Педагогические науки/ Методические основы воспитательного процеcса

Канд. Пед.наук Плавуцька О.П.

Тернопільський національний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка

Християнські цінності в гуманістичній парадигмі освіти

Аналізуючи зміст християнського вчення, ми виявили зв’язок деяких морально-етичних норм поведінки особистості, зафіксованих в християнській традиції, з гуманістичними принципами розвитку сучасної освіти. У результаті цього зіставлення з’ясувалось, що багато християнських заповідей не втратили своєї актуальності і можуть бути включені в зміст сучасної освітньої парадигми, як одна з вмотивованих потреб гармонізації особистості, що надасть останній більш глибокого змісту та значення.

До основних теологічних положень, виcловлених у формі морально-етичних заповідей належать такі: любов, толерантність, милосердя, повага до батьків, подружня вірність. Ми переконані, що саме на цих положеннях повинен базуватися зміст гуманітарної освіти.

Цінність любові є основною суттю християнства. У християнській релігійній традиції поняття любові глибше і ємніше, ніж у сучасній психології. Воно ширше, ніж знання, і глибше за змістом, ніж феномен віри. Крім того, любов в християнській традиції багатовимірна, точніше, – чотирьохвимірна. Так, в “Посланні до Ефесян” сказано: “Щоб ви, укорінені та утверджені в любові, могли осягнути зі всіма святими, що то є широта, і довгота, і глибина, і висота” [3, Еф.3:18]. Тут йдеться про чотирьохвимірність феномену любові, розуміння якого є ускладненим через обмеженість трьохвимірного сприйняття людиною фізичної реальності. Таким чином, вища форма прояву любові трансцедентна, метафізична.

Один з основних сучасних методологічних принципів гуманізації освіти конкретизує цю християнську заповідь: “Дитина повинна отримувати щоденно дозу любові від свого вчителя, що передбачає безумовне позитивне ставлення до її особистості” [2, 78]. Гуманістична педагогіка вбачає в молодій людині високорозвинену істоту, що потребує лише руки допомоги, щоб приготуватися до роботи в майбутньому; закликає до того, щоб створювати можливості для прояву здібностей особистості, а не диктувати певний шлях розвитку. Студент володіє своїми власними силами та здібностями, прагне до індивідуального розвитку, а не до шаблонів, що утвердились в традиційній системі освіти.

Ціннісний принцип толерантності (терпимості) до ближнього притаманний християнському вченню, коли мова йде про гуманізм і всепрощення. Саме тому його також можна інтегрувати в процес гуманізації освіти у вищій школі як такий, що сприяє формуванню в студентів переконання в тому, що плюралізм філософських, політичних і моральних цінностей є природнім явищем, що веде до принципової терпимості та готовності вчитися від протилежного.

Включення принципу толерантності в процес гуманізації освіти і навчально-виховний процес у вишах обумовлено ще й тим, що студентство України належить до різних конфесій. У данному випадку без принципу толерантності неможливе не лише релігійне, духовне єднання народів, але й просто мирне світське співжиття.

В. Алексеєва зазначає, що толерантність сприяє формуванню почуття емпатії як способу відчувати та розуміти іншого через усвідомлення власних переживань, а також сприяє розумінню свого стану завдяки сприйняттю переживань іншого в формі “співдії”, яке виникає в міжособистісних стосунках в діаді “Я-інша людина”[1, 64].

Таким чином висновуємо, що елемент всепрощення, який є основою принципу толерантності в християнській традиції, – високогуманний за змістом, оскільки закликає до прощення усіх людей: “Якщо ви пробачатимете людям їхні прогрішення, то простить і вам Отець ваш Небесний; А якщо не будете пробачати людям прогрішення їхні, то і Отець ваш не простить вам прогрішень ваших” [3, Мт.6:14-15]. У даній заповіді мова йде про високий рівень гуманізму, який передбачає, що у людях треба вміти бачити не тільки гріховні стереотипи поведінки, а уявляти їх собі кращими, ніж вони є насправді, тобто не ототожнювати людину з її учинками.

Цінність поваги до батьків є безумовною загальнолюдською цінністю. Християнська заповідь поваги до батьків цілісно узгоджується з таким принципом гуманізації освіти, в якому передбачається створення умов для орієнтації в поведінці студентів на етичні норми і установки, тобто на формування в них внутрішнього локусу контролю.

Цінність подружньої вірності, виражена в християнській традиції в заповіді “не чужолож”, також є загальнолюдською цінністю, яка цілком узгоджується з принципом гуманізації освіти, який визнає пріоритетність розвитку у молодих людей “трансцендентних” мотивів життєдіяльності.

Сформованість таких мотивів передбачає перехід від формально-когнітивної педагогіки до ціннісно-змістової, в якій істинний зміст власного життя людина може знайти лише тоді, коли стає потрібною іншим, в тому числі своїм близьким. Якщо студенти саме так розумітимуть подружню вірність, то це допоможе їм максимально реалізувати себе в іншій людині. Це і є той вихід за межі власної особистості, який в метафізиці називають трансцедентним. Саме в трансцедентному молода людина вбачає глибокий істинний зміст свого життя – в щасливому коханні, в сімейному житті, що сприяє внутрішньому комфортному стану.

У християнській традиції заповідь “Не вкради” детальніше розкривається в таких повчаннях: “Не забажай… ні дому, ні вола, ні осла, ні всього, що є в ближнього твого”. Ця заповідь конкретизується у іншій, яка твердить : “Не збирай собі скарбів на Землі”. Гуманістичний принцип освіти, що орієнтує студента на формування трансцедентних мотивів життєдіяльності, пов'язаний з аналізом основних, базових потреб особистості, оскільки вони структуруються та змінюються в руслі раціонально опосередкованого, тобто змісту свої екзистенції, що рефлектується самим суб’єктом.

У заповіді християнського вчення “Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею твоєю і всім розумом твоїм” значне місце відводиться аналізу способу життя і особистісних якостей Ісуса Христа, як прикладу для наслідування в процесі самовиховання студентів, яке корелює з сучасними вимогами до гуманістичної особистості. Гуманізм Ісуса зробив його піднесеною цілісною особистістю, наділеною надзвичайними здібностями. Його людські якості є тими якостями, на яких може базуватися мотивація до розвитку гуманістичних якостей в студентів.

Сучасна система освіти підійшла до певної межі. Тому варто робити реальні кроки у плані самовдосконалення людини, зміні її сутності, її свідомості, наближення її до власного істинного образу, здатного оволодіти реальною владою над собою.

Саме в цьому плані інтеграція релігійних переконань студентів у зміст сучасної освіти повинна зайняти важливе місце. Гуманізація освіти не може ігнорувати релігійні переконання студентів, адже у релігії зосереджені всі моральні цінності культури людства, що не були піддані корозії соціально-економічних та історичних чинників. Принципи любові до ближнього, толерантності, милосердя, пошани до батьків, подружньої вірності, чесності, співчуття до слабких та обездолених, емпатії є непроминальними цінностями, які допомагають розвивати гуманістичні якості особистості студента. Християнські заповіді не втратили своєї актуальності і сьогодні, а тому варто наповнювати ними змістовий компонент освіти вищої школи.

Література:

1. Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности / В. Г. Алексеева // Психологический журнал. – 1984. – Т. 5. № 5. – С. 63-70.

2. Берулава М. Н. Теория и практика гуманизации образования / М. Н. Берулава - М., 2000. - 321 с.

3. Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового Завіту. – К.: Нове життя, 1992. - 1087 с.