відродження. Політичним лідером самовідданих українців був І. Шраг, котрий очолив перші дні революції ту велику частину української інтелігенції, що вболівала за працю на користь рідного краю, поряд з І. Шрагом стояв В. Блакитний, представник студентства.

24 квітня 1917 року в Чернігові відбулись перші загальні збори товариства «Просвіта». Виступаючи на цих зборах, В. Блакитний звернув увагу на дефіцит української літератури і запропонував заснувати видавництво «Десна» при «Просвіті», що і було зроблено в червні 1917 року [10]. Збори обрали Раду «Просвіти», членом котрої став Василь.

Основні погляди Василя Блакитного змінювались в силу росту як особистості поета: намагання завжди бути з народом за покликом душі штовхали його до більшовицької ідеології. Якщо у раннього Блакитного панували ідеї нації над усіма іншими, то у пізнього – відбувається перехід на користь класу – гегемонії пролетарської революції. Проводячи в листопаді 1917 року конференцію волостей і гарнізону Чернігова, В. Блакитний перший в Чернігові підтримав збройне повстання в Петрограді. Так на початку 1918 року Василь голосував та підтримував УПСР, що в свою чергу говорило про відношення його до групи заколотників проти УЦР.

Блакитний, як і більшість когорти українських діячів, шукали вихід зі складної ситуації, що склалась під час громадянської війни. Ідеологія Блакитного увінчалась цілковитою поразкою, але як би там не було це сторінки нашої історії, яки ми повинні вивчати, поважати та розуміти.

Жук Михайло Іванович (1883-1964) обдарований митець, друг М. Коцюбинського та його прибічник. Український художник та письменник, автор творів для дітей та дорослих був активним членом товариства «Просвіта» з березня 1917р. і приймав участь в житті попередниці «нової» «Просвіти» - товаристві 1906-1908 рр. [11]. Народився на півдні України, дитинство пройшло в м. Києві, з 1904 р. поселився в Чернігові, працював вчителем малювання в чоловічому монастирі, потім в жіночій гімназії та духовній семінарії. Художні витвори мистецтва М. Жука виставлялись не лише на виставках в Україні, а і по всій Європі. Під керівництвом М. Коцюбинського та І. Франка М. Жук починає займатись літературною діяльність, що в нього досить гарно виходило [9]. Автор багатьох творів займався декорацією та оздобленням книжок, безпосередньо твору «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського та творів І. Франка. Під час відродження «Просвіти» М. Жук безкоштовно організовував на користь товариства виставки зі своїми роботами [12].

Карпинський Олександр Павлович (1869-1929) Належав до приятелів М. Коцюбинського. Один із засновників у 1877 р. громадської бібліотеки (нині Чернігівська державна обласна наукова бібліотека ім. Короленка). Народився громадський діяч на Підляшші. Він навчався в середній школі в Любліні та Підляшші Білий (атестат зрілості 1887), навчався на юридичному факультеті Московського університету (1892). Працював у Чернігівському окружному суді. З 1917 р.— товариш генерального секретаря внутрішніх справ УНР. 24 січня 1918 у Києві перед делегатами Всеукраїнського православного церковного собору виступив як представник уряду УНР — комісар у справах сповідань. З 17 липня 1918 — член Ради Міністерства закордонних справ Української Держави. Саме О. Карпинський на перших зборах чернігівської «Просвіти» 24 квітня 1917 р., заявив про політичний аспект просвітянського руху, наголосивши : «Теперішні вільні часи відкрили перед «Просвітами» широку діяльність як просвітню, так і політичну. Як і раніше, так і тепер завдання просвіти є зав’язати зв’язки з селом, організувати темні селянські маси» [13]. З 1920 р. Олександр Павлович займався адвокатською практикою в м. Рівне, де і очолив місцеву філію «Просвіти».

Шраг Ілля Людвигович (1847-1919) відомий громадський діяч, адвокат. Народився в м. Седнів, в родині лікаря, вихідця із Саксонії. Навчався в чернігівській гімназії, потім на юридичному факультеті в Київському університеті, де отримав наукову ступінь і став кандидатом юридичних наук. Ілля Людвигович був одним із засновником чернігівської «Громади», пізніше приймав активну участь в заснуванні «Просвіти» в 1906 р. [3]. І. Шраг постійно перебував у гущі українських проблем, вболівав за вільну українську мову, за самостійну країну. За свої націоналістичні погляди переслідувався органами жандармерії. Після лютневих подій 1917 року, незважаючи на вік та підупале здоров’я І. Шраг проявив неабияку енергію і хист до громадської роботи. Його призначили головою Чернігівського окружного суду, обирали головою місцевої губернської громади партії українських соціалістів-федералістів, він працював у відновленій «Просвіті», став членом Центральної Ради, засідання якої не пропускав. Будучи членом товариства та представником Ради «Просвіти» І. Шраг проводив активну агітацію, щодо залучення сільського населення до лав «Просвіти», постійно пропагував просвітницькі ідеї під час будь-яких заходів товариства. Проводив лекції та доповіді для членів «Просвіти» про останні події в Києві, про роль та значення Центральної Ради, пояснював суть Універсалів, висвітлював неосвіченим громадянам політичні реалії життя [14].

Шраг Микола Ілліч (1894-1970) постать в історії України досить помітна. Член Центральної Ради, член ЦК Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), заступник голови м. Чернігова. Перелік цих обов’язків вражає, особливо враховуючи що вони лягли молоді плечі. Народився 4 травня 1894 року в Чернігові в родині І. Л. Шрага – одного найбільш відомих громадських діячів України к.19-поч. 20 ст.

У складних соціально-політичних умовах українські «просвітяни» боролися за дозвіл на існування україномовних навчальних закладів. Це відігравало важливу роль у поширенні національної свідомості серед українського громадянства. Аналізуючи їх педагогічні, історичні та художні твори, виділяємо їх виховний ідеал, який містить у собі такі цінності, як доброта, любов, чесність, справедливість, щирість, гідність, благородство (загальнолюдські), патріотизм, почуття національної гідності, громадянськість, толерантність, національну незалежність. Українські «просвітяни» вищезазначеного періоду особливого значення надавали вихованню справжнього громадянина своєї держави. Ця проблема є актуальною і в даний час.

Список використаних джерел

1. Васюта О. Культурно-громадський рух на Чернігівщині в другій половині ХІХ – на (до історії Чернігівської «Просвіти» )// Просвіта – 92: Громад. – політ. та літ. – мистець. щоріч. – Чернігів, 1992. – С. 111-114. Чепурний В. Про коріння і про боріння: Чернігівській «Просвіті» - 90 // Сіверщина. – 1997. – 18 січ. С. 4. Самойленко Г.В. Громадсько-культурне та літературне життя в Чернігові у кінці ХІХ – початку ХХ ст.. – Ніжин: ТОВ «Наука-сервіс», 1999. – С. 48-56.

2. Українські збори в Чернігові. // Чернігівська земська газета. – 1917. – 24 березня.

3. Статут Українського товариства «Просвіта» в Чернігові. – Чернігів, 1906 р

4. Дві сестри (кооперація і Просвіта) // Чернігівська земська газета. – 1918. – 27 вересня.

5. Чернігівська Просвіта. // Чернігівська земська газета. – 1918. – 18 травня.

6. Біньковська Л. Кавалер орденів св.. Анни та Святослава, або Під таємним оком поліції: Постаті: Мер і засновник «Просвіти» // Чернігівські відомості. – 2003. – 10 січня – С. 4.

7. Бойко В.М., Демченко Т.П., Оніщенко О.В. 1917 рік на Чернігівщині: історично-краєзнавчий нарис. – Чернігів: Сіверянська думка, 2003. – 126с.

8. Спогади про Михайла Коцюбинського / Упоряд., післямова та прим. М.М. Потупейка. – 2 вид.,доп. – К.: Дніпро, 1989. – 278с.

9. Лущик С. Михайло Жук у колі сучасників // Київ. – 1988. - №11. – С. 148-153.

10. Перші загальні збори Чернігівської «Просвіти». // Чернігівська земська газета. – 1917. – 24 квітня.

11. Школьна О. Трагедія і тріумф Михайла Жука // Україна – 2001. - № 3. – С. 38-39.

12. Рахунок чернігівської друкарні губернського земства товариству «Просвіта». // Літературно-меморіальний музей-заповідник імені М.М. Коцюбинського. – А-2451

13. Горобець С. Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель // Скарбниця української культури: Зб. Наук. Праць. – Чернігів, 2007,. – Вип. 8. – С. 55- 57.

14. Демченко Т.П. Батько Шраг: Монографія. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2008. – 264.