ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК У СИСТЕМІ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНЗ

Мороз Т.Ю.

Національний університет

«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Процес інформатизації освіти, інтенсивний розвиток дистанційного навчання спричинили нагальну потребу створення електронних підручників.

„Електронний підручник – це інформаційна система (програмна реалізація) комплексного призначення, яка за допомогою єдиної комп’ютерної програми, без звертання до паперових носіїв інформації, забезпечує реалізацію дидактичних можливостей засобів інформаційно-комунікаційних технологій у всіх ланках дидактичного циклу процесу навчання: постановку пізнавального завдання; пред’явлення змісту навчального матеріалу; організацію застосування первинно отриманих знань (організацію діяльності з виконання окремих завдань, у результаті якої відбувається формування наукових знань); зворотний зв’язок, контроль діяльності учнів; організацію підготовки до подальшої навчальної діяльності (завдання орієнтирів для самоосвіти, для ознайомлення з додатковою літературою) [ 4].

У зв’язку з масовою розробкою електронних підручників у ВНЗ України, необхідно виділити принципи, яких слід дотримуватися у процесі їх створення [3]:

Принцип квантування – розбиття матеріалу на розділи, що складаються з модулів, мінімальних за об’ємом, але замкнутих за змістом.

Принцип повноти – кожен модуль повинен мати такі компоненти:

– теоретичне ядро;

– контрольні питання з теорії;

– приклади;

– завдання і вправи для самостійного опрацювання;

– контрольні запитання з усього модуля з відповідями;

– контрольна робота;

– довідка (Help);

– історичний коментар.

Принцип наочності – кожен модуль повинен складатися з колекції кадрів з мінімумом тексту і візуалізацією, що полегшує розуміння і запам’ятовування нових понять, тверджень і методів.

Принцип навігації – кожен модуль повинен бути зв’язаний гіпертекстовими посиланнями з іншими модулями так, щоб у користувача був вибір переходу до будь-якого іншого модуля. Такий принцип не виключає, а навіть припускає наявність рекомендованих переходів, що реалізовують послідовне вивчення курсу.

Принцип керованості – студент самостійно керує електронним підручником, він має можливість викликати на екран будь-яку кількість прикладів та пояснень, а також перевіряє себе, відповідаючи на контрольні запитання і виконуючи контрольну роботу, заданого рівня складності.

Принцип адаптації – електронний підручник повинен допускати адаптацію до потреб конкретного користувача у процесі навчання, дозволяти варіювати глибину і складність матеріалу, що вивчається.

Принцип комп’ютерної підтримки – у будь-який момент роботи студент може отримати комп’ютерну підтримку, яка дозволяє зосередитися на суті матеріалу, що вивчається на цей момент, розглянути більшу кількість прикладів і вирішити більше завдань.

Принцип редагування – електронний підручник повинен бути виконаний у форматі, який дозволяє компонувати його в єдиний електронний комплекс, розширювати і доповнювати його новими розділами і темами.

І.Г. Захарова виділяє такі основні етапи розробки електронного підручника [2, 65]:

1) Вибір інформаційних джерел.

2) Укладання договорів з авторами про право на переробку.

3) Розробка змісту і переліку понять.

4) Переробка текстів у модулі відповідно до розділів і створення Help.

5) Реалізація гіпертексту в електронній формі.

6) Розробка комп’ютерної підтримки.

7) Відбір матеріалу для мультимедійного втілення.

8) Розробка звукового супроводу.

9) Реалізація звукового супроводу.

10) Підготовка матеріалу для візуалізації.

11) Візуалізація матеріалу.

Структура електронного підручника містить такі компоненти [1]:

Інформаційно-змістовий блок включає в себе ряд програмних продуктів: навчальна програма курсу дисципліни, мультимедійне відтворення змісту курсу, електронні конспекти курсу, електронний альбом схем.

Навчальна програма дисципліни являє собою нормативний документ, що визначає призначення і місце навчальної дисципліни в системі підготовки спеціаліста, її науковий зміст і організаційно-структурну будову.

Мультимедійне відтворення змісту курсу включає у себе поєднання звукового та відео відтворення: дикторський текст, коментарі, допомога, відео сюжети.

Електронні конспекти курсу − набір динамічних і статистичних комп’ютерних слайдів з кожної теми навчальної дисципліни. Студентам за допомогою їх надаються в електронному вигляді коротенькі конспекти матеріалу, що вивчається.

Електронний альбом схем включає в себе сукупність динамічних комп’ютерних слайдів, розбитих на окремі розділи.

Блок практичного засвоєння змісту курсу − один із важливих компонентів електронного підручника. До його складу входять такі компоненти:

Довідкова система становить собою глосарій, електронну гіпертекстову структуру.

Електронний практикум також має гіпертекстову структуру. До нього входять навчальні теми, з яких програмою передбачені самостійні і практичні заняття. Для кожного із них розроблені навчальні запитання, завдання самостійного опрацювання і рекомендована література. Крім того, практикум має практичні рекомендації з використання компонентів електронного підручника для вивчення кожної навчальної теми.

Контрольно-навчальні завдання дозволяють студенту самостійно перевірити рівень засвоєння ним відповідних знань, перевірити свої знання з відповідних навчальних тем, або оцінити себе в цілому за весь курс.

Ми вважаємо, що електронний підручник має розроблятися відповідно до особливостей і структури певної навчальної діяльності студентів шляхом розв’язання навчально-розвивальних завдань конкретного заняття. Таким чином, перспективним напрямом на цьому етапі розвитку інформаційних технологій та освіти є створення електронного підручника розвиваючого навчально-контролюючого призначення, який реалізує ідею особистісно-орієнтованого навчання, використання якого, забезпечує організацію різноманітних видів навчальної діяльності, спрямованої на розвиток творчого потенціалу студента, певних видів мислення, тренування пам’яті, формування реакції на непередбачені ситуації, вміння приймати самостійні оптимальні рішення у складних ситуаціях.

Література:

1. Виленский В.Я., Образцов П.И., Уман А.И. Технологии обучения в высшей школе: Учебное пособие / Под ред. В.А. Сластенина. − М.: Педагогическое общество России, 2004. − С. 30-35.

2. Захарова И.Г. Информационные технологии в образовании: Учеб. Пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр „Академия”, 2003. – 192с.

3. Зимина О.В., Кириллов А.И. Рекомендации по созданию электронного учебника. Академия ХХІ век. http://www.academiaxxi.ru/Packages.html

4. Толковый словарь терминов понятийного аппарата информатизации образования. – М.: ИИО РАО, 2006. – 88 с.