Первухіна Світлана Мирославівна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ПЛАВАННЯ ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Уміння плавати відноситься до числа життєво-необхідних навичок. Плавання є і одне з найважливіших засобів фізичного виховання, завдяки чому воно входить у зміст програм фізичного виховання дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, середніх і вищих спеціальних навчальних закладів. Разом з тим, дані свідчать про низький відсоток дітей, які вміють плавати [1, 4].

Незважаючи на зусилля ряду дослідників з пошуку найбільш ефективних засобів, цілеспрямовано впливають на формування техніки рухів у процесі навчання плаванню, бажаний результат поки не досягнуто: навчальний процес займає тривалі терміни, досить високий відсоток дітей, не освоїли навик плавання. Це особливо актуально для дітей дошкільного віку, оскільки в даному періоді відбувається найбільш інтенсивне формування знань, умінь, навичок. З цим віком пов'язано глобальне психічне новоутворення – довільність психічних процесів і поведінки, що виявляється в здатності керувати своєю розумовою і руховою діяльністю.

Виконання плавальних дій, пов'язаних з переміщенням тіла людини у водному середовищі, створює певні труднощі для сприйняття власних рухів і управління ними. Успішне оволодіння руховою дією в значній мірі залежить від того, наскільки розвинена в учня здатність до правильного сприйняття і оцінки власних рухів, наскільки адекватні його рухові уявлення [4, 6].

Від рівня фізичного і психічного розвитку, досягнутого людиною до 5-6-річного віку, значною мірою залежить її майбутнє становлення як особистості. А фізична культура посідає в цьому процесі одне з найважливіших місць. Засобів гармонійного розвитку дитини багато, проте плавання посідає серед них чільне місце: це життєво необхідна рухова навичка, що має неабияке прикладне значення. Плавець не розгубиться за будь-якої пригоди на воді: він не тільки врятується сам, а й допоможе потопаючому.

«Він не вміє ані читати, ані плавати» – так стародавні греки висловлювалися про неосвічену людину, вбачаючи у плаванні не лише оздоровчий, а й освітній засіб. І дійсно, різноманітні рухи у волі впливають на становлення дитячої психіки. Адже долаючи значні труднощі в процесі пізнання, малюки опановують нові незвичні рухи, потім вчаться їх узгоджувати і, зрештою, складають уявлення про комплексну дію – плавання певним способом. Отже, повсякчас удосконалюються розумові здібності дітей.

Плавання є унікальним засобом впливу на організм дитини. Завдяки різноманітним рухам у воді дитина всебічно розвивається: зміцнюються її нервова, серцево-судинна і дихальна системи, формується правильна постава та кістково-м’язовий апарат, гармонійно розвиваються фізичні властивості, функції всіх інших органів і систем організму, підвищується опірність організму застудним захворюванням, удосконалюється пізнавальна діяльність тощо.

У процесі регулярних занять плаванням розвивається, зміцнюється й загартовується весь організм людини.

Тож чим раніше дитина буде залучена до занять плаванням, тим більша користь. Крім того, регулярні заняття плаванням сприяють формуванню правильної постави і рівномірному розвитку всіх груп м’язів.

Завдяки горизонтальному положенню тіла під час плавання й активним рухам руками поліпшується гнучкість хребта, що дозволяє широко використовувати плавання як засіб попередження і лікування порушень постави, а також як ефективний чинник оздоровчо-лікувальної фізичної культури.

Плавання має значний загартовуючий вплив, особливо при заняттях у відкритих водоймах, де температура повітря і води непостійні. Це створює сприятливі умови для адаптації організму до зовнішнього середовища. Діти-плавці менше застуджуються, більш загартовані, легше переносять захворювання [2, 4, 5].

Останнім часом плавати навчають у дитячих закладах, починаючи з 3 років, а у водолікарнях дитячих поліклінік різних міст – навіть з першого року життя. Доведено, що систематичні заняття плаванням підвищують рівень фізичного розвитку в 93,5% дітей. В них збільшуються порівняно з тими, хто не плавають, лінійні та вагові показники, життєва ємкість легень, силові характеристики скелетних м’язів. Досліди свідчать, що плавання за оптимальною методикою підвищує резистентність організму, знижує частоту гострих респіраторних захворювань (ІРЗ), які мають більш легкий перебіг і мінімальну тривалість, рідше ускладнюються бронхітом, запаленням легень.

У дітей, які займаються плаванням, при меншій частоті й тяжкості респіраторних захворювань виявлено вищий зміст імонуглобуліну у сироватці крові, ніж у дітей, які замість плавання залучались до інших фізичних вправ.

Показано також, що в дітей, які займаються плаванням, підвищується активність бактерицидних систем нейтрофілів.

Усе більшу популярність набуває навчання плавання дітей у віці від 1 до 3 років. Це дуже цікаве і багатообіцяюче починання. Проте навчання плавання у ранньому дитячому віці має свої особливості, вимагає спеціальної підготовки і значною мірою відрізняється від навчання плавання дітей дошкільного віку.

У ранньому віці дитина навчається найбільш простих рухів – лазіння, ходьби, бігу тощо. Навчання більш складних координаційних дій починається у віці від 4 до 7 років, коли діти вже добре засвоюють вказівки дорослих, здатні більш стало концентрувати свою увага на виконуваних рухах, оволодівають порівняю тонкими і координаційно-складними діями (якщо вони помірні за амплітудою і не вимагають великих м’язових зусиль). Діти з великою охотою вчаться плавати. Перебування у воді захоплює їх, особливо якщо вміло дібрані посильні вправи та ігри.

На 3-му році життя починається «період запитань», на які батькам і вихователям треба терпляче і правильно відповідати. В свою чергу дитину треба вчити прислухатися до вимог дорослих і виконувати їх самостійно.

Щоб виховати в дитини впевненість в успіху самостійних дій, слід її стимулювати своєю готовністю надати допомогу, бути завжди поруч.

На 3-му році життя в дітей спостерігаються перші прояви емоцій – жалю, сорому, самолюбства, образи, радості, а також певних рис характеру. Характер формується в боротьбі з труднощами, в процесі їх подолання, тому так важливо спонукати дитину до активних самостійних дій. У цьому віці малята самостійно ходять східцями, можуть постояти на одній нозі, пройтись по вузькій дошці, хоча ще й спостерігається деяка незграбність. Рухові дії, пов’язані з ходьбою, бігом, стрибками, киданнями, рівновагою, стають все більш впевненими.

Середній зріст трирічної дитини становить(93±2) см, отже, домашня ванна для занять уже замала, тому залишається лише закріплювати вже досягнуті успіхи в загартовуванні та найпростіші навички: збільшувати загальний час купання при температурі води 30°С; впроваджувати контрастні процедури (наприклад, підливаючи у ванну то холодну, то гарячу воду); проводити нові ігри. В дитячому садку дітей цього віку вчать плавання у малому, відносно мілкому басейні [2, 3].

Основні завдання для дітей 3-3,5 років: загартовування, оздоровлення; засвоєння основ різноманітних рухових дій; вільне виконання ковзання після поштовху; освоєння видиху у воду з підніманням голови для вдиху.

Основним засобом розвитку і навчання плавання дітей будь-якого віку є ігри. Для трирічних малюків особливо привабливими є тематичні ігри (наприклад, «Прогулянка в лісі») і образні дії (наприклад, під час прогулянки по лісу можна потягнутися до гілки, пострибати «як зайчик» тощо).

У цьому віці швидко розвиваються клітини кори головного мозку. Дитину все більше приваблюють рольові ігри, в яких вона імітує поведінку дорослих. Великі м’язи мають перевагу у своєму розвитку над дрібними. Діаметр основних м’язів збільшується в 2-2,5 рази. Розвивається серцево-судинна і дихальна системи. Рухова діяльність стає ширшою й різноманітнішою.

У віці від 3 до 4 років перед дитиною можна поставити завдання: засвоїти багаторазові видихи у воду з підніманням голови для вдиху і навчитися поєднувати найпростіші плавальні рухи.

Протягом 5-го року життя діти виростають у середньому на 8-9 см, досягаючи в зрості 109-110 см. Вдосконалюються навички з бігу і стрибків, з кидань і ловіння предметів. Рухи дітей стають все більш координованими і диференційованими [1, 6].

У цей період у дітей розвивають основні фізичні якості (на суші й у воді), навчають різних поєднань плавальних рухів з диханням та елементарного плавання «собачкою». Основними вправами в цей період є ковзання, ковзання з роботою ніг, плавання «собачкою», плавання з роботою ніг.

Протягом 6-го року життя в дітей змінюються пропорції тіла, підвищується загальна витривалість організму, зростає здатність до освоювання більш тонких диференційованих рухів, що дозволяє їм успішно оволодівати технікою спортивного плавання. Головна мета цього періоду – підготовка дітей до занять у школі.

П’ятирічні діти можуть освоїти навичку специфічного дихання, оволодіти базовими навичками плавання. У 6 років вони повинні вміти плавати «собачкою» й оволодіти основами техніки плавання кролем і брасом.

За визнанням фахівців всього світу, період від народження дитини до її вступу до школи є віком найбільш стрімкого фізичного і психічного розвитку людини, первісного формування якостей, необхідних протягом усього подальшого життя. Відмінною особливістю цього періоду є те, що саме в дошкільному віці забезпечується загальний розвиток, що служить основою для набуття в подальшому будь-яких спеціальних знань і навичок освоєння різних видів діяльності.

Таким чином навчання плаванню не тільки попереджає захворювання, але і лікує. На відміну від інших систем плавання розвиває в організмі симетрію, координацію і витривалість. Вона стимулює внутрішні органи і обумовлює їх гармонійне функціонування.

Список використаної літератури

1. Булгакова Н.Ж. Вчити дітей плавати / Н.Ж.Булгакова. – М., 1977. – С. 8-16.

2. Васильєва В.С., Нікітінський Б.М. Навчання дітей плаванню / В.С. Васильева, Б.М. Нікітінський. – М., 1973. – С. 45-80.

3. Левін Г. Плавання для малюків / Г. Левін. – М., 1974. – С. 65-86.

4. Макаренко Л.Т. Плавання / Л.Т. Макаренко. – М., 2002. – С. 25-56.

5. Осокіна Т.І. Як навчити дітей плавати / Т.І. Осокіна. – М., 1985. – С. 104 -123.

6. Тимофєєва О.О., Осокіна Т.І. Навчання плавання в Днз / О.О.Тимофєєва. – М., 2001. – С. 45-67.