Городинський Сергій, Куліш Наталія

Буковинський державний медичний університет

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ РЕКРЕАЦІЇ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВНЗ

Сучасне суспільство характеризується соціально-економічною нестабільністю, погіршенням екологічної обстановки і зростанням психоемоційної напруженості, ці явища істотно впливають на молоде покоління й збільшують вимоги до фізичного стану, особливо, працездатності студентської молоді. В сучасних умовах вищої освіти актуальними є проблема формування процесу адаптації студента вищого навчального закладу до учбової діяльності, що має включати застосування впродовж навчання найбільш адекватних засобів і методів його покращення. Регулярні заняття фізичною культурою і спортом протягом навчання представляють собою засіб фізичної рекреації студента, які здатні забезпечити створення стійких фізичних умов на здоровий спосіб життя, підвищення фізичної і розумової працездатності, й адаптаційних можливостей до навчальної діяльності.

Здоров'я студента можна визначити як здатність організму зберігати й активізувати захисні й регуляторні механізми, що здатні забезпечити ефективну фізичну і розумову працездатність й всебічний розвиток особистості студента в умовах навчальної діяльності. Фізичне, психоемоційне і розумове навантаження здійснюють негативний вплив на здоров’я студентів.

В зв'язку з цим, негативна ситуація, що пов'язана із станом здоров'я студентів вузів, посилює стан сучасної вищої освіти, яка характеризується:

- переважання в режимі дня студента навчальної діяльності над руховою активністю;

- відсутність обліку об'ємів фізичного і розумового навантаження протягом навчального дня;

- скорочення тривалості занять фізичною культурою і спортом внаслідок збільшення кількості навчальних занять.

Тому, для подолання ситуації, що склалася впродовж навчання в вузі студенту необхідно вживати певні заходи для відновлення організму. І саме рухова діяльність є одним із дієвих способів рекреації студентів.

Існуюча система вищої освіти вимагає від студента застосування впродовж навчальної діяльності різних заходів, що спрямовані на відновлення функціонального стану організму студента. Регулярна рухова діяльність, заплановані заняття з фізичного виховання й заняття фізичною культурою і спортом у вільний час, дозволять відновити ("розвантажити") фізичну й психоемоційну сферу студента, будуть позитивно впливати на студента, який відчуває розумове стомлення після напруженої навчальної діяльності. В зв’язку з цим актуальним є підхід, що спрямований на вирішення завдання залучення студентів до систематичних занять руховою діяльністю на основі врахування їх індивідуального розвитку, можливостей та інтересів до занять фізичною культурою і спортом із оздоровчою спрямованістю. Заняття фізичною культурою і спортом з помірним фізичним навантаженням здатні позитивно впливати на серцево-судинну й дихальну системи, підвищувати фізичну підготовленість й рівень розвитку психічних якостей, формувати пізнавальні інтереси й творчі якості.

Під фізичною рекреацію розуміють будь-які види рухливої активності, покликані відновити сили, використані в процесі професійної діяльності.

Можна виділити ряд суттєвих ознак фізичної рекреації: ґрунтується на руховій активності; головні засоби використовує фізичні вправи; здійснюється у вільний або спеціально виділений час; включає культурно-ціннісні аспекти; містить інтелектуальні, емоційні та фізичні компоненти; здійснюється на добровільних, самодіяльних засадах; оптимізує вплив на організм людини; має у своєму складі освітньо-виховні компоненти; носить переважно розважальний (гедоністичний) характер; характеризується наявністю певних рекреаційних послуг; здійснюється переважно в природних умовах; має певну науково-методичну базу.

Фізична рекреація має надзвичайно важливе значення для відновлення не лише фізичних, але і психоемоційних сил людини. У цьому зацікавлені не лише окремі індивіди, але й держава загалом, оскільки від того, як молодь проводить своє дозвілля, залежить здоров’я і майбутнє української нації.

Сьогодні молодь страждає від негативних наслідків науково-технічного прогресу, скорочення фізичних навантажень, що веде до гіподинамії, від збільшення нервово-психічної втоми, обумовленої життям у великих містах і пов’язаної не тільки з виробничою, але й побутовою сферами. Фізична рекреація покликана зменшити ці негативні впливи сучасної цивілізації на життя людини.

Сучасні науковці розглядають фізичну рекреацію як комплексне, багатогранне явище, що поєднує різноманітні аспекти фізіології, психології людини, зумовлюється різноманітними соціально-економічними та політичними, ідеологічними, культурними чинниками.

На думку соціолога А.С. Орлова, рекреація є однією з функцій дозвілля, вона завжди є діяльністю, основа фізичної рекреації – рухова діяльність з використанням фізичних вправ. Цієї ж точки зору дотримується і Ю.Е. Рижкін. Потрібно відрізняти біологічну форму рекреаційного поведінки людини від її соціальної рекреаційної діяльності. Біологічно активна поведінка і творча соціальна діяльність – дві площини аналізу фізичної рекреації. У сучасному понятті фізичної рекреації явно простежується вплив соціально-психологічних і культурних факторів, що впливають на виникнення потреб в організації свого дозвілля за рахунок використання рухової активності.

Видатний англійський філософ Бертран Рассел стверджував, що вміти розумно розпоряджатися дозвіллям – вищий ступінь цивілізованості. Дозвілля становить 30-35% вільного часу, але, за даними вітчизняних соціологів, лише 10-12% людей вміють розумно організувати своє дозвілля, займаючись у спортивних секціях, культурно-освітніх установах.

Щодо молодих людей, то вони мають більше вільного часу, ніж працюючі фахівці, однак їхній вільний час не завжди можна назвати рекреаційним. Дане питання зацікавило групу молодих науковців з м. Черкаси. Вони провели опитування серед молоді віком від 17 до 21 року. Питання були відкритими: «Назвіть якомога більше видів проведення дозвілля? Які з цих видів ви активно використовуєте?» Першим, що спадало на згадку молодим особам були: прогулянка в парку, відвідання кінотеатру, клубу, спілкування з друзями в кафе, гра на музичних інструментах, відпочинок вдома перед телевізором, комп’ютерні ігри. І лише згодом пригадувалися різноманітні види активного фізичного відпочинку: фітнес, йога, баскетбол, волейбол, ранкова пробіжка, танці тощо.

Варто звернути увагу, що найбільш використовуваними видами проведення дозвілля були ті заняття, які не виникають із природних, особистих потреб молоді, а штучно нав’язуються засобами масової інформації через рекламу, фільми, соціальні мережі (40% опитаних віддає перевагу у вільний час перегляду телевізійних програм).

Слід зазначити, що значний вплив на формування моди на різновиди рекреаційної активності молоді мають засоби масової інформації, а за їхнім посередництвом – потужні продукційні фірми, що пропонують різноманітні рекреаційні товари: обладнання, інвентар, спортивний одяг тощо.

Фізична рекреація з усього списку перерахованих видів відпочинку респондентів займала тільки 30%. При цьому регулярно фізичною рекреацією займалося лише 22% опитуваних. Таким чином, респонденти в теорії підтримують активні види відпочинку, заняття спортом, відвідування спортивних секцій, заняття танцями, однак на практиці виділяють надто мало часу для цього. Поняття відпочинку мало асоціюється з рухливою діяльністю, скоріше молодим людям спадає на думку бездіяльність. Пасивному виду відпочинку надали перевагу 62% респондентів.

Усі зусилля зі сторони влади і держави, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях заохочує молодь до занять фізичною культурою, однак це не дає бажаних результатів. Фізкультура і спорт мало асоціювалися у свідомості опитуваних з формами активного відпочинку. Цікаво, що академічні заняття фізичною культурою сприймалися студентами не як засіб зберегти здоров’я, відпочити від лекцій, а швидше як ще одна дисципліна, яка накладає на них зобов’язання. Можна констатувати, що навчальний процес із фізичного виховання у вузах не відповідає інтересам студентів. Більшість респондентів вважають, що заняття фізичною рекреацією вимагають певних матеріальних витрат – на спорядження, одяг, оренду приміщень, на оплату занять із тренером, а також, на думку опитуваних, активні види відпочинку повинні супроводжуватися певними організаційними зусиллями.

Крім того, молоді люди гостро відчувають фізіологічну потребу в русі, яка становить 14-20 годин на тиждень. При цьому програма ВНЗ передбачає всього лише 4 годин занять фізичною культурою на тиждень. Саме тому прагнення займатись активними формами відпочинку пояснюється фізіологічними природними потребами молоді.

Відмінність фізичної рекреації від занять фізкультурою полягає в тому, що фізична рекреація завжди пов’язана з відновленням сил – фізичних і духовних, тобто їй повинна передувати якась діяльність, після якої потрібна рекреація. Але вона неповинна обмежуватися лише відновленням сил, витрачених у процесі праці, ми повинні відновлювати свої сили для ширших цілей. Тільки та людина, яка живе творчо і чия діяльність має високий ступінь ефективності, використовує свій потенціал сповна і наближається до стану максимального здоров’я. Здоров’я саме по собі не може бути метою фізичної рекреації, воно є лише таким станом людини, яке дозволяє йому жити творчим життям.

Існують різні способи рекреації людини, відновлення її організму від психофізичного й розумового стомлення, проте саме систематична фізична активність, заняття фізичною культурою і спортом, є найбільш доступнішим для студентів способом впливу на відновлення організму. Відповідно відновити організм (усунення стану стомлення) можна завдяки проведенню певної діяльності з підвищення рівня фізичної підготовленості, при цьому оптимізувати рівень й навантаження фізичної, психоемоційного і розумового навантаження. Своєчасна і систематична профілактика стомлення студента сприяє мобілізації нервово-психічної й розумової діяльності.

Отже, погіршена адаптація студентів-першокурсників до процесу навчання в вузі, швидке стомлення студентів старших курсів й недостатній рівень фізичної підготовленості, свідчать про зниження фізичної, психоемоційної і розумової витривалості студента. А впродовж навчання в вузі на організм студента здійснюється значний фізичний, психоемоційний і розумовий вплив, що призводить до стомлення організму.

Тому відновлення організму студента відбувається після припинення роботи, при цьому, регулярні заняття фізичною культурою і спортом, а саме рухова активність здатна підвищити ефект відновлення.

Використані джерела

1. Браун Т.П. Адаптация студентов к обучению в вузе в условиях оптимизации образовательной среды: автореф. дис. ... канд. пед. наук. / Т.П. Браун – СПб., 2007. – 21 с.

2. Виндюк О.В. Двигательная активность –основа здорового образа жизни / О.В. Виндюк // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / ХГАДИ (ХХПИ). – Харьков, 2003. –№1. – С. 72-75.

3. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания / Е.П. Ильин. –М.: Просвещение, 1983. – 223 с.

4. Косилов С.А. Физиологически е основы производственного обучения / С.А. Косилов. – М.: Высшая школа, 1975. – 264 с.

5. Павлюк Н.Б. Адаптация к обучению студентов первого курса педагогического вуза средствами физической культуры: автореф. дис. ... канд. пед. наук / Н.Б. Павлюк. – Шуя, 2006. – 22 с.

6. Телеш О.Н. Физическая культура, спорт и туризм – студентам / О.Н. Телеш // Научно-методические основы и социально-педагогические аспекты физического совершенствования учащейся молодежи: Сборник научных трудов; под общ. ред. Э. А. Моисейчика. – Брест, 2003. – С. 90-93.

8. Хайкін Л.В. Оптимізація навчального процесу з фізичного виховання студентів : навчальний посібник / Л.В. Хайкін. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. – 96 с.