Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., докторант Ігнатенко М.М.

Уманський національний університет садівництва, Україна

УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ ТА КОРПОРАЦІЯМИ НА ЗАСАДАХ КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Для управління конкурентоспроможним розвитком агроформувань в Україні необхідним є впровадження суттєвих змін та ліквідація великої кількості проблем, які супроводжують його процеси. Жодне аграрне підприємство не може досягти своїх цілей і бути успішним та конкурентоспроможним без ефективного управління. Зростаюча динаміка внутрішнього та зовнішнього середовища господарювання також вимагає внесення коректив у концепції та прийоми його здійснення.

Так, на практиці основна увага підприємців та менеджерів агроформувань часто зосереджується на необхідності оволодіння мистецтвом зацікавити або примусити інших виконувати роботу, керувати підлеглими задля досягнення власних цілей. Це може призводити до порушення технологій, виробництва неякісної сільськогосподарської та продовольчої продукції, інколи навіть шкідливої для людини і оточуючого середовища. Тому в сучасних умовах господарювання особливого значення набуває концепція соціальної відповідальності (СВ) бізнесу, в рамках якого відбувається процес створення цінностей для самого підприємства, споживачів, бізнес-партнерів, держави в цілому. Вона є одним із джерел забезпечення стійкості та конкурентоспроможності аграрних підприємств і корпорацій.

Сучасна економіка знань та інформаційних технологій характеризується радикальними трансформаціями та структурними зрушеннями як у глобальному, так і вітчизняному вимірі. Розвиток національного агробізнесу, інтеграція у європейську та світову економічну систему, посилення конкуренції ставить перед аграрними підприємствами і корпораціями багато нових завдань, у т.ч. пов’язаних із соціальною та корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ). Для багатьох з них розробка управлінських стратегій та механізмів соціальної відповідальності для забезпечення конкурентоспроможності й стійкого розвитку є концептуальним завданням, адже мова йде не просто про спонтанну доброчинність, а про системну діяльність, вбудовану у всі бізнес-процеси.

Світова практика застосування СВ свідчить не тільки  про покращення власної репутації, а й  про отримання прибутку від збільшення лояльності споживачів. З огляду на означене, підтверджується актуальність та зростаюче значення механізмів застосування СВ у міжнародному та вітчизняному агробізнесі. Українські агропродовольчі підприємства, корпорації та холдинги дедалі активніше оперують на міжнародному ринку, тому застосування практики СВ та КСВ має стати невід’ємною частиною механізмів виробничо-економічної діяльності національних об’єктів господарювання у галузі сільського господарства та управління їх розвитком.

Істотні зміни у взаємовідносинах між державою, громадськими інститутами та приватними підприємствами простежуються у всьому світі. Поряд із виробничо-економічними чинниками, все більшу роль у забезпеченні конкурентоспроможності, досягненні високої продуктивності праці, ресурсовіддачі, прибутковості виробництва починають відігравати неекономічні показники роботи підприємств – рівень соціального забезпечення працівників, розробка та реалізація програм лояльності, підтримки закладів охорони здоров’я, навчальних та соціально-культурних установ.

Особливу соціальну роль для агроформувань відіграє впровадження механізмів контролю якості та сертифікації продовольчої продукції, використання екологічно безпечних та енергозберігаючих технологій тощо. Поняття механізмів соціальної відповідальності агробізнесу в повній мірі уособлює цю взаємодію [1]. Власне терміни “механізми соціальної відповідальності”, “механізми корпоративної соціальної відповідальності” уперше були сформульовані тільки разом з основоположними категоріями як системними явищами і процесами, які вони розвивають, у 1999 р. Існують декілька визначень цих понять. У науковій літературі механізми соціальної відповідальності розглядають як сукупність інструментів та важелів, технологій просування відповідального бізнесу, який приносить користь підприємництву і суспільству, сприяє соціальному, економічному й екологічно сталому розвитку шляхом максимізації позитивного впливу на середовище господарювання і мінімізації негативного [2].

У більш широкому розумінні концепція соціальної відповідальності охоплює системну динамічну взаємопов’язану сукупність організаційно-управлінських (форм, напрямів, рівнів, принципів, моніторингу, планування, прогнозування, контролю), фінансово-інвестиційних (податкового, цінового, митного, кредитного), інституційних (норм, законів, інститутів) інструментів та методів забезпечення відповідального ставлення будь-якого підприємства до свого продукту або послуги, стейкхолдерів.

Отже, управління аграрними підприємствами та корпораціями на її основі направлене на забезпечення гармонійного співіснування у навколишньому середовищі, взаємодії та постійного діалогу із суспільством. Воно передбачає їх участь у тій або іншій формі у вирішенні найгостріших суспільних проблем, особливо на рівні великих агрохолдингів та корпорацій [3].

Література:

1. Вивчення форм та методів відносин бізнесу та суспільства в контексті соціальної відповідальності та діалогу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lir.lg.ua/Zv_vidpovid_biznesu_5.doc.

2. Степанова О.В. Формування ринково орієнтованого організаційно-економічного механізму соціального розвитку підприємства / О.В. Степанова // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит». – 2006. – № 1 (20). – С. 331-335.

3. Швець В.Я. Механізми взаємодії суб’єктів суспільних відносин на засадах соціальної відповідальності / В.Я. Швець // Економічний вісник. – 2014. – №4. – С. 79-84.