Психология и социология / 12. Социальная психология

Селіванова Оксана Ігорівна

Особливості Я-концепції віктимної особистості

На сьогоднішній час проблема віктимної поведінки стає все більш актуальною, при цьому проблема віктимізації населення носить глобальний характер. Багато дослідників відзначають, що віктимізація населення зростає, наслідком чого стала поява ряду праць, які досліджують фактори віктимізації особистості (К. В. Вишневецькій, Є. В. Руденській, О. О. Андронникова, І. А. Захар'єва) [3].

Необхідно відзначити, що термін «віктимність» був введенний в науковий обіг Л. В. Франком. Спочатку він визначив індивідуальну віктимність як реалізовану злочинним актом схильність, а точніше, здатність стати за певних обставин жертвою злочину, іншими словами, нездатність уникнути небезпеки там, де вона об'єктивно була запобіжна. Як видно з цього визначення, Л. В. Франк розглядав індивідуальну віктимність як реалізовану злочинним актом особистісну схильність, здатність. Пізніше він додав, що індивідуальна віктимність - це не тільки реалізована, але й потенційна здатність тих чи інших осіб стати потерпілими, а також нездатність уникнути злочинного посягання там, де об'єктивно це було можливо. При цьому мається на увазі підвищена здатність стати жертвою в силу ряду суб'єктивних і об'єктивних обставин.

В цілому, об'єднуючи думки вчених, віктимність (від лат. victima - жертва) - досить стійка особистісна якість, що характеризує об'єктну характеристику індивіда ставати жертвою зовнішніх обставин і активності соціального оточення, свого роду особистісна схильність опинятися жертвою в тих умовах взаємодії з іншими і впливу цих інших, які в цьому плані виявляються нейтральними, не «небезпечними» для інших особистостей [4].

Варто відзначити і те, що з самого моменту «народження» поняття «віктимність» позначилися й істотні розбіжності щодо структурних елементів віктимності; її оцінки як стану і об'єктивної властивості особи; моменту виникнення і формування потенційної віктимності; співвідношення потенційної та реалізованої віктимності. Особливу увагу слід приділити процесу формування віктимної поведінки як такової.

І. Г. Малкіна-Пих вважає, що поняття Я-концепції є найважливішим компонентом в питанні формування віктимності. І, таким чином, нам представляється необхідним вивчення та аналіз наукової літератури, останніх досліджень щодо особливостей Я-концепції віктимної особистості [5].

Р. Бернс, узагальнюючи досвід багатьох дослідників визначає Я-концепцію як сукупність всіх уявлень індивіда про себе, пов'язану з їх оцінкою.

Описова складова Я-концепції називається образом «Я». Складова, пов'язана зі ставленням до себе або до окремих своїх якостей, називається самооцінкою або прийняттям себе. Предметами самооцінки можуть бути тіло людини, її здібності, соціальні відносини та інше.

Таким чином, Я-концепція - це складна структурована картина, яка існує у свідомості людини як самостійна фігура або фон і включає в себе як власне «Я», так і відносини, в які «Я» може вступати, а також позитивні та негативні цінності, пов'язані з сприймаємими якостями і відносинами «Я» - в минулому, сьогоденні і майбутньому. Я-концепція - це все, що людина вважає самим собою або своїм, все, що вона думає про себе, усі властиві їй способи самовиховання.

Також необхідно відзначити і те, що Я-концепція формується в процесі виховання, соціалізації, але має і певні індивідуально-природні обумовленості.

Розглядаючи питання Я-концепції віктимної особистості, необхідно звернути увагу і на те, що несприятлива концепція «Я», яка має на увазі слабку віру в себе, страх отримати відмову і низьку самооцінку, призводить до порушень поведінки, в тому числі і до підвищеної віктимності. Такий висновок можна зробити на підставі результатів досліджень в області віктимології [5].

Як відзначають М. Н. Сажина і М. С. Голуб, одним з головних аспектів, що збільшує віктимну вразливість, є Я-концепція, яка стає важливим чинником в інтерпретації досвіду, сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості і є джерелом очікувань, тобто уявлень про те, що має статися. Так, погана соціальна адаптація, що пов'язана з негативною Я-концепцією і низькою самооцінкою, призводять до підвищення віктимності підлітка за типом пасивної жертви. Ці діти намагаються нічим не виділятися, їх думку ніхто не враховує, вони не вміють постояти за себе, відчувають соціальну ізоляцію, схильні до підпорядкування, конформні. Така поведінка зазвичай зберігається протягом усього життя. Також у підлітків з нестійкою самооцінкою і ідентичністю можуть виникати емоційні розлади [7].

Є. С. Фоміних говорить про те, що психологічний механізм віктимності являє собою сукупність деформованих конструктів Я-концепції та соціально обумовлених властивостей особистості: повне або часткове руйнування базисних переконань, що стосуються позитивного Я-образу, цінності та значущості «Я», справедливості і доброзичливості світу, формування негативних комунікативних установок і сценаріїв життя, порушення кордонів психологічного простору [8].

На думку Т. Г. Волкової, яка розглядає образ «Я» як структурний компонент самосвідомості віктимної особистості, віктимологічний образ «Я» - це сприйняття себе як жертви в залежності від суб'єктивної оцінки самого себе, установок соціального оточення на насильство, характеру ситуації насильства, його прояви, частоти та інтенсивності. Грунтуючись на понятті віктимізації, психологічна віктимізация особистості визначена як розвиток під впливом негативних зовнішніх дій, насильства, психологічних особливостей особистості, що підвищують потенційну можливість стати жертвою. Таким чином, віктимна особистість розглядається як жертва дефекту соціалізації, обумовленого особистісними і соціальними чинниками становлення під впливом насильства [1].

З точки зору О. А. Клачковой, віктимна особистість являє собою складну цілісну ієрархічно організовану саморегулюючу систему, що складається з трьох різнорівневих підструктур: психодинамічні базисні властивості, які відображають індивідуальний рівень функціонування особистості; сукупність соціально-обумовлених особистісних властивостей; особливості Я-концепції (власні суб'єктивні смисли: відносини, установки на себе) [6].

Також О. А. Клачковой були виділені особистісні якості і деякі особливості Я-концепції, характерні для віктимної особистості: низький рівень адаптації, низький рівень самоприйняття та прийняття інших людей; дефіцит знань про себе і про навколишній світ; закритість і відособленість; перевага цінностей, пов'язаних з власним «Я»; залежність від оточення, пасивна позиція по відношенню до світу, несамостійність; відсутність прагнення до самоактуалізації [3].

Необхідно зазначити, що існують загальні особливості віктимологічного образу «Я», характерні для старшокласників, які вважають себе зазнавшими насильство: низький рівень суб'єктивного самоконтролю, залежність від чужої думки, низький рівень прийняття агресії з боку інших людей, при цьому в міжособистісній взаємодії їм властивий агресивний і підкоряючийся стиль спілкування, характерне життя тільки в одному з тимчасових контекстів [2].

Спираючись на результати дослідження Т. Г. Волкової, можна говорити про існування специфічних особливостей віктимологічного образу «Я» для старшокласників, які ідентифікують себе з жертвою:

1. фізичного насильства (висока контактність, стійкі ціннісні орієнтації, відсутність підозрілості в міжособистісної взаємодії, необхідність у підтримці і схваленні, висока самоповага);

2. психічного насильства (поступливий, залежний, підозрілий стиль міжособистісної взаємодії, низька самооцінка, високий самоінтерес, велика сензитивність до себе, позитивне уявлення про природу людини, низька ідентифікація з родиною і друзями);

3. одночасно психічного і фізичного насильства (підкоряємий стиль міжособистісної взаємодії; інтернальність у сфері невдачі, а також здоров'я та у міжособистісних відносинах, високі уявлення про позитивну природу людини, аутосимпатія, самоприйняття, максимально висока соціальна зацікавленість, низька ідентифікація з друзями) [2].

На підставі аналізу наукової літератури можна говорити про те, що попередження віктимізації населення може бути успішним, якщо у профілактичній та психокорекційної роботі будуть враховуватися особистісні особливості віктима як складної цілісної ієрархічно організованої та саморегульованої системи, в основі якої лежать специфічні особливості Я-концепції.

Отже, можна зробити наступні висновки:

1. Психологічний механізм віктимності являє собою сукупність деформованих конструктів Я-концепції та соціально обумовлених властивостей особистості: повне або часткове руйнування базисних переконань, що стосуються позитивного Я-образу, цінності та значущості «Я», справедливості і доброзичливості світу, формування негативних комунікативних установок і сценаріїв життя, порушення кордонів психологічного простору.

2. Віктимна особистість є жертвою дефекту соціалізації, обумовленого особистісними і соціальними чинниками становлення. При цьому, віктимна особистість являє собою складну цілісну ієрархічно організовану саморегулюючу систему, що складається з трьох різнорівневих підструктур: психодинамічні базисні властивості, які відображають індивідуальний рівень функціонування особистості; сукупність соціально-обумовлених особистісних властивостей; особливості Я-концепції (власні суб'єктивні смисли: відносини, установки на себе).

3. Виділяються деякі особливості Я-концепції, що характерні для віктимної особистості: низький рівень самоприйняття та прийняття інших людей; дефіцит знань про себе; низька і нестійка самооцінка; слабка віра в себе і свої сили; перевага цінностей, пов'язаних з власним «Я»; залежність від оточення і чужої думки щодо власного «Я».

Література:

1. Волкова Т. Г. Образ «Я» как структурный компонент самосознания виктимной личности [Електронний ресурс] / Т. Г. Волкова // Известия Алтайского государственного университета. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://izvestia.asu.ru/2013/2-1/psyh/TheNewsOfASU-2013-2-1-psyh-01.pdf.

2. Волкова Т. Г. Особенности образа «Я» личности, считающей себя испытавшей насилие: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Волкова Татьяна Геннадьевна – Барнаул, 2004. – 23 с.

3. Клачкова О. А. Структурная организация виктимной личности: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Клачкова Ольга Александровна – Комсомольск-на-Амуре, 2008. – 17 с.

4. Кондратьев М. Ю. Азбука социального психолога-практика / М. Ю. Кондратьев, В. А. Ильин. – М.: Per Se, 2007. – 464 с.

5. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы. Справочник практического психолога / Ирина Германовна Малкина-Пых. – М.: Эксмо, 2006. – 1008 с.

6. Одинцова М. А. Ценностно-смысловая сфера лиц разного виктимного типа: монография / М. А. Одинцова, Н. Ю. Чернобровкина. – М.: ФЛИНТА, 2014. – 180 с.

7. Сажина Н. М. Предупреждение педагогических рисков виктимизации подростка [Електронний ресурс] / Н. М. Сажина, М. С. Голубь // Вестник Адыгейского государственного университета: сетевое электронное научное издание. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://vestnik.adygnet.ru/files/2012.2/1718/sazhina2012_2.pdf.

8. Фоминых Е. С. Психологические механизмы виктимности [Електронний ресурс] / Екатерина Сергеевна Фоминых // Концепт: научно-методический электронный журнал. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://cyberleninka.ru/article/n/psihologicheskie-mehanizmy-viktimnosti.