Ночовка О.М.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», м. Слов’янськ

Про додаткові функції майбутнього вчителя мистецьких дисциплін (на прикладі роботи з обдарованими дітьми)

Вивчаючи специфіку підготовки студентів двопрофільних спеціальностей «початкова освіта» та «музика» до роботи з музично обдарованими дітьми, маємо констатувати, що студенти майже не володіють ані теоретичними знаннями, ані практичним інструментарієм для роботи з обдарованим дитинством. Ті незначні й досить поверхневі знання щодо концепту обдарованість, які студенти отримали в лекційних курсах із психології, педагогіки та філософії не можуть заповнити цю прогалину. Мета нашого дослідження – проаналізувати специфіку підготовки студентів двопрофільних спеціальностей «початкова освіта» та «музика» до роботи з музично обдарованими дітьми й розробити методичні рекомендації для підвищення її ефективності.

Незалежно від того, чи зустрінеться майбутньому вчителю на його професійному шляху музично обдарована дитина, він має бути кваліфіковано підготовленим. Обдарованість, за визначенням В. Д. Шадрикова, це системна якість особливим чином структурованих функціональних систем, які сумісно працюють та реалізують психічні функції, включені до індивідуальної діяльності, мають індивідуальну міру вияву, можуть бути проявлені в екстраординарних досягненнях, а можуть знаходитися в латентному стані [4, c. 21]. Тобто обдарованість може бути наявною або ж прихованою, тому однією з функцій учителя початкових класів та музики має стати діагностика обдарованості, адже молодший шкільний вік у цьому сенсі є найперспективнішим.

Діагностика має відбуватися поетапно, із залученням до цього процесу шкільного психолога, учителя музики зі спеціалізованого закладу або школи мистецтв, батьків. Перший етап діагностики – це спостереження, виконання психологічних тестів із виявлення загальної та художньої обдарованості й творчих здібностей дитини. Другий етап – неупереджений аналіз творчих умінь учнів із залученням одного чи декількох незалежних експертів, але це спостереження має відбуватися у вільній, невимушеній атмосфері.

Наступна з визначених нами функцій – інформативна, адже вчитель має володіти постійно оновлюваною інформацією щодо заходів, конкурсів, різноманітних програм, грантів, стипендій для обдарованого дитинства на місцевому, обласному та державному рівнях. У разі встановлення наявної чи прихованої музичної обдарованості в учнів учитель має поінформувати про це батьків та шкільного психолога, надати батькам вичерпну інформацію про можливості розвитку їхньої дитини в даному загальноосвітньому закладі, надати відомості щодо структурних особливостей спеціалізованих музичних закладів, таких, як школи мистецтв, школи-інтернати для музично обдарованих дітей, спеціалізовані ліцеї тощо.

Характерними для учнів з ознаками обдарованості є такі структурні особливості темпераменту, як висока емоційна сенситивність, емоційний дисбаланс, низька соціальна пластичність тощо. Із такими учнями досить важко працювати в колективі, тому що за умов усвідомлення власної винятковості та унікальності вони відчувають себе абсолютно зайвими в шкільному соціумі. Допомогти вчителеві може координаційна функція, педагог має скоординувати зусилля всіх учасників процесу навчання в такий спосіб, щоб від цього вигравали всі учні. Учитель музики має створити в учнівському колективі хор, де кожний займає закріплене місце. Обдарований учень чи учні в цій справі можуть стати для вчителя головними помічниками; ніщо так не розвиває загальну музикальність, ядро музичної обдарованості, як інтенсивний хоровий спів.

Наставницька функція вчителя є найголовнішою, учитель має стати не лише викладачем, а наставником, зусилля якого будуть спрямовані на розвиток особистості учня в цілому, розширення його світогляду, світосприйняття, підвищення духовності. Учитель має застерігати батьків і учня від розвитку лише таланту в одному з напрямів; націленість на отримання швидких результатів у дитинстві може призвести до диспропорційного розвитку особистості, нервових зривів, психічних розладів та подальшого згасання музичної обдарованості.

Проблема полягає в тому, що через протиріччя багаточисленних психологічних та педагогічних концепцій обдарованості підмінюються освітні та виховні цілі в роботі з обдарованими дітьми. Освітяни та батьки під впливом новітніх психологічних течій роблять акцент перш за все на ранній швидкий розвиток таланту та здібностей, з дитинства націлюють дитину на отримання результату, відточення техніки, і, якщо та чи інша сучасна педагогічна технологія цю функцію не виконує, вона відразу ж замінюється іншою. Через комерціалізацію освіти та консумаційні тенденції сучасного соціуму в зарубіжній педагогіці рання діагностика обдарованості розглядається навіть крізь призму економічної доцільності, тобто розвиток таланту розглядається як вдалий чи невдалий бізнес-проект [5, c. 329].

У роботі з обдарованими учнями вчитель обов’язково має враховувати християнсько-етичний аспект проблематики, згідно з яким, талант, здібності та обдарованість мають божественний, духовний початок, та в тій чи іншій мірі надаються всім людям, і головним завданням людства є розвиток цих здібностей не з метою самоствердження для вдоволення власної погорди, а з метою наближення до Господа; із філософського погляду, до осягнення абсолютної істини, для того щоб «осягнути речі духовні, невидимі та вічні» [2, c. 79].

У тлумаченні В. Преображенського, людина, яка має від природи відмінні здібності, лишається благості, якщо вона лінива, своєю бездіяльністю руйнує власну обдарованість, і обіцяна їй нагорода переходить до тих людей, котрі, хоча й менші, порівняно з нею, отримали від природи дари, але цей брак компенсували працею та наполегливістю [2, c. 83]. Переносячи християнсько-етичну концепцію в царину музичного мистецтва, М. C. Ростропович наголошував: «Якщо ти маєш талант, віддай його людям, бо він тобі не належить» [3, c. 246].

Наставницька функція також має враховувати й захисну, тому що експлуатація дитячої обдарованості в сучасному світі, яка вичерпується ще до досягнення дитиною дорослого віку, за О. В. Кулемзіною, може набути масштабів гуманітарної катастрофи [1, c. 42]. Учитель мистецьких дисциплін має постійно інформувати батьків щодо можливих ризиків, застерігати їх від форсування подій, допомагати правильно розставляти пріоритети та визначати освітні цілі, які насправді можна синтезувати в одну мету – виховання гармонійно розвиненої особистості. З іншого боку, учитель має проявляти власну педагогічну волю й установлювати більш високі вимоги до обдарованого учня, постійно стимулювати його інтерес до музики через збагачення художньо-естетичного середовища (відвідування концертів, виставок, фестивалів, майстер-класів, запрошення професійних музикантів, вивчення біографії видатних музикантів тощо).

Незважаючи на величезний пласт досліджень, присвячених проблемі обдарованості особистості, констатується відсутність зв’язку між теорією і практикою. У роботі ми порушили питання про системний підхід до проблеми педагогічної підтримки музично обдарованих дітей за допомогою виокремлення додаткових функцій майбутнього вчителя мистецьких дисциплін.

Література:

1. Кулемзина А. В. Детская одарённость как предмет педагогического анализа : автореф. дисс. … докт. пед. наук / Александра Владиславовна Кулемзина. – Томск, 2005. – 48 с.

2. Притчи Бога нашого Иисуса Христа / В. П. Бутромеев, В. В. Бутромеев. – М. : ОЛМА Медиа Групп, 2011. – 304 с.: ил.

3. Раабен Л. М. С. Ростропович / Жизнь замечательных скрипачей и виолончелистов. – Ленинград : Музыка, 1969. – С. 230–248.

4. Шадриков В.Д. О содержании понятий «способости» и «одарённость». – М. : Высшая школа, 1986. – 79 с.

5. Worrel F. C. Best practices in identifying students for gifted and talented education programs / Frank C. Worrel, Jesse O. Erwin // Journal of Applied School Psychology. – 2011. – No. 27. – P. 319–340.