Пасічник А. М., Кузнецов О.П., Прус Л.Р., Клен О. М.

Академія митної служби України, Дніпропетровськ

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ ТРАНЗИТУ ТОВАРІВ

Одне з головних завдань для економіки України – суттєве підвищення ефективності використання транзитного потенціалу держави. Транзитний потенціал території країни враховує розвиненість розміщених у ній транспортних систем і мереж, а також рівень і стан їх інфраструктури.

За оцінками 2002 р. Британського інституту з проблем транспорту Рендел, Україна має найвищий у Європі транспортний транзитний рейтинг 3,75 (до 2002 р. - 3,11) бала, тоді як у Польщі цей показник становить 2,92 (до 2002 р. - 2,72) бала. При цьому в Україні обсяги надходжень від транзиту за останні роки зменшились до 1 млрд $, тоді як Польща від транзиту щорічно отримує понад 4 млрд $, і постійно збільшує свою транспортну привабливість.

Транзит став суттєвою статтею прибутків для бюджетів таких країн Польща, Германія, Угорщина, Чехія, Австрія, Голландія, а також держав Прибалтики. Зокрема частка прибутків від транзиту в загальному обсязі експорту послуг Голландії складає більше 40%.

Тому для збереження існуючих транзитних потоків та залучення потенційно можливих необхідно невідкладно переходити до розбудови та інноваційних перетворень в інфраструктурі транспортної системи України.

Одним із таких підходів є застосування нового виду технологій контейнерних перевезень –“сухопутний порт”.

Технологія “сухий порт” (“сухопутний порт”), передбачає винесення певних функцій, в т. ч. митного оформлення морських вантажів, на територію “сухих портів” які є базою формування логістичних комплексів. “Сухий порт” має бути безпечним місцем усередині митної території країни, яке призначене для обробки, тимчасового зберігання, контролю і митного очищення вантажів, що перевозяться в процесі міжнародної торгівлі і за змістом є логістичним транспортно-митним комплексом (ЛТМК) з обслуговування вантажопотоків. ЛТМК працює в режимі мультимодальних перевезень (обслуговує як залізничний, так і автомобільний транспорт) і виконує функції переробки експортно-імпортного потоку переважно морських вантажів. Технологія реалізується наступним чином: після вивантаження вантажу з борту судна він доставляється у “сухий порт” без оформлення транзиту і перебуває під митним контролем. Спостереження за переміщенням вантажів з території морського порту на “сухий” може здійснюватися за допомогою систем електронного супроводу вантажів (наприклад система навігації GSM-GPS (NAVSTAR), системи телебачення з функцією розпізнавання образів, системи інтелектуальних радіочастотних міток – RFID). Крім того, можливо розширити функції “сухого порту” за рахунок переробки вантажів безпосередньо не пов’язаних з морським портом. Віддаленість від морських кордонів не є перешкодою. Наприклад, у французькому місті Тулуза діє “сухий порт” іспанського порту Барселони, відстань між якими 350 км. В даному випадку порт розвантаження і “сухий порт” знаходяться в різних країнах.

Перенесення митних формальностей на “сухий порт” дозволить переформатувати вантажопотік, збільшити пропускну спроможність порту, що призведе до скорочення часу знаходження контейнера в порту і підвищення якості митного оформлення. Крім того, реалізується принцип “єдиного вікна” при здійсненні митного контролю товарів і транспортних засобів на базі попереднього інформування. Це, в свою чергу дозволить значну частину контейнерних перевезень через морські порти перевести з автомобільного транспорту на залізничний. Для цього із загального вантажного маніфесту агентам ліній необхідно виділяти відомості по тих контейнерах, які доставляються у “сухий порт” та тих, які будуть оформлятися у порту, що здійснюється до приходу судна.

В першу чергу, дана схема дуже приваблива для власників консолідованих вантажів, що перевозяться в одному контейнері, оскільки розформувати контейнер в порту неможливо, так як доводиться очікувати на завершення митного оформлення всіма одержувачами товарів. Також вона цікава тим одержувачам, яким необхідний досить тривалий час для митного оформлення. Також, місце розташування “сухого порту” знаходиться, переважно на виїзді з транспортного вузла, що є істотною перевагою для подальшого переміщення вантажу після завершення митних процедур. На території ЛТМК типу “сухого порту” мають бути розміщені комерційні склади, на яких у разі потреби можна розформувати, розфасувати, пересортувати оформлений товар для подальшого транспортування до одержувача. Таким чином, варіант “сухого порту”, на якому за бажанням суб’єкта ЗЕД здійснюється як повне вивантаження товару з контейнера і повернення в порт порожнього, так і зберігання товарів “на колесах” є актуальним для мінімізації витрат бізнесу.

Для вантажовласників суттєвим є і той факт, що тарифи на зберігання завантажених та порожніх контейнерів у “сухому порту” мають бути на порядок нижче ніж у морському.

На сьогоднішній час Комітет з транспорту Економічної та соціальної комісії для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО ООН) розробляє угоди щодо “сухих портів”. Основою “сухого порту” є склади тимчасового зберігання. Основною вимогою є їх розміщення у безпосередній наближеності від основних транспортних маршрутів. Основні транспортні магістралі, які проходять територією України, на яких повинні розміщуватися “сухі порти”, повинні бути визначені Міністерством інфраструктури України.

Застосування технології “сухий порт” доцільно й тоді, коли йдеться про територію, яка немає виходу до моря, але на ній розміщені розвинуті транспортні комунікації, логістичні об’єкти та є у достатній кількості кваліфікована робоча сила та інші ресурси. Умовами роботи цієї технології в Україні є швидкісний тип залізничних сполучень для контейнерних вантажів та активізація інтермодальних перевезень.

При цьому до “сухого порту” висувають наступні вимоги:

• “внутрішній контейнерний термінал (“сухий порт”)” - сукупність складу тимчасового зберігання (СТЗ), інших будівель, будов, споруд, автомобільних і (або) залізничних доріг і інших об’єктів, розташованих за межами території морського (річкового) порту, пов’язаних між собою і з морським (річковим) портом єдиним технологічним процесом, призначених для здійснення вантажних операцій з товарами та їх тимчасового зберігання;

• має бути оснащений електронною інформаційною системою;

• оператор морського терміналу (стівідор) має бути власником внутрішнього контейнерного терміналу;

• морський термінал і внутрішній контейнерний термінал повинні знаходитися в зоні діяльності одного митного поста.

В Україні технологія “сухий порт” реалізується Одеським морським торговельним портом (ОМТП) спільно з ТОВ “Євротермінал”, який передбачає створення єдиного мультимодального логістичного центру, як спеціалізованого транспортно-митного комплексу для проведення митного, прикордонного та інших видів контролю імпортних вантажів у контейнерах, що прибувають через ОМТП. Розвиток проекту ведеться в 2-х напрямках: як тиловий демпферний майданчик для терміналів (ОМТП) і як логістичний центр з великим спектром послуг. “Сухий порт” - один з елементів транспортно-логістичного ланцюжка: “контейнерні та термінали ОМТП - транспортна естакада - “сухий порт” - міжнародний транспортний коридор № 9”. Переміщення вантажів у контейнерах з порту в пункт контролю проводиться за спрощеною технологічною схемою без попереднього повідомлення, попередньої декларації та митної декларації. Унікальною перспективною перевагою транспортної інфраструктури “сухого порту” є виведення вантажопотоку з/на ОМТП на спеціальні автомобільну і залізничну магістралі.

Отже, створення логістичних комплексів типу “сухих портів” - це один з методів збільшення пропускної спроможності транспортної системи та підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України.