Завадська Т.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м.Київ

НЕЙРОДИНАМІЧНА СКЛАДОВА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Сучасна професійна діяльність характеризується високою конкурентністю та складністю, тому ринок праці потребує висококваліфікованих досвідчених фахівців, здатних до новацій у професійній діяльності. Проблема професійноcті наразі є надзвичайно актуальною, й висуваючи вимоги не тільки до людини - професіонала, але й до особистості, котра самовдосконалюється, саморозвивається, що є запорукою успішної праці.

Процес професійного становлення особистості - системний процес, який розподіляють на стадії, періоди, фази [2, 6], що характеризуються: певним рівнем професійного розвитку; новоутвореннями особистості в результаті професійної активності, адекватної до змісту ситуації; системою професійно важливих і значущих якостей. Тобто, етапи розвитку особистості та етапи професійної діяльності є взаємозалежними й супроводжуються різними вимогами до суб'єкта. Але й сам суб’єкт, його психологічні, фізіологічні особливості впливають на процес професійного формування. Тому мета цієї роботи – визначити роль нейродинамічних властивостей людини, що сприяють професійному становленню особистості.

Розвиток особистості триває все життя, а професійне становлення — це форма особистісної еволюції людини, що розглядається крізь його професійну діяльність. Адже саме у діяльності розвивається особистість, формується її індивідуальність, система ставлення до світу, до суспільства, до себе. Професійна діяльність дозволяє реалізувати мрії, задовольнити потреби, розкрити здібності більшості людям. Існують формальні критерії показника професійного становлення (диплом фахівця, сертифікати підвищення кваліфікації, посада), а також неформальні (професійне мислення, вміння застосовувати нестандартні засоби для вирішення завдань, висока компетентність у професії тощо).

Професійне становлення особистості супроводжується вдосконаленням трудових навиків і самовдосконаленням. Порівняння фахівця-початківця і професіонала показує, що людина змінюється: з виконавця вона поступово стає творцем, від простого поєднання знань, умінь і навиків вона приходить до аналізу й критичної оцінки професійної ситуації, від пристосування — до творчості.

Професійна діяльність є необхідним і най тривалішим етапом соціалізації особистості. На вибір професії впливають дві групи чинників - суб'єктивні та об'єктивні [7]. До суб'єктивних відносять інтереси, здібності, особливості темпераменту і характеру особистості. До об'єктивних - рівень підготовки (успішності) особистості, її стан здоров'я і інформованість про світ професій. До об'єктивних чинників тісно примикають соціальні характеристики, наприклад, освітній рівень батьків, соціальне оточення, престижність професії у суспільстві та ін. Професійний потенціал розвитку фахівця складається з освіти, професійних знань та вмінь, загальних та спеціальних здібностей. Реалізація такого потенціалу залежить від біологічної організації людини, соціальної ситуації, характеру професійної діяльності, активності особи, її потреби в саморозвитку і самоактуалізації.

Запорукою успішності становлення професіонала є позитивна мотивація, коли праця викликає відчуття задоволеності. Здатність до конкретної професійної діяльності визначається і рівнем розвитку здібностей, і характером мотиваційної сфери (зміст мотивів, їх спрямованість та ступінь активності, потреби особистості, її інтереси, прагнення, бажання, переконання, настіновлення, ідеали, наміри, і навіть соціальні ролі, стереотипи поведінки, соціальні норми та інше). Характер мотивації обумовлюється особливостями етапів професійного становлення суб'єкта – вибору професії, реалізації діяльності, професійної переорієнтації тощо.

На створення мотивів, на придбання знань, умінь та навичок до праці впливають індивідуально-психологічні особливості особистості, що характеризуються стабільністю та обумовлені природною, біологічною основою, є вродженими - нейродинамічні особливості [8]. У роботах Б.Г.Ананьєва [1] професійне становлення розглядається як результат соціальної спрямованості розвитку особистості, що стає передумовою вибору професії. Розвиток особистості, з одного боку, «є інтеграція, що постійно зростає за рівнем, утворення крупних «блоків», систем або структур, синтез яких у певний момент життя людини є найзагальнішою структурою особистості. З іншого боку, розвиток особистості - це постійно зростаюча диференціація її психофізіологічних функцій, процесів, станів й особистісних властивостей, яка відповідає рівню зростаючої інтеграції» [1]. На конкретну професійну діяльність людини впливають дві групи чинників: об'єктивні (соціальні, виробничо-технічні, економічні, організаційні й санітарно-гігієнічні характеристики професійної праці) та суб'єктивні (особистісні, професійно-психологічні, психофізіологічні й індивідуально-типологічні якості суб'єкта праці).

Психофізіологічні засади професійної діяльності людини суттєво залежать від індивідуального стилю діяльності, розвитку професійних здібностей та професійної придатності, оптимального співвідношення особистісних якостей та можливостей з професійними [12]. Так, А.К. Маркова [9] в процесі професійного самовизначення людини насамперед виділяє ознаки, які безпосередньо пов’язані з нейродинамічними особливостями людини, а саме - усвідомлення людиною власних особливостей, рис, якостей, можливостей, здібностей. Е.А. Клімов [5] визначає індивідуальний стиль діяльності як стійку систему способів діяльності, як «індивідуально-своєрідну систему психологічних засобів, до яких свідомо або несвідомо звертається людина з метою найкращого врівноваження своєї індивідуальності з предметними, зовнішніми умовами діяльності», при цьому особливості проявів властивостей нервової системи виступають «ядром» стилю діяльності. Є.П. Ільїн [3] пов’язує формування індивідуального стилю діяльності не з окремими властивостями людини, а з цілісним «типологічним симптомокомплексом» вроджених комбінацій властивостей вищої нервової системи.

Переконання, інтереси, знання, вміння, навички, особливості людини відносяться до психічної сфери; їх фізіологічною основою є системи умовних зв’язків, що формуються в мозку, обумовлюючи вміння та навички, швидкість сприйняття знань, реакцій та ін., які позначаються як «динамічні особливості». В одних видах праці деякі динамічні характеристики грають більшу, в інших – меншу роль, залежно від властивостей нервової системи людини [11].

В.С. Мерлін [10] підкреслював, що мотив будь-якої діяльності залежить як від всієї психіки людини в цілому, так і від самої людини, а мотиви та темперамент визначають динамічні її особливості. Для людини сангвіністичного темпераменту характерний прискорений темп праці, проте спостерігається залежність і від підвищеного інтересу до праці. А з іншого боку – ступінь активності самого мотиву залежить від темпераменту. «Слабкі за силою нервової системи та неврівноважені» характеризуються вищою емоційною збудливістю. Однакова інструкція викликає у «слабких» сильнішу емоцію порівняно з «сильними», а емоційний стан є джерелом енергії щодо мотиву.

Стиль діяльності певною мірою визначає професійну придатність. Професійна придатність візначає відповідність якостей людини як суб’єкта діяльності, до її актуальних вимог з боку діяльності, а також здатність виконувати відповідні трудові функції. Під придатністю ми розуміємо не тільки факт певної підготовленості, але і природну властивість особистості швидко оволодівати професією та успішно виконувати професійні завдання з мінімальними витратами внутрішніх психофізіологічних ресурсів (нейродинамічних властивостей). Але людина може стати успішним працівником і з обмеженими психофізіологічними показниками за умови значних затрат сил і часу на професійну підготовку, або за наявністю сильної мотивації до бажаного виду діяльності.

Пізнавальні процеси (сприйняття, увага, пам’ять, мислення) також пов’язані з нейродинамікою людини, наприклад, одні - добре концентрують увагу, але погано її розподіляють; інші – володіють гарною оперативною пам’яттю, але мають малий обсяг сприйняття. Концентрація та стійкість уваги краща в осіб з ознаками «сильної» нервової системи, а перемикання уваги (за інструкцією працювати у вільному темпі) – в осіб зі «слабкою». Концентрація уваги залежить від балансу нервових процесів (у людей з переважанням збудження за «зовнішнім» балансом вона більша), а перемикання уваги залежить від рухливості нервових процесів.

Отже, на вище описаних прикладах розкрити зв’язки нейродинамічних властивостей людини з основними психічними процесами. Е.П. Ільїн [4] вважає, що вся історія вивчення особливостей прояву властивостей нервової системи у великої кількості людей різних професій дозволяє виділити типологічні особливості їх властивостей в якості основних психофізіологічних критеріїв, котрі необхідні для проведення профорієнтації, профвідбору та прогнозування ефективності професійної діяльності.

Варто окремо відмітити, що серед суб'єктивних чинників, що впливають на вибір професії, особливо відзначають рівень інтелекту людини, його здібності і спрямованість інтересів. Ряд фахівців вважає, що для кожної професії існують свої критичні параметри інтелекту, тому люди з нижчими розумовими показниками не можуть успішно справлятися з функціональним змістом певної професії. Крім того, розвинений інтелект дозволяє людині критично і реалістично співвідносити себе з вимогами, що пред'являються до професії, успішно навчитись певній спеціальності. Відомо, що вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта і залежать від міри розвитку його критично-оцінювальної сфери.

Таким чином, нейродинамічні властивості людини відіграють дуже важливу роль у професійному становленні особистості, забезпечуючи успішне оволодіння всіма необхідними якостями професіонала. Основне, що потрібно людині на початку професійного шляху, це - самовизначитися, усвідомити власні особливості, можливості, здібності, обрати норми оцінювання себе.  Це складний процес розвитку людини, але професійний розвиток та особистісний – сторони одного процесу, що  постійно взаємодіють.

Література

1.Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. / Б.Г. Ананьев. - М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК». - 1996 - 432 с.

2. Зеер Э.Ф. Психология профессий./ Э.Ф. Зеер // Учебное пособие для ВУЗов – М.: «Академический проект». – 2003. - с.122.

3. Ильин Е.П. Двигательная память, точность воспроизведения ампулитуды / Е.П.Ильин // Психомоторика.- Л. - 1976. - с. 62-68.

4. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий./ Е.П.Ильин // СПб.: «Питер». – 2004. – 701 с. (Серия «Мастера психологии») .

5. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс».- 1996. – 512 с.

6. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения: учебное пособие для вузов. / Е.А. Климов. - 4-е изд., стер. - М.: «Академия».- 2010. - 304 с.

7. Кон И.С. Психология старшеклассника /И.С. Кон - Москва: «Просвещение». - 1980 - с.192.

8. Н.Д.Левітов Н.Д. Психология труда. / Н.Д. Левитов.- М.: «Учпедгиз» РЧФСР. - 1963. – 240 с.

9. Маркова А.К. Психология профессионализма /А.К.Маркова –М.: РАГС. - 1996 – 263 с.

10. Мерлин В.С. Лекции по психологии мотивов человека /В.С. Мерлин //Учебное пособие для спецкурса. – Пермь. - 1971. – 120 с.

11.Теплов Б.М. Типологические свойства нервной системы и их значение для психологии / Б.М. Теплов //Материалы к совещанию по философским вопросам высшей нервной деятельности и психологии. - М.: Ин-т философии АН СССР. - 1962.- 39 с.

12. Толочек В.А. Современная психология труда /В.А. Толочек //Учебное пособие. – СПб: «Питер».- 2005.- 479 с.