Кожокар Марина Василівна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО СТУДЕНТСЬКОГО ТОВАРИСТВА НА БУКОВИНІ

Буковина – багатонаціональний край із давньою і неповторною етнічною історією. У далекому минулому край населяли кельтські, фракійські, протослов’янські спільноти, в епоху середньовіччя – русичи (українці), волохи (румуни), поляки, кумани (половці), угорці; у новий і новітній час – українці, румуни, поляки, німці, чехи, словаки, угорці, вірмени, євреї тощо. Особливість історії цього регіону полягає в тому, що всі етноси, котрі його населяли, були активними дійовими особами історичного процесу, любили Буковину понад усе і намагалися жити в мирі між собою [7, с. 4].

Через два роки після відкриття німецькомовного університету «Франціско-Йозефіна» у м. Чернівці, в його стінах створено другу організацію буковинської Полонії, яка активно сприяла розвою польської культури у краї, – Товариство польських студентів «Оґніско» (українською – «Вогнище»). Статут та факт заснування товариства було затверджено резолюцією крайового уряду від 27 грудня 1877 р. за №L.11.461 [1, 2].

Польська молодь, яка вчилася у цьому вищому навчальному закладі, походила, переважно, з Буковини та Галичини і дістала виховання у польському національному дусі. Відповідно, враховуючи активність притаманну національним рухам різних етнічних спільнот Герцогства Буковина того часу, зрозуміло, що вона не могла далі залишатися неорганізованою у ситуації, коли студенти інших національностей вже мали власні товариства. Так, студенти-українці заснували першу національну студентську корпорацію в університеті під назвою «Союз» (1875 р.), румуни створили товариську інституцію «Arboroasa» (1875 р.), а німці – «Arminia» (1877 р.) [5, 6].

Головним завданням «Оґніска», згідно статуту, було «...оборонити польську молодь від денаціоналізації, яка їй загрожує, а заразом – ушляхетнити серця, загартувати характери членів за допомогою праці по відродженню нації та поступу людства...». Досягнути поставленого завдання передбачалося, зокрема, за рахунок провадження активної культурної, просвітньої діяльності [4].

Постійний обмін думками, гарячі дискусії, товариські зібрання, спільні з Читальнею польською культурно-артистичні імпрези, – все це формувало світогляди польської студентської молоді, спричиняло до формування певної свідомої позиції у відносинах з іншими національними громадами Буковини. Протягом перших чотирьох років існування «Оґніско» діяло досить жваво у напрямі розвою культури як Полонії, так і краю. Однак, бракувало підтримки ззовні. До 1882 р. товариство, фактично, занепало. «Будителем» польського студентства виступила чернівецька «Газета польська», заснована у 1883 р., та її редактор Клеменс Колаковський у парі з відомим активістом польського національно-культурного руху у краї Владиславом Прусом-Межвінським. Вони, апелюючи до амбіцій і національної свідомості молоді, закликали «...відродити дух пізнання, діяльності і поступу в «Оґніску»...». Це допомогло, і «Оґніско» відродилося до життя. Відтоді «Газета польська» почала слідкувати за урядовою етнонаціональною статистикою університету, постійно оприлюднювала її дані і порівнювала загальну кількість польських студентів з кількістю членів «Оґніска». У моменти, коли різниця ставала досить відчутною не на користь «Оґніска», «Газета польська» закликала до посилення агітації серед польської молоді, і це майже завжди допомагало. Відповідно, перед початком Першої світової війни майже всі студенти-поляки університету «Франціско-Йозефіна» (близько 50 осіб) були членами цієї полонійної академічної інституції [4].

Варто також відзначити, що протягом другої половини 80-х – початку 90-х рр. XIX ст. відносини «Оґніска» з українськими, румунськими, німецькими, єврейськими національними студентськими корпораціями університету не були безхмарними. Це було закономірно, адже в той час поступово загострювалися національні, конфесійні, соціальні протиріччя в рамках обмеженого простору так званої «Малої Австрії», тобто Буковини, загалом. І хоч вони тут дещо легше вирівнювалися, ніж в інших коронних землях монархії Габсбургів, але не було й мови про абсолютно сердечну мирну атмосферу. Вже завершення першого і друге десятиліття після заснування університету пройшли під знаком певної національної конфронтації. У цей період лише інтернаціональне німецькомовне товариство «Академічна читальня» було нейтральною територією для всього чернівецького студентства. Проте, різні національні рухи, які розгорнулися у Герцогстві Буковина, не оминули і його [3].

Друга половина 80-х – початок 90-х років XIX ст. пройшли для «Оґніска» також під знаком внутрішньої організаційної динаміки, остаточного формування ідеологічного підґрунтя діяльності студентської корпорації та визначення пріоритетних напрямків громадських ініціатив. Зваживши на культурно-просвітні методи провадження національного руху старших і більш досвідчених членів буковинської Полонії, польські студенти у міру своїх сил підтримували даний вектор ініціативності. Про це, наприклад, можуть свідчити дані відносно активної участі членів «Оґніска» в організації спільних з Читальнею польською акцій.

Зовнішня діяльність «Оґніска» в цей період його існування була досить різноплановою. Його члени бували доповідачами у чернівецькій Читальні польській, виголошуючи реферати чи ведучи систематичні курси з історії нації та польської літератури. З часом, «Оґніско» стало автономним членом Читальні. Студенти брали активну участь в її імпрезах та святкуваннях. Також товариство підтримувало тісні співробітницькі стосунки з польськими студентськими організаціями Галичини, зокрема Львівського університету (польською «Академічною читальнею», заснованою при Львівському університеті наприкінці 60-х рр. XIX ст.). Львівської політехніки, краківського Ягеллонського університету. Також чернівецьке «Оґніско» було постійним і активним членом спілки польських студентських товариств «Оґніво» зі штаб-квартирою у м. Львові. Разом з тим, члени польської студентської організації Чернівецького університету постійно брали участь в ювілейних святах товариств польських студентів «Оґніско» міст Відня і Грааца, Читальні польських студентів Гірничої Академії в Леобені (згадані міста розташовані в межах сучасної Австрійської республіки).

Значну увагу діячі Товариства польських студентів «Оґніско» приділяли організації туристичних і краєзнавчих екскурсій для членів польської громади Буковини. Підтримувалися тісні стосунки співробітництва і з польськими культурно-просвітніми товариствами Галичини і Тешинської Сілезії, – делегати «Оґніска» були постійними гостями з'їздів та урочистостей останніх [1].

Окреслені обрії ініціативності дають підстави відзначити, що діяльність Товариства польських студентів «Оґніско» справді неабияк прислужилася розвоєві національно-культурного руху поляків на Буковині, піднесенню патріотичних почуттів в середовищі польської учнівської молоді та серед поважних членів буковинської Полонії. Члени організації з кінця 70-х до початку 90-х рр. XIX ст. докладали максимум зусиль до поширення просвіти у різних верствах польської громади Буковини, піднесення знань про історію та культурні традиції своєї нації.

Третьою хронологічно організацією буковинської Полонії стало створене у 1890 р. політичне товариство «Буковинське коло польське» [3]. Причиною його заснування послужила недостатня до того моменту захищеність національних і соціальних інтересів польських рільників, робітників, ремісників, чиновництва, інтелігенції регіону як в межах крайового сейму, так і поза ним. Зважаючи на це, метою діяльності інституції було проголошено «...забезпечення політичних і національних прав польської спільноти на Буковині і піклування про її політичний і національний розвій» через представництво у Крайовому сеймі, – до того часу інтереси польської громади в парламенті Герцогства Буковина захищали лише спольщені вірменські посли (депутати), що обиралися від курії великих землевласників [1].

Головою товариства «Буковинське коло польське» (далі скорочено – «Коло польське») був обраний «патріарх» Полонії, один із засновників і перший голова Польського товариства братньої допомоги і Читальні польської у Чернівцях А. Моргенбессер. Заснування нової організації польської спільноти на Буковині привітали не лише поступові сили краю, але й більшість значних польських товариств і організацій Галичини [3]. Це явище внесло свіжий струмінь у політичне, культурне, освітнє життя Герцогства Буковина і об'єктивно сприяло подальшому організаційному оформленню національно-культурного руху польської спільноти в регіоні.

Статут політичного товариства «Буковинське коло польське» був затверджений крайовим президентом Герцогства Буковина, гофратом, бароном Паче 22 вересня 1890 р. спеціальною резолюцією за №L. 12.913/90 [1].

Вищезгаданий нормативний документ постав досить цікавим джерелом відносно дослідження основних напрямків та аспектів діяльності даного політичного полонійного товариського об'єднання.

Список літератури

1. Die Einweihung des pоlnischen Vereinshau - ses // Czernowitzer Allgemeine Zeitung. – № 578. – 05.12.1905. – С. 3.

2. Gazeta polska. – а) 1883. – 30.09; б) 1883. – 15.12; в) 1899. – 8.11; г) 1899. – 9.11; д) 1899. – 11.11.

3. Sprawozdanie wydziahi towarzystwa akademikow polskich “Ognisko” w Czerniowcach za rok 1885 – 1886. – Czerniowce, 1886. – 15 s.

4. Sprawozdanie wydziahi towarzystwa polskiego bratniej pomocy і czytelni polskiej w Czerniowcach za rok 1905. – Czerniowce, 1906. – 64 s.

5. Sprawozdanie wydziahi ormiansko-katolickiej bursy im. Issakowicza w Czerniowcach za rok 1904-1905. – Czerniowce: Nakladem towarzystwa, 1905. – 24 s.

6. Statut towarzystwa polskiego bratniej pomocy і czytelni polskiej w Czerniowcach. – Czerniowce: Nakladem towarzystwa, 1881. – 11 s.

7. Feleszko K. Sladern Homo bucovinensis // Bukowina po stronie dialogu. – Sejny, 1999. – C. 4 – 6.