Экономические науки

Міляр Л.Ф.

Житомирський державний технологічний університет, Україна

Водні ресурси в системі забезпечення продовольчої безпеки

Важко переоцінити значення води в житті людини. Водні ресурси – це стратегічний, життєво важливий природний ресурс, що має особливе значення. Вони є національним багатством кожної країни, однією з природних основ її економічного розвитку; забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини, визначають можливості розвитку промисловості й сільського господарства, розміщення населених пунктів, організації відпочинку й оздоровлення людей [1]. Безпечні джерела води є життєво необхідними для існування людини, для роботи промисловості, ведення сільського господарства, отримання енергії.

За даними ФАО, економічно доступними для використання можуть бути 9000-14000 км³ води, що дорівнює лише 0,001 % усіх водних ресурсів планети. За останні 100 років споживання води збільшилось у 8 разів: якщо в 1900 році загальне споживання води становило 580 км³, у 1950 р. – 1100 км³, у 1990 р. – 3580 км³, то у 2006 р. – 4160 км³ [2].

Щорічно в світі витрачається 5000 км³ прісної води, або 11 % річного стоку всіх річок світу. Доступні до використання ресурси прісної води розміщені на планеті нерівномірно, відтак і навантаження на водні ресурси значно різниться в різних регіонах світу. Основними користувачами води є країни, що розвиваються, на частку яких припадає 72 % щорічного обсягу води, яка забирається з природних водойм.

Важливу роль відіграє вода в забезпеченні продовольчої безпеки, будучи основою екосистем, від яких безпосередньо і залежить продовольча безпека, впливаючи на економічну доступність продовольства як один із чинників формування доходів та як невід’ємна складова харчування людини. Стійкість розвитку продовольчого комплексу визначається обсягом і якістю водопостачання, що має особливо важливе значення для сільського господарства, яке характеризується багатоцільовим використанням водних ресурсів: як безпосередньо у виробництві продовольства, так і в забезпеченні питною водою сільського населення.

В системі продовольчої безпеки вода розглядається в таких основних напрямах: питна вода є продовольством (визначальним фактором повноцінного харчування є доступ до води належної якості); водні ресурси є необхідною складовою для виробництва продовольства (рибне господарство, рослинництво і тваринництво неможливе без води) та харчових продуктів (для функціонування харчової промисловості), а також вона необхідна для приготування їжі в сфері громадського харчування і в окремих домогосподарствах. Важливим фактором для виробництва якісного та безпечного продовольства та для підтримання життєдіяльності людини є якість води, оскільки вода є каналом перенесення патогенних мікроорганізмів і забруднюючих речовин, що мають негативний вплив на здоров’я і життя людини.

Однак, в сучасному світі доступ до безпечної питної води залишається значною проблемою. Так, за даними ВОЗ і ЮНІСЕФ, в 2012 році в світі 4 % міського і 18 % сільського населення не мали доступу до покращених джерел питної води [3, с. 11]. За оцінками, 748 млн осіб залишаються без доступу до покращених джерел води і 2,5 млрд без доступу до покращеної санітарії.

Найбільша кількість прісної води (близько 70 %) використовується в сільському господарстві, хоча це значення відрізняється за окремими континентами та країнами (рис. 1). Так, в окремих країнах, що розвиваються ця частка становить 95 %, а в більш розвинених країнах більшу частку прісної води використовують для промисловості.

Найбільшим споживачем водних ресурсів є зрошувальне землеробство. Його частка в 2013 році досягла 252 млрд м³ відведення поверхневих і ґрунтових вод, що становило 6,5 % всіх відновлюваних світових ресурсів прісної води [3, с. 12]. В 2012 році, за даними ФАО, зрошувалось 324,3 млн га земель.

За вегетаційний період на 1 га кукурудзи витрачається 3000 м³, капусти – 8000 м³, рису – від 12000 до 20000 м³ води. Для отримання 1 т пшениці потрібно 1500 м³ води, бавовни – 10000 м³ [4]. Для порівняння: для виробництва 1 т целюлози необхідно 1500 м³, сталі – від 40 до 250 м³ води. При цьому слід відмітити, що якщо промисловість повертає безпосередньо у світовий водний басейн 95 % спожитої води, людина – до 90 %, то сільське господарство – лише 50 %, оскільки значна її частка дренажується або випаровується у повітря [5].

Рис. 1. Забір води за регіонами і секторами

Інтенсивний розвиток промисловості і сільськогосподарського виробництва, підвищення рівня благоустрою міст і населених пунктів, значний приріс населення обумовили в останні десятиліття дефіцит і різке погіршення якості водних ресурсів в багатьох регіонах [2, с. 30]. Ресурси прісної води в багатьох регіонах зменшуються при одночасному зростанні попиту на них. Ця тенденція веде до скорочення водних ресурсів, що дозволяє говорити про існування кризи водних ресурсів. Зростання чисельності населення, урбанізаційні процеси, що відбуваються в світі, зміна образу життя і харчових раціонів населення лише посилюють навантаження на водні ресурси.

В найближчому майбутньому, при зростанні чисельності населення, навантаження буде зростати, що особливо відчутно в містах, в країнах, що розвиваються. В Африці і Азії міське населення подвоїться і в 2030 році більш ніж 80 % міського населення буде проживати в містах в країнах, що розвиваються [6]. За оцінками експертів, при зростанні чисельності населення, очікується що до 2050 року внутрішні відновлювальні водні ресурси на душу населення скоротяться на 25 % в порівнянні з рівнем 2010 року при істотних відмінностях між регіонами. В середині ХХІ ст. від нестачі води будуть страждати за песимістичними оцінками 7 млрд, за оптимістичними – 2 млрд осіб в 48 країнах світу. Дана проблема буде лише загострюватись зі зміною клімату.

Система забезпечення продовольчої безпеки надзвичайно чутлива до якості води, в той же час, сільське господарство, як основа забезпечення продовольчої безпеки, розглядається як одна з причин забруднення водних ресурсів. Існуючі проблеми у використанні водних ресурсів в забезпеченні продовольчої безпеки обумовлюють необхідність покращення управління водокористуванням та підвищення продуктивності агропродовольчих систем з врахуванням наявних обмежених водних ресурсів. В найближчому майбутньому стратегію розвитку сільського господарства буде визначати ефективність водокористування.

Для підвищення ефективності використання водних ресурсів в системі забезпечення продовольчої безпеки, вважаємо за необхідне виділити кілька основних напрямів, що охоплюватимуть заходи як економічного, техніко-технологічного, так і освітнього характеру: зниження рівня забруднення водних ресурсів, шляхом впровадження водоочисних технологій; підтримання якості водних ресурсів з використанням комплексу інструментів як стимулюючої дії, так і інструментів «негативної мотивації»; екологічна освіта, наука і просвітництво (в тому числі, збільшення інвестицій в дослідження використання водних ресурсів, пропагування богарних сільськогосподарських систем); застосування комплексного підходу до доступності (збір поверхневого стоку, створення інфраструктури накопичення води) і різноманіття всіх водних джерел (поверхневі і підземні води, дощові води) для ведення сільського господарства; застосування сучасних технологій в сільському господарстві (агротехнічні методи, агроекологічні новації, впровадження програм з селекції рослин і генетики тварин, інвестиції в системи зрошення, розвиток технологій із замкненими та оборотними системами водокористування).

Отже, в системі забезпечення продовольчої безпеки необхідно враховувати концепцію зростаючої нестачі води та використовувати різноманітні методи та інструменти в регулюванні використання водних ресурсів.

Література:

1. Інституціональне забезпечення екологозбалансованого водокористування в сучасних умовах : монографія / М. А. Хвесик, В. А. Голян, О. В. Яроцька, Н. В. Коржунова. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лт», 2008. – 455 с.

2. Мандзик В. М. Водні ресурси як фактор продовольчої безпеки / В. М. Мандзик // Агросвіт, 2009. – №1. – С. 29–30.

3. Водные ресурсы и обеспечение продовольственной безопасности и питания. Доклад Группы экспертов высокого уровня по вопросам продовольственной безопасности и питания Комитета по всемирной продовольственной безопасности. – Рим, 2015. – 163 с.

4. Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення / за ред. Академіка УЕАН, д.е.н., професора М. А. Хвесика. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 460 с.

5. Unlocking the water potential agriculture. – FAO : Rome, 2003. – 62 p.

6. United Nations Population Fund. State of the World Population 2007: Unleashing the Potential of Urban Growth. Geneva: UNFPA; 2007. Available at: http://www.unfpa.org/swp/index.html. Accessed December 18, 2007.