Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

 

Викладач біохімії  Глущенко Ольга Леонідівна

Криворізький коледж економіки та управління                                         Державного вищого навчального закладу                                                               «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Формування пізнавальної активності студентів                                   на лекційних заняттях з біохімії

        Лекція - одна з форм проведення навчальних занять у вищій школі, призначена для засвоєння студентами теоретичного матеріалу. Мета лекції - розкрити основні положення навчального матеріалу, з’ясувати невирішені проблеми, проаналізувати та узагальнити відомі факти, дати рекомендації щодо використання основних висновків на практичних заняттях.

Традиційна лекція передбачає такі складові:

ü                організацію діяльності викладача та студентської аудиторії;

ü                формулювання теми, постановка мети і завдань;

ü                акту­алізацію опорних знань студентів;

ü                викладення змісту дидактичного ма­теріалу викладачем;

ü                забезпечення умов сприйняття та засвоєння навчального матеріалу студентами;

ü                узагальнення та систематизацію знань студентів, здобутих у про­цесі проведення лекції.

        Залежно від форми організації та керування пізнавальною діяльністю студентів,  лекція може бути монологічною, діалогічною, полемічною.

Особливістю монологічної лекції є викладання її змісту викладачем, який подає теоретичний матеріал у вигляді готових висновків. У цьому випадку студенти сприй­мають на слух інформацію, фіксують основні положення, запам'ятовують.

Діалогічна лекція розрахована на активізацію участі студентів при керівній ролі викладача. Лек­ція, проведена в діалогічній формі, матиме успіх тоді, коли викладачем добре продумані та сформульовані запитання для діалогу зі студентами, передбачені можливі варіанти відповідей на них, визна­чені серед них найбільш суттєві.

Полемічна лекція передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді постановки проблем, ідей, положень, що вима­гають розв'язання в ході дискусії. Роль викладача у проведенні поле­мічної лекції досить складна. Йому необхідно бути ерудитом, володіти мистецтвом полеміки, орієнтуватися в різних поглядах та спрямову­вати студентів на правильні висновки. Полемічна лекція — один із способів ефективного емоційного впливу на студентів, збудження його інтересу до вивчення дисципліни, пізнавальної активності, бажання шукати істину.

        Лекції посідають суттєве місце у навчальному процесі на всіх рівнях освіти, хоча їх кількість щороку різко зменшується у навчальних планах. У зв'язку з цим від педагогів вимагається творче ставлення до них. Лекція, що відповідає сучасним дидактичним і виховним цілям, повинна формувати пізнавальний інтерес до вивчення дисципліни, наближувати навчальний процес до умов професійної діяльності, сприяти обміну знаннями, досвідом й почуттями між викладачем та студентами. З цією метою необхідно використовувати прийоми та способи активізації класичних лекцій.

       У сучасній педагогічній літературі розрізняють такі способи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів при проведенні лекцій, як:

ü            постановка проблемних запитань та завдань для аналізу;

ü             порівнян­ня різних фактів, явищ, самостійних висновків та пропозицій;

ü             акцентування уваги студентів до змісту лекції за допомогою різноманітних висловів: «Це особливо важливо!..», «Вдумайтесь...», «Зверніть увагу...» «Отже, ми бачимо...»; риторичних за­питань «Чим пояснити цей факт?»,            «Як пов'язані між собою ці події?», пауз, які дають змо­гу акцентувати увагу на головних моментах лекції;

ü            фіксація фактів, які необхідні для на­ступного проведення практичного чи лабораторного заняття;

ü            використання додаткового дидактичного матеріалу;

Отже,  ефективність проведення лекції в першу чергу залежить від:

ü            інтересу студентів до інформації, викладеної в процесі її проведення;

ü            привертання уваги студентів до змісту лекції за допомогою відомих прийомів спілкування; 

ü            застосування викладачем різноманітних прийомів активізації навчально пізнавальної діяльності студентів;

Підготовка висококваліфікованих спеціалістів техніків - технологів з технології харчування вимагає ґрунтовних знань біохімічних процесів та циклів перетворень біоорганічних речовин у процесі життєдіяльності людини. Тому розробка лекційного курсу з біохімії є необхідною передумовою підготовки фахівців даного профілю та майбутніх техніків - технологів.

        У той же час, лекційних матеріал є досить складним для сприйняття, оскільки передбачає не тільки знання формул сполук, їх класифікації, фізичних та хімічних властивостей, циклів біохімічних перетворень у живих організмах, але й застосування біохімічних речовин у різноманітних біотехнологічних процесах.

        Щороку кількість аудиторних занять з біохімії, у тому числі й лекційних, зменшується. Загальна кількість годин, відведених на вивчення дисципліни залишається незмінною. Разом із тим, обсяг навчального матеріалу та вимоги до його вивчення збільшуються. За таких умов підтримувати інтерес студентів до матеріалу, ускладненого формулами, біохімічними термінами, поняттями, циклами біохімічних перетворень (що можуть включати не менше 10 - 12 рівнянь хімічних реакцій) надзвичайно складно. Тому, в лекційному курсі з біохімії, зокрема під час полемічних лекцій, доцільно використовувати різноманітні прийоми активізації діяльності. Одним із шляхів розвитку пізнавальної активності студентів є використання на лекціях елементів ігрових технологій навчання, які розвивають творче мислення, вміння та навички самостійної розумової праці.  Звертаючись до дидактичних ігор та ігрових моментів, сучасна педагогіка справедливо вбачає в них можливості для ефективної організаторської взаємодії викладача та студента під час полемічних лекційних занять.

        План класичного лекційного заняття складається з трьох частин: вступної, викладу матеріалу та заключної.

        На всіх етапах лекційного заняття можливо впровадження елементи ігрових технологій навчання. Для цього на кожному етапі лекції викладачеві необхідно:

ü            чітко визначити мету та завдання навчальної гри за темою з урахуванням раніше вивченого матеріалу;

ü            сформулювати питання, на основі яких буде проводитись ігрова ситуація;

ü            забезпечити кожного студента необхідним дидактичним матеріалом;

ü            контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати дії студентів;

ü            чітко визначити час проведення ігрової ситуації.

Кросворд та ігровий момент у вступній частині лекції як форми посилення уваги студентів до навчального матеріалу.

        На цьому етапі студентам можна запропонувати розв’язати невеличкий кросворд, де у визначеному стовпчику або рядку можна прочитати назву класу біохімічних сполук, про який піде мова на занятті.

        Розпочати лекцію можна з ігрового моменту «Плутаниця». Викладач пропонує студентам самостійно визначити тему заняття, розглянувши навчальні картки, переглянувши відеофрагмент  або прослухавши невеличку інформацію.

Дидактична  гра, навчальна ситуація та інші елементи ігрових технологій навчання в основному змісті лекції

Ігровий прийом «замаскованих слів»

       На кожному занятті студенти зустрічаються з новими термінами, поняттями. Їх звичайне написання на дошці, а згодом відтворення у конспекті лекцій не завжди дає позитивний результат. Дехто зі студентів легко запам’ятовує, комусь це вдається складніше. Для кращого запам’ятовування матеріалу з біохімії можна скористатися ігровим прийомом “замаскованих” слів. Студенти повинні спочатку прочитати, відгадати певне поняття чи термін, а згодом записати його у конспекті. Такий ігровий прийом допоможе студентові зберегти в пам’яті відгаданий термін чи поняття.

Ігрова ситуація «Пазли»

       При вивченні незнайомих біохімічних понять чи термінів студентам можна запропонувати цікаву ігрову ситуацію «Пазли».

Завдання: студенти повинні скласти визначення біохімічного терміну із ряду  запропонованих понять (або слів).                       

        Наприклад, скласти визначення біохімічного терміну «окислювальне фосфорилювання».

Подпись: дихання, кисневе, АТФ, АДФ, молекула, із, утворення, процес, при, сполука, окислення, органічна, сполучення, форфорилювання

 

 

 

Правильне визначення:

утворення АТФ із АДФ при кисневому диханні у процесі сполучення, окислення молекул органічних речовин і фосфорилювання.

Переможцем буде той, хто правильно та швидше виконає завдання.

        Таку ігрову ситуацію можна ускладнити, запропонувавши студентам із певної кількості біохімічних понять обрати лише ті, що стосуються даного твердження або терміну.

Ігрова ситуація «Вільні  асоціації»

        При викладі нового матеріалу, поясненні різниці між певними біохімічними термінами, явищами чи поняттями лекторові можна скористатись ігровою ситуацією «Вільні асоціації». Так, можливе використання асоціацій при поясненні різниці між:

ü       біохімічними поняттями. Наприклад, пептид - білок, пептидний ланцюг - поліпептидний ланцюг - конформація поліпептидного ланцюга, глобулярний білок - фібрилярний білок, моносахариди - дисахарид тощо.

ü            просторовими структурами біохімічних сполук та їх схематичним зображенням у вигляді геометричних фігур чи схематичних зображень. Так, наприклад, первинна структура білків - лінійне, послідовне сполучення амінокислот, за допомогою пептидних зв’язків може бути схематично представлена у вигляді довгого ланцюга:

…. - А - А - А - А - А - А - А - А - А - А - …., в якому

« А » - схематичне позначання амінокислоти, « - »   хімічного зв’язку;

ü            загальними формулами класів сполук, формулами біохімічних речовини (емпіричними, структурними) та їх схематичним зображенням. Наприклад, загальна хімічна структура протеїногенних амінокислот, що входять до складу природних білків:

                                            R                                                    

                                                 H2N CH      COOH

   Її схематичне зображення:

де, - R - радикал, -NH2- аміногрупа, -COOH- карбоксильна група.

ü                характеристикою біоорганічної сполуки, класу речовин та їх розповсюдженням у природі. Наприклад, на початку лекційного заняття кожен студент отримує однаковий комплект дидактичних карток на яких зображено різноманітні продукти харчування (овочі, фрукти, злаки тощо). Під час розповіді про різні класи вуглеводів, ліпідів, вітамінів викладач пропонує студентам визначити в якому із запропонованих продуктів міститься найбільша кількість (у % співвідношенні) тієї чи іншої речовини.

        Вивчення лекційного курсу з біохімії є досить складними для сприйняття. Наглядність тут закономірна, бо без формул та циклів хімічних перетворень немає біоорганічної хімії. Для того, щоб активізувати навчальну діяльність студентів, акцентувати увагу на найбільш важкій для розуміння інформації, їм можна запропонувати знайти відповідність між формулами речовин та їх назвами. Наприклад, таким ігровим моментом можна скористатись при вивченні різних класів простих та складних білків, ліпідів, вуглеводів.

 «Хто швидше запише?»

       Викладач пропонує студентам записати на аркуші паперу 5 - 7 біохімічних термінів чи понять, які відповідають темі заняття та меті ігрового прийому.

Приклади завдань:

1) записати назви 5 продуктів харчування, що є джерелами водорозчинних (жиророзчинних) вітамінів.

2) записати назви 6 класів ферментів, відповідно до типів хімічних реакцій, що відбуваються в організмі людини.

3) записати назви 5 харчових жирів з найбільшим відсотковим вмістом насичених жирних кислот.

4) записати 5 фізіологічних функцій іонів кальцію (Са2+) в організмі людини.

Переможцями стануть ті студенти, які швидко та правильно виконають завдання.

Ігрові завдання у заключній частині лекції

       Заключна частина лекції є не менш важливою, ніж дві попередні. Це фінальний акорд у вивченні певної частини теоретичного матеріалу. Невдале закінчення лекції здатне зіпсувати враження від заняття, зменшити інтерес до виконання самостійної роботи. Як правило, студенти чекають від лектора яскравого та змістовного закінчення лекційного заняття.

Для того, щоб закріпити, підсумувати матеріал на заключному етапі лекції можна провести наступні ігрові прийоми:

«Незакінчене речення»

        Викладач зачитує початок або фрагмент речення. Студентам необхідно закінчити визначення біохімічного терміну чи поняття, вставивши пропущені слова.

Наприклад: агрегатний стан природних ліпідів залежить від вмісту в них …..  (залишків насичених жирних кислот).

«Вгадай формулу»

        Студентам необхідно розшифрувати назви біоорганічних речовин, визначити до якого класів чи класифікаційних груп вони  належать.

        Використання дидактичних ігор, навчальних ігрових моментів                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              на лекції допоможе студентам закріпити й поширити  передбачені програмою знання, навчить не тільки розуміти зміст лекційного матеріалу, але й підвищить якість, інтенсивність, швидкість засвоєння навчального матеріалу.

        Навчальні ігри розвивають навички спілкування, комунікативні здібності, створюють ситуацію успіху на занятті. У студентів виникає необхідність мислити, міркувати, висловлювати своє ставлення до подій, явищ, активно діяти, розвивати комунікативні вміння та навички. Елементи ігрового навчання здатні максимально стимулювати пізнавальний інтерес студентів, не тільки до вивчення окремої теми чи розділу з біохімії, але й до майбутньої професії.

Література:

1. Губський Ю. І. Біологічна хімія: Підручник. - К.: Укрмедкнига, 2000. -             508 с.

2.-Желзовскій Т.І., Вяткін А.Г. Досвід розвитку пізнавальної діяльності студентів / / Педагогіка -  1993 - № 1.  - С. 60 - 61. 

3. Коротаєва Є. В. Рівні пізнавальної активності / / Народна освіта. -  1995. -                      № 10. -  С. 25 - 27.

4. Кузьмінський А.І., Омельяненко В. Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання, 2007. - С. 150 - 202.

5. Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002. - С. 112 - 129