Галацин К.О.

НТУУ «КПІ», Україна

Педагогічне спілкування як творчий процес

 

Досвід спілкування набувається людиною і під час роботи, і під час пізнавальної діяльності. Більшість серйозних проблем виховання і навчання виникають через невміння викладача правильно організовувати спілкування зі студентами [2]

Сучасна епоха науково-технічного прогресу  в значній мірі змінила та ускладнила роль педагога. Педагог тепер є не тільки джерелом інформації, а людиною, яка організовує та спрямовує навчально-виховний процес, розвиває навчання студентів.

Одним із найважливіших якостей педагога є його уміння організовувати взаємодію із студентами, спілкуватися з ними та керувати їхньою діяльністю. В психолого-педагогічній літературі говориться про комунікативні вміння викладача, які є важливими для здійснення плідної педагогічної діяльності.

Саме взаємодія зі студентом керує процесом навчання та виховання. В цьому переконують праці багатьох науковців: Ю.П. Азарова, А.А. Бодальова, Н.В. Кузьміної, А.А. Леонтьєва, А.В. Петровського та ін.

Досвід педагогічної діяльності показує, що недостатньо тільки знання викладачем основ науки та методики навчально-виховної роботи. Так як його знання і практичні вміння можуть передаватися студентам тільки через систему живого і безпосереднього спілкування з ними. [2]

Основними труднощами, які виникають у викладачів під час спілкування зі студентами є наступні:

1)     невміння налагодити контакт;

2)     нерозуміння внутрішньої психологічної позиції студента;

3)     складність в керуванні спілкуванням на занятті;

4)     невмінні будувати взаємовідношення і перебудовувати їх в залежності від педагогічних завдань;

5)     труднощі мовного спілкування та передачі власного емоційного відношення до матеріалу;

6)     складність в керуванні власним психічним станом під час спілкування. [2]

В.Л. Ортинський визначає педагогічне спілкування як різноманітні форми психологічної взаємодії педагога з вихованцями, які спрямовані на спільне розв’язання різноманітних завдань, формавання і всебічний розвиток особистості студента, створення умов для реалізації їх творчих здібностей та формування індивідуальності [4]. На думку В.Л. Ортинського педагогічне спілкування виконує певні функції та спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату, на оптимізацію навчальної діяльності [4]

В свою чергу, І.А.Зязюн розглядає професійне педагогічне спілкування та непрофесійне педагогічне спілкування. Професійне педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога зі студентами, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків. Непрофесійне педагогічне спілкування, на думку І.А.Зязюна, спричинює зниження працездатності, порушення динаміки мовлення [5]. У зв’язку з цим у студентів виникає стійке негативне ставлення і до викладач, і до навчання.

Повноцінне педагогічне спілкування є багатогранним і поліфункціональним. По-перше, педагогічне спілкування забезпечує обмін інформацією, пізнання особистості. По-друге, забезпечує самоствердження та продуктивну організацію взаємодії. Полі функціональність спілкування дає змогу організовувати взаємодію як на занятті і поза ним як цілісний процес [5]

Спілкування викладача і студента є специфічним, оскільки викладач організовує взаємодію, студент сприймає її. Саме викладач повинен допомогти студенту стати активним співучасником педагогічного процесу, забезпечити умови для реалізації його потенційних можливостей [5]

Залежно від орієнтації (особистісна чи рольова), взаємозвернення (відкрите чи закрите), активності учасників педагогічне спілкування може розвиватися за двома основними типами: як діалогічне або моно­логічне. У монологічному спілкуванні відбувається поляризація за актив­ністю: одні інструктують, наказують, диктують, інші — пасивно сприй­мають цей вплив; у діалогічному — активні всі, хто бере участь у кон­структивному співробітництві. [5]

Професіоналізм спілкування - це готовність і уміння викорис­товувати системні знання у взаємодії зі студентами. Йдеться про те, що виховують студентів не тільки знання, але й сама особистість викладача. Викладач повинен розуміти, пам'ятати, що ефек­тивність спільної діяльності педагога і студента в будь-яких фор­мах залежить від взаєморозуміння між ними. [1]

«Зрозуміти внутрішній світ іншої людини, - як справедливо зауважує Ку­люткін Ю.М., - це значить зуміти поставити себе на місце іншої людини і бачити оточення немовби очима іншого. Проте взаємо­розуміння це не просто моє розуміння іншого, але й знання того, що інший розуміє мене... І ось що важливо: коли ми говоримо про взаєморозуміння, то передбачаємо, що партнери по спільній діяль­ності не просто відображають один одного, але й взаємно поділя­ють точку зору. Іншими словами, взаєморозуміння передбачає єдність вихідних цілей учасників спільної діяльності. [3]

Професіоналізм спілкуван­ня передбачає його позитивну позицію стосовно студента. Відомо, що підвищення ефективності якості праці у всіх сферах виробниц­тва залежить від мікроклімату в колективах, від настрою кожної людини. У сфері спілкування викладача зі студентами важливу роль відіграє психологічно активний стан або педагогічний оп­тимізм. Мажор викладача залежить від індивідуальних особливо­стей особистості, отже, набуває у кожному випадку своїх особист­існих форм вираження. Ідея, однак, залишається незмінною: постійна бадьорість, готовність до дії, веселий добрий настрій.

Література:

1.  Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.-316 с.

ISBN 966-8253-51-5

2.  Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя.—

М.: Просвещение, 1987.— 190 с.

3. Кулюткин Ю. Н. Психология обучения взрослых [Теор. исследования] / Кулюткин Ю. Н. – М. : Просвещение, 1985. – 128 с.

4.  Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]/ В. Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.– ISBN 978-966-364-820-0

5.  Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Кра-   мущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. — 2-ге вид. допов. і переробл. — К.: Вища пік., 2004. — 422 с. ІSВМ 966-642-238-7