Право/ 5.Уголовное право и криминология

Козаченко Д.В.

Начальник юридичного департаменту АСК «Укррічфлот», адвокат

Досвід зарубіжних країн в сфері додержання прав та законних інтересів осіб, які відбувають покарання

Сучасна Україна знаходиться на шляху до створення незалежної правової держави, яка повинна стати інструментом забезпечення прав i свобод людини, гарантом реального захисту її законних інтересів. Сама людина, її життя та здоров’я, честь i гідність, недоторканість й безпека відповідно до Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні, отже проведення судово-правової реформи, інтеграція до норм міжнародного права потребує приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними стандартами в галузі прав людини, вдосконалення діючих та створення нових процедур захисту прав i свобод громадян, в тому числі тих, які перебувають у місцях позбавлення волі.

Реформування прокуратури, яке зараз відбувається, повинне перетворити її в орган, здатний забезпечити високий рівень захисту конституційних прав i свобод громадян, у тому числі й тих, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі. У зв’язку з цим зростає актуальність дослідження теоретичних та практичних проблем прокурорського нагляду, пов’язаних з розробкою певних правових механізмів забезпечення прав та законних інтересів засуджених до позбавлення волі.

На думку Д.І. Голосніченко щодо рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2010 від 30.09.2010 р., повноваження прокуратури були не адекватними демократичній правовій державі, необхідним вбачається вироблення відповідної моделі нових її повноважень. Історичний огляд та аналіз зарубіжних джерел щодо повноважень свідчить про те, що запроваджувалась прокуратура як представник держави і її роль, зводилась до нагляду за дотриманням приписів держави при вирішенні конкретних юридичних справ, і ніяким чином прокуратура не розглядалася як інституція, яка від імені держави втручається в приватне життя [1]. Тому маємо підтримати концепцію М.М. Міхеєнко, В.І. Шишкіна, В.Д. Бринцева, та чимало інших вчених і практиків [2], що прокуратура має належати до судової гілки влади, та від себе додати, що її повноваження мають бути складовою судових повноважень держави України.

Зазначу що, принципи організації, функції і повноваження органів прокуратури зарубіжних країн практично не залежать від форми державного правління (монархія чи республіка) та форми державно-територіального устрою (унітарна чи федеративна держава). Це пояснюється єдністю завдань, що ставляться перед прокуратурою у переважній більшості держав світу, зокрема – забезпечення реалізації публічних інтересів держави та суспільства у сфері функціонування правової і судової системи. Водночас спостерігається досить чіткий взаємозв’язок між функціями, виконання яких покладається на органи прокуратури, та типом існуючого у тій чи іншій державі політичного режиму. Чим вищий ступінь розвитку демократії та громадянського суспільства, тим вужче коло наглядових повноважень, які надаються органам прокуратури, а в багатьох випадках, як це можна простежити на прикладах Франції, Німеччини чи США, наглядові функції не притаманні прокуратурі взагалі. І навпаки, у країнах з авторитарним режимом прокуратура часто виконує функцію загального нагляду, а в тоталітарних режимах прокуратура цілком перетворюється на репресивний орган.

Ці принципи втілюють в собі поняття гуманності, поваги людської гідності, соціальної спрямованості та ефективності управління, що є визначальним для чіткого та ефективного функціонування сучасних пенітенціарних систем. Вони надають цим системам всі необхідні атрибути етичної соціальної організації, що позитивно відображається на рівні утримання та виправдання сподівань цивілізованого суспільства щодо необхідності належного функціонування пенітенціарних установ.

На думку М. Курило проведення в Україні судово-правової реформи, процес гуманізації та демократизації суспільного життя ставлять у порядок денний вдосконалення чинних та запровадження нових процедур захисту прав і свобод людини, в першу чергу – гарантій додержання прав та законних інтересів позбавлених волі осіб, що забезпечується прокурорським наглядом. Також вчений відмічає, що метою здійснення судово-правової реформи є, зокрема, оновлення не тільки законодавства, а й вдосконалення правозастосовної практики, в тому числі й прокурорського нагляду. Його місце і значення у загальній системі гарантованості прав осіб, що відбувають покарання, розробка методики, а також певних механізмів підвищення ефективності нагляду має істотне значення для забезпечення прав та законних інтересів позбавлених волі осіб [3, с. 59].

Таким чином, нагляд за додержанням прав осіб які відбувають покарання, не залежно від його виду, має дуже важливе значення, оскільки забезпечення прав і свобод цих громадян не залежно від того, що вони є правопорушникам є однією з функцій держави. Саме прокурорський нагляд за додержанням законів в установах і органах, де відбувають покарання до позбавлення волі або покарання, що з ним не пов’язані, є гарантією попередження і своєчасного усунення порушень прав і інтересів засуджених. Перевірки з цих питань мають проводитися систематично, незалежно від наявності даних про порушення законності.

Література

1. Голосніченко Д.І. Прокурорський нагляд: питання історії та сучасного зарубіжного досвіду [Електронний ресурс ] / Д.І. Голосніченко. Режим доступу : visnyk-psp.kpi.ua/uk/2012-2/14.pdf.

2. Медведько О. Європейське майбутнє прокуратури України / О. Медведько // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 71. – С. 6.

3. Курило М. Вдосконалити прокурорський нагляд за додержанням прав та законних інтересів засуджених до позбавлення волі / М. Курило // Право України. –1998. – № 11. – С. 59–61.