Философия / 2. Социальная философия

К.філос.н., доцент Доній Н.Є.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Україна

Дауншифтінг як різновид життєвого проекту в добу Пост

Останні три десятиліття знаменуються тим, що людство усе більше замислюється над проблемою розгортання різного роду ризиків, спричинених бездумним тиском людини на природу та зростаючими споживчими апетитами. Результатом міркувань наукової спільноти, занепокоєної даними тенденціями, стала концепція «Сталого розвитку», як основи формування ідеології різного роду самообмежень. Поширення даної концепції, в свою чергу, детермінувало появу різноманітних соціальних течій та груп, однією з яких став дауншифтінг.

Слово дауншифтінг являє собою кальку англійського дієслова «to downshift», що в буквальному перекладі – «зниження передачі» або «включати зниження передачі» при автомобільній їзді. Онтологічного значення цей термін набув після виходу 31 грудня 1991 р. в газеті «The Washington Post» статті «Життя на зниженій передачі: дауншифтінг і новітній погляд на фурор у 90-ті». Автор публікації називав дауншифтерами людей, які в ім’я психологічного здоров’я та благополуччя переходили до меш стресогенного й психологічно легкого образу життя і кар’єри [3]. Коріння ідеї дауншифтінгу відшукують в концепції «добровільної простоти», що вперше була представлена науковій спільноті в 1936 р. американським соціальним філософом Річардом Грегом [4]. Широкої популярності «добровільна простота» набула завдяки іншому американському діячеві Дюну Елгіну. Він на початку 1980-х рр. оприлюднив історії-випадки людського життя «зовнішньо простого, проте внутрішньо багатого» [2, с.193] при достатній фінансовій стабільності. Накладання одного концепту на інший в даному контексті дозволяє розуміти під дауншифтінгом перехід в режим «достатності» та усвідомлення, що для щастя життєво необхідним є стабільний спосіб життя, побудований на балансі духовних та життєвих потреб людини, а не на великій кількості матеріального статку та засобів.

Питання про те, що підштовхує людину до прийняття рішення про дауншифтінг досі залишається в числі тих, що не мають єдиної відповіді. Деякі дослідники вважають, що прийняття рішення про дауншифтінг спричинено дією одного механізму – механізму «зниження оборотів», зародження якого відбувається на позасвідомому рівні та актуалізується позасвідомою тривогою смерті. Прийняття рішення про дауншифтінг є спробою подолання екзистенціального страху перед смертю через намаганням реалізації потреби в сенсі в «відкритому суспільстві мети» (Б. Хюбнер). Таким чином, можна сказати, що механізм, що рухає людиною в напрямку до дауншифтінгу, заснований не на проживанні, а на переживанні. Роботу механізму можна описати приблизно так. Людина доживаючи до середини життя (десь до років 30-35, враховуючи середню тривалість життя на Україні) більш-менш вдовольняється існуванням в житті ілюзії: тяжка робота – це головна умова виживання. Ця людина, як носій «синдрому відстроченого щастя», вперто продовжує роками працювати в стані дістресу, постійно повторюючи собі, що таким чином готується до майбутнього, коли зможе знайти спосіб життя, який зробить її життя насиченим. З часом, втрачаючи на шляху до майбутнього добробуту здоров’я, друзів та близьких людина починає усвідомлювати важливість «work-life balance». Наступає криза й обставини, проецируючи ідею «особистісної не-смерті» вже не на кар’єрні перегони, а на родину та загальне відчуття комфортної рутинної щоденної стабільності, починають вимагати нових захисних механізмів. Кар’єра, що здається найбільш вітальною, поступово замінюється альтернативою «спокій та комфорт», яка спочатку лякає взагалі як думка, потім – як дія, але в підсумку людина починає отримувати справжню насолоду від неї.

В розвинутих країн стезя дауншифтінгу стала майже епідемією, хоча й не має на увазі балансування на межі бідності, адже відсутність засобів не дає резервів щодо вільного вибору стилю життя та можливості спокійної та розміреної насолоди подібним життям. На теренах України низький рівень життя та невгамований голод щодо матеріально-забезпеченого життя ще не перетворили дауншифтінг на епідемію, як це відбувається в Австралії, США та країнах Західної Європи. Думка про те, що не в грошах щастя, для багатьох українців залишається сущою абстракцією. Але специфіка українського дауншифтінгу полягає в тому, що причиною його «епідемії» може бути орієнтація на цей стиль життя як зразок, моду, цінність західного образу життя, до якого хочеться долучитися. Не зважаючи на те, що ідея успішності в сучасному суспільстві стає більш плюралістичною, значимість успіху при цьому залишається непорушним, хоча змінюється його зміст та сенсові наповнення «повноцінного життя» для українців дауншифтінг є символом, показником успіху.

Незалежно від країни прояву феномену, дауншифтінг це приклад ретризму, це вибір між двома підходами: 1) нервовою працею заради доходів та високого матеріального та статусного життя і 2) душевним комфортом та низьким рівнем матеріального життя – на користь другого підходу. По суті, антиспоживацька орієнтація це не єдиний фактор, що вселяє в людину сміливість та підштовхує до виступу проти загальноприйнятного стилю життя та системи цінностей. Дауншифтінг є концепцією, що підриває основи суспільства масового споживацтва, водночас, дауншифтінг є захисною ідеологією, що фіксує психологічну втому суспільства від виснажливої гонитви за високим рівнем життя.

Дауншифтери – це успішні, забезпечені люди, які в принципі знають чого й як хочуть, а фінансовий добробут у них виступає в якості важливої складової раптового і категорично-протилежного життєвого «затишшя». Дауншифтінг – це реалізація життєвого проекту в контурах М. Гайдеггера. Гайдеггер під проектом мав на увазі екзистенціальний процес «забігання вперед» самого себе, що йде слідом за відкриттям власних можливостей. Нічого зайвого і обтяжливого – тільки комфорт і можливість займатися тим, що тобі дійсно подобається. Саме в такому аспекті дауншифтінг виступає як частина більш широкої палітри змін, іменованої «інфантилізацією суспільства». «Інфантилізація» в даному контексті це «негативна позитивність», адже позначає зміни в еволюції людини на сучасному етапі розвитку та може розглядатися як прагнення концентрації уваги на тих видах діяльності, що більше подобаються з ігноруванням нецікавих і насадженим іншими. Це як дитяча гра: дитина гратися не буде, якщо гра її не цікавить, не зважаючи навіть на те, що мати просить гратися й не заважати.

Дауншифтінг це стиль життя який витриманий в аристотелівській етичній традиції: реалізуючи власний екзистенціальний проект, індивід співвідносить його та підпорядковує деякому більш широкому соціальному проекту, яким є концепція «Сталого розвитку». Цілком можна погодитися з тим, що переорієнтація на дауншифтінг вимагає певної сміливості, оскільки людині вимушена чинити опір владному суспільному тиску у відношенні того, що в суспільстві споживчих цінностей вважається нормою успіху.

Література

1. Бутонова Н.В. Дауншифтинг. Новое правило-отказ от всяческих правил / Н.В. Бутонова // Новые традиции : коллективная монография [под ред. Е.Э. Суровой и С.А. Рассадиной]. – СПб. : ИД «Петрополис». –2009. – С.169-176.

2. Яковлева А.А. Потребительский ретризм: альтернативный стиль жизни в обществе потребления / А.А. Яковлева // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2011. – № 5. – С.192-201.

3. Downshifter [Электронный ресурс] // Викисловарь. – Режим доступу: http://en.wiktionary.org/wiki/downshifter

4. Gregg R.B. The Value of Voluntary Simplisity [Электронный ресурс] / Richard B. Gregg.- Wallingford, Pennsylvania, A Quaker Center for Religious and Social Study Pendle Hill, 1936. – 38p.