Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Новікова Л.І., Зельцер О.А.

Криворізький коксохімічний технікум НМет АУ

Оптимізація освітнього процесу на основі інноваційного підходу до спеціальної професійної підготовки майбутніх спеціалістів техніків-механіків

Велике значення для формування особистості фахівця техніка – механіка є оволодіння фаховими знаннями і уміннями. Щоб забезпечити підприємства кваліфікованими спеціалістами відповідно професійної характеристики та ринкових умов праці необхідно впроваджувати в навчальний процес інноваційні освітні технології.

Іноваційна освітня технологія – сукупність форм, методів і засобів навчання та управління, об҆єднаних єдиною метою: поєднання операційних дій викладача і студента у результаті яких суттєво покращується мотивація студента до навчального процесу.

Цей підхід припускає, що виходячи із інтересів студентів, рівня знань і вмінь, викладач визначає навчальну мету заняття і формує, скеровує та корегує увесь освітній процес з метою розвитку особистості того, хто навчається.

Однією із інноваційних технологій навчання передбачається новий рівень стосунків між студентом і викладачем.

Процеси загальної інтелектуалізації, технологізації, інформатизації, автоматизації розвиваються на тлі наростаючого дефіциту висококваліфікованих кадрів. Це об'єктивне протиріччя між потребою суспільного виробництва до підготовки висококваліфікованих кадрів та існуючими можливостями навчального закладу формують головні вимоги до навчального процесу: підготувати професійно-мобільного фахівця, здатного до освоєння сучасної, складної і прогресивної техніки. Залежність професійної мобільності техніків-механіків від знань загальних закономірностей функціонування технічних систем в умовах її розвитку суттєво зростають.

На цій основі метою спеціальної професійної підготовки студентів технічного профілю стає формування спеціальних знань, що забезпечують можливість самостійно освоювати нові технологічні рішення на виробництві, розвиток їх готовності до безперервної самоосвіти і практичного застосування знань у процесі підготовки курсового проекту спеціальних дисциплін і в практиці професійної діяльності.

Необхідно відзначити, що в умовах розвитку науково-технічного прогресу збільшується кількість технічних напрямів і спеціальностей. Виникає необхідність посилення уваги саме до спеціальних дисциплін, що забезпечують базову інваріантну підготовку для освоєння фахових спеціальностей.

Сутність продуктивного навчання студентів навчальних закладів має проявлятися в активізації навчально-пізнавальної діяльності. Значущість продуктивної навчальної діяльності має підсилюватися використанням у навчальному процесі прогресивних інноваційних технологій, методів активного навчання, комп’ютерних технологій, які стимулюють досвід, знання та інтереси студентів.

Для чотирьох рівнів готовності до професійної діяльності характерно:

високий – творчий рівень. Студент має системні, ґрунтовні знання теоретичного матеріалу, оволодів необхідними практичними вміннями та навичками, вміє самостійно ставити і вирішувати проблеми, вміє самостійно окреслювати мету та вказувати на шляхи її досягнення, вміє аналізувати, узагальнювати та систематизувати наукові знання; студент розв’язує задачі нестандартним, оригінальним способом; лабораторно-практичні завдання виконує за самостійно розробленим і складеним планом, аналізує результати їх виконання, вміє ефективно застосовувати нові знання в новій нестандартній ситуації та якісно розв’язувати продуктивно-технічні задачі практичного змісту; його навчальна діяльність носить дослідно-експериментальний характер;

достатній – продуктивний рівень. Студент вільно володіє навчальним матеріалом, використовує знання у змінених ситуаціях, наводить приклади його практичного застосування, логічно обґрунтовує свої міркування, самостійно розв’язує типові задачі і вправи, самостійно виконує лабораторно-практичні роботи в повному обсязі, дотримуючись необхідної послідовності їх проведення; вміє застосовувати теоретичні знання у проблемних виробничих ситуаціях;

середній – репродуктивний рівень. Студент виявляє певні теоретичні знання і розуміння основних положень навчального матеріалу (законів, понять, формул тощо); може пояснювати основи теорії, виправляти допущені неточності за допомогою викладача; розв’язує типові задачі за алгоритмом та наперед заданою послідовністю; виявляє здатність обґрунтовувати стани логічних міркувань; виконує лабораторно-практичну роботу за зразком (інструкцією), правильність отриманих висновків є частковою, допускає помилки; демонструє вміння застосовувати отримані знання при розв’язанні продуктивно-технічних завдань лише за допомогою викладача;

низький рівень. Студент за допомогою викладача описує основні теоретичні положення без пояснень, виконує елементарні завдання; вміє розрізняти технічні величини та одиниці їх вимірювання, виконувати найпростіші завдання, демонструє вміння користуватися окремими приладами чи механізмами; виконує лабораторно-практичну роботу лише за допомогою викладача, не вміє застосовувати наявні знання у виробничих ситуаціях або в процесі розв’язання продуктивно-технічних задач. Пошук шляхів вирішення проблемної ситуації здійснює методом випробовувань і помилок, йому бракує самостійності у прийнятті рішень.

Основними умовами підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх техніків-механіків мають стати:

модернізація змісту та оновлення цілей навчання спеціальних дисциплін;

діагностика та корекція базової підготовки студентів;

формування потреб та мотивів навчання студентів спеціальних дисциплін;

активізація професійної підготовки майбутніх техніків-механіків у процесі навчання спеціальних дисциплін;

створення освітньо-розвиваючого середовища;

створення оптимальних умов для професійного розвитку особистості студентів.

Якість професійної підготовки майбутніх техніків-механіків залежить від чітко спроектованої дидактичної системи, яка включає три основні блоки: цілі навчання, зміст навчання та методику організації навчального процесу.

Для досягнення високої якості майбутніх спеціалістів техніків-механіків необхідно застосовувати різного типу новітні інформаційно-інноваційні освітні технології. При викладанні спеціальних предметів я впроваджую модульну систему навчання.

Користуючись навчальною програмою Міністерства освіти і науки України, викладач створює програму у якій весь матеріал предмету ділить на модулі. Кожен модуль містить лекційний матеріал, практичні і лабораторні роботи, самостійне вивчення матеріалу, контроль знань.

На першому занятті викладач знайомить студентів з темою модуля, метою і планом його вивчення; роздає питання на підготовку і на самостійне вивчення.

Викладатися матеріал повинен в логічній послідовності, використовуючи комп҆ютер, мультимедійний проектор, дидактичний матеріал, креслення,діючі макети.

Так, як лекції несуть велику кількість інформації, яку студенту не завжди можливо законспектувати на занятті, викладач пропонує студентам вдома самостійно скласти опорний конспект, в якому студенти дають відповіді на теоретичні питання. Для зацікавлення предметом студентам пропонується знайти інформацію додатково із інших джерел за цією темою.

Особливу увагу необхідно приділяти формуванню усвідомлення студентами своїх дій. Розвиток реальних творчих можливостей майбутніх фахівців залежить вивчення таких пізнавальних структур, як самостійне перенесення засвоєних знань в нову ситуацію, бачення вирішення проблем. Для такого навчання необхідно систематичне вирішення студентами доступних проблемних задач, виробничих ситуацій, які постійно ускладнюються і заняття повинні мати вагому частину співбесід та проблемного викладання матеріалу.

Для практичного засвоєння матеріалу студенти виконують лабораторні, практичні роботи за допомогою комп҆ютера. Це дає змогу скоротити час на оформлення і підвищує технічний рівень. В комп҆ютері крім самих практичних і лабораторних інструкцій надані довідники, таблиці з яких студент самостійно, чи під керівництвом викладача взяти необхідну інформацію і виконати роботи.

Самостійне вивчення матеріалу предмета несе в собі 1/3,а то і 1/2 загальної кількості годин від предмету. В процесі організації самостійної роботи студентів викладач здійснює: планування, тобто визначає мету і методи її досягнення;

- Особисту організацію, тобто забезпечує взаємозв҆язок окремих напрямків системи навчальної діяльності;

- Передачу інформації, яка забезпечить прийняття власних рішень студента;

- Студентам запропоновано для полегшення самостійного вивчення посібник на державній мові, яким вони можуть скористатися при самостійному вивченні матеріалу.

Для підведення підсумків навчання за структурно-логічною схемою підготовки пропонується впровадження психо -діагностичних методик: тестів, які призначені для встановлення кількісних і якісних індивідуальних відзнак – стандартизовані, рівневі, проведення інтегрованих заліків, які надають змогу оцінити рівень активності кожного студента.

Базовий пакет тестів розподіляє по модулям блоків, в свою чергу кожний модуль має окреме тестове завдання. При виконанні тестових завдань застосовуються комп҆ютерні технології.

Курсове проектування – це підсумок набутих знань і практичних вмінь під час вивчення предмету та проходження виробничої практики. Креслення студенти виконують за виконаними , як в комп҆ютерному варіанті за програмою «компас» так і вручну. Пояснювальна записка виконується в комп҆ютерному варіанті на основі надбаних знань і вмінь при виконанні практичних, лабораторних робіт а також виробничої пратики.

Перехід до модульної системи навчання, врахування вищезазначених аспектів дозволить оптимізувати освітній процес і підвищити якість підготовки спеціалістів техніків-механіків. Незаперечними залишаються основні переваги даної освітньої технології – гнучкість, можливість врахування індивідуальних особливостей та здібностей студента, орієнтованість на активність самого студента у засвоєнні знань.

Література

1. Кроше Э. Руководство по модульной системе профессионально- технического обучения. – Женева: Пер. с нем. – 1998. – 2-я ред. перевода. – 200с.

2. Модульное обучение / Словарь. ru / dictionary. fio. ru – от 5 февраля 2003 г.

3. Олійник П. М. Форми та методи активного навчання при підготовці фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і критерії їх вибору // Науковий вісник