Л.А.Онуфрієва

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ

Формування культури професійного становлення майбутніх фахівців соціономічних професій передбачає, на думку В.С.Біблера, «перехід від домінанти розуму, що пізнає, до розуму діалогічного», що уможливлюється у разі представлення навчального процесу підготовки майбутніх фахівців у формі діалогічного спілкування, тобто, як культурологічно орієнтований навчальний діалог з «суб’єкт-суб’єктними» відносинами [3]. Розгляд різних підходів науковців до розуміння суті підвищення професіоналізму у контексті сучасних освітніх систем засвідчує пріоритетність духовно-моральної сфери з орієнтацією на особистість людини як основну цінність.

Дослідники Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, В.В. Рибалка, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва та ін. підкреслюють значення розвитку в особистості майбутніх фахівців соціономічних професій професійно важливих якостей культури спілкування та взаємодії в соціумі, колективі, родині. Відомі науковці С.Д. Максименко, В.В. Рибалка, Н.В. Чепелєва вказують на різницю між поняттями «психологічна культура фахівця» і «професійна культура». Під культурою фахівця вони розуміють рівень та якість володіння професійними вміннями й навичками. Під професійною культурою науковці визначать ширше - як стиль мислення і поведінки особистості в професійній діяльності, який визначається загальним розвитком, і як компонент професійного становлення особистості. Під культурою вони вважають сукупність створених суспільством. До важливих функціональних особливостей професійної культури відносяться такі властивості особистості: здатність до саморозвитку й самовдосконалення, самооновлення особистості, наявність творчої ініціативи, особистісного розвитку і саморозвитку в професійній сфері, високий рівень взаєморозуміння і взаємодопомоги, ціннісні орієнтації особистості та ін.

О.І.Мотков відносить до загальної психологічної культури особистості систему культурно-психологічних прагнень і умінь, а до розвинутої психологічної культури - самовиховання культурних прагнень і навичок, високий рівень спілкування, саморегуляція поведінки, творчий підхід до справи, вміння критики і самокритики, реалістичне оцінювання своєї особистості. М.М. Обозов включає у «психологічну культуру» уміння розуміти і знати себе й інших людей, належна самооцінка й адекватна оцінка інших людей; саморегулювання особистісних психічних станів і властивостей, саморегуляцію діяльності і регулювання відносин. Загальна психологічна культура органічно вплетена у культуру людини.

О.І. Мотков зазначав, що «психологічна культура становить комплекс культурно-психологічних прагнень, що активно реалізовуються у відповідних уміннях». «Розвинена психологічна культура містить у собі: систематичне самовиховання культурних прагнень і навичок; досить високий рівень звичайного й ділового спілкування; гарну психічну саморегуляцію; творчий підхід до справи; вміння пізнавати та реалістично оцінювати себе та інших». Г. І. Марасанов вказував, що «…індивідуальна психологічна культура лежить в основі готовності й прагнення керівників, відповідальних працівників, службовців до саморозвитку, до нарощування професійної компетентності в різних аспектах».

Саму суть і зміст психологічної культури досліджує і Ф.Ш. Мухаметзянова: « … Це культура створення і сприйняття психологічних явищ життя, ставлення людини до дійсності з погляду психологічних законів розвитку особистості й суспільства, психоаналітична властивість особистості щодо себе та відповідно до цих феноменів удосконалення своїх особистісних властивостей і якостей, які сприяють ефективній життєдіяльності». «Психологічна культура служить творчій перетворювальній діяльності викладача, вона є інструментом практики, допомагаючи не лише пояснювати й теоретично обґрунтовувати педагогічні факти і явища, а й визначати науково обґрунтовані способи розвитку та виховання, одночасно служить засобом удосконалення професійної діяльності педагога, основою аналізу й критерієм оцінювання її ефективності».

С. Л.Рубінштейн взаємопов’язував психологічну культуру з етикою: «…Першочергова з першочергових умов життя людини – це інша людина. Ставлення до іншої людини, до людей становить основу людського життя. Психологічний аналіз людського життя, спрямований на розкриття стосунків з іншими людьми, є ядром життєвої психології. Тут, разом із цим, галузь «стику» психології з етикою…» [6].

Науковці з Польщі М.Палюх, А.Хорбовський, К.Шмид вважають, що важливим завданням сучасної освіти є усталення в поведінці людини установки готовності прийняття (поважання) культурних, етнічних, релігійно-світоглядних та традиційних відмінностей. Протистояння різноманітним типам небезпеки через превентивну та профілактичну діяльність. Обмеження ксенофобії, стереотипів і різноманітних проявів світоглядного фундаменталізму та віросповідання. Формування розсудливої, критичної і розумної ідентифікації з проблематикою еволюції та основ культури соціального життя, скорочення пізнавальної й емоційної дистанції до власного досвіду та пізнання системи цінностей інших народів [7].

Г.О.Балл у своїй праці «Орієнтири сучасного гуманізму» розуміє культуру як єдність складників таких типів: 1) нормативно-репродуктивних, які забезпечують усталеність засобів і способів функціонування людських спільнот; 2) діалогічно-творчих особливостей культури професійного становлення майбутнього фахівця [1].

У психології культура є особливою формою спілкування, відносини між різними культурами у якій базуються на монологічному «суб’єкт-об’єктному» принципі й діалогічному «суб’єкт-суб’єктному». У своїй діалогічній концепції культури дослідник М.М.Бахтін вказував: «… тільки в спілкуванні, у взаємодії людини з людиною відкривається людина в людині як для інших, так і для себе. Особистість жива лише завдяки своєї зверненості до інших, тобто, особистість є там, де є діалог» [2].

Упродовж навчання у ВНЗ майбутніх фахівців потрібно навчати працювати з отриманою інформацією, забезпечувати діалогічний характер гуманітарної освіти та культурологічний підхід. Г.О.Балл зазначав, що під час навчання у ВНЗ основним у перетворенні ідеї діалогу культур є проектування навчання на опанування психологічними і фаховими дисциплінами, оволодіння сучасними знаннями як моментами цільної сучасної культури, що сприятиме професійному становленню особистості майбутнього фахівця[1]. Професійне становлення включає триєдині аспекти:

- когнітивний сприяє розвиткові у майбутнього фахівця культури мислення, формуванню світогляду та опануванню фахових дисциплін;

- комунікативний охоплює культуру спілкування та розвиток комунікативних здібностей;

- особистісний вказує на рівень розвитку культури поведінки, поваги до особистості колег й оточуючих, а також саморозвиток, самосвідомість і самовдосконалення.

Культурологічна підготовка майбутніх фахівців соціономічних професій - це комплекс психолого-педагогічного забезпечення процесу професійного становлення майбутнього фахівця, ознайомлення й оволодіння ними культурологічними знаннями та уміннями відповідно до гуманістичних ціннісних орієнтацій з пріоритетним діалогічним спілкуванням як формою здійснення суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладачів і студентів [2; 4].

Ми схильні до сучасної парадигми особистісного й культурологічно зорієнтованого навчального діалогічного підходу у професійній підготовці майбутніх фахівців соціономічних професій. Професійне спілкування спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату й психологічну оптимізацію діяльності і міжособистісних стосунків.

Часто ситуативне маніпулятивне спілкування, необґрунтована агресія, авторитарний стиль спілкування і взаємодії, зневажання оточуючих, тривале мовчання у той час, коли очікується підтримка чи важлива інформація, негативні особистісні риси завдають особистості фізичного й психологічного руйнування та перешкоджають рівноправному й довірливому спілкуванню. Доволі часто у колективах (особливо жіночих) спостерігаються деструктивні відносини між колегами, конфлікти, підсиджування, що веде до збільшення кількості стресів і захворювань, що негативно впливає на моральний клімат у колективі, і аж ніяк не сприяє творчому розвиткові особистості професіонала.

Діалогічне спілкування, під час якого створюється оптимальний психологічний фон, вимагає ставлення до співрозмовника як до творчої особистості, цінності і неповторної індивідуальності й уможливлює взаєморозкриття кожної зі сторін. Оптимальна педагогічна діалогічна взаємодія стає реальною лише за умови повної довіри, позитивного особистісного ставлення до людини як індивідууму.

Успішне і своєчасне примінення культурологічного навчального діалогу в сам процес професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій сприяє високому рівню розвитку діалогічних умінь, комунікативної активності, самосвідомості в аналізі своїх власних особистісних якостей, уникненню психологічних проблем у діалозі, збагачення своїх особистісних знань новими теоретичними знаннями. Забезпечення умов розвитку таких властивостей сприяло становленню «суб’єкт-суб’єктних» відносин у процесі культурологічного навчального діалогу та створення вільної для діалогічної взаємодії атмосфери, де рахується і береться до уваги думка кожного. Професійне становлення майбутніх фахівців соціономічних професій, розвиток їх психологічної культури мислення, мовлення, спілкування, навчання і поведінки; залучення студентів-майбутніх фахівців до постійного особистісного й професійного росту, саморозвитку і самовдосконалення складають головний напрямок культурного навчального діалогу [5].

Висновки. За відповідної організації навчального процесу, який уможливлює особистісний професійний ріст майбутніх фахівців, у центрі постає культурологічно зорієнтований навчальний діалог, за допомогою якого формуються «суб’єкт-суб’єктні» взаємини, які відповідно до вимог часу посідають ключові позиції у підготовці майбутніх фахівців соціономічних професій. У ході дослідження встановлено такі критерії, які визначають продуктивність навчального діалогу в професійному становленні особистості фахівця:

– володіння навичками й уміннями культури мислення, логіка думки і висловлення;

– володіння комунікативними здібностями для забезпечення розвитку культури мовлення та спілкування;

– володіння власними особистісними якостями, які сприяють розвиткові самосвідомості та культури поведінки;

– розвиток внутрішніх мотивів і потреб у професійному становленні майбутніх фахівців соціономічних професій.

Список використаних джерел:

1. Балл Г.О. Категорія культури: психолого-педагогічний аспект / Г.О. Балл. // Практична психологія та соціальна робота //, 2007. – №2. – С. 1 – 3.

2. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин. – М., 1986. – 444 с.

3. Библер В.С. На гранях логики культуры / В.С. Библер. – М., 1997. – 440 с.

4. Максименко С.Д. Основи генетичної психології / С.Д. Максименко. – К.: НПЦ Перспектива, 1998. – 220 с.

5. Онуфрієва Л.А. Психологічний аспект становлення професійної культури майбутніх фахівців соціономічних професій // Л.А.Онуфрієва // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Психологія. – Вип.46, Частина І. – Харків: ХНПУ, 2013. – С.140-151.

6. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. Человек и мир / С. Л. Рубинштейн. – СПб. и др. ; Питер : Питер принт, 2003. – 508 с.

7. Paluch M., Horbowski A., Szmyd K., Kultura elementem nowej strategii edukacyjnej. Rozprawy i szkice, Kraków – 1999.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА:

Онуфрієва Ліана Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та практичної психології, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна.

Телефони: (098) 264 95 95, (050) 73 49 409

ДОМАШНЯ АДРЕСА:

Онуфрієва Ліана Анатоліївна

Вулиця Гунська, 11, кв. 3,

Місто Кам’янець-Подільський,

Хмельницька область,

Україна

32300