Діколенко Д.С.

Одеський національний політехнічний університет

Методичні підходи щодо оцінки фінансової стійкості підприємства

Трансформація народного господарства в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, які постійно змінюються, до яких необхідно пристосовуватись, адаптувати усі системи підприємства, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб'єкт господарювання, який ефективно функціонує і розвивається в умовах ринку.

В ринкових відносинах особливого значення набуває повний і об'єктивний аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств, який дає змогу оперативно реагувати на зміни (особливо негативні) як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства. Тільки за умов стабільного фінансового забезпечення підприємства можуть займати стійке положення в галузі, ефективно проводити модернізацію і реконструкцію виробництва, перейти до виробництва конкурентоспроможної продукції.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками.

Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства [1].

Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися фінансовими ресурсами, які відповідають вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Фінансова стабільність пов'язана із ефективністю виробничо-господарської діяльності підприємства. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У нестабільному стані може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу будь-яких несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність покупців, що важко або неможливо було передбачити).

Отже, при проведені оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно враховувати вплив різні факторів (внутрішні і зовнішні): виробництво дешевої продукції та надання послуг; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Таке вивчення факторів, які впливають на діяльність підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий і фінансовий.

Фінансова стійкість - комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності [2].

Головним інструментом вивчення фінансової стійкості підприємства виступають фінансові показники (коефіцієнти).

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

Цей коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стійке підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів.

2. Коефіцієнт фінансової залежності - визначає частку позичених коштів у фінансування підприємства.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.

4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частина основних коштів та інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості і навпаки.

У науковій літературі наводяться і інші показники, за допомогою яких можна комплексно оцінити фінансовий стан підприємства: коефіцієнт фінансового лівериджу, коефіцієнт інтенсивності оборотного авансованого капіталу, коефіцієнти ліквідності тощо [3].

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Тобто загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Таким чином, можна стверджувати, що істотним компонентом фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоспроможного виробництва.

В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення.

При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат.

Література

1. Давиденко Н.М. Фінансова стійкість підприємств та її аналіз // Фінанси, облік та аудит - 2006. - № 97. - С. 183-187

2. Козак В.Г. Удосконалення методики аналізу фінансового стану в підприємствах України // Економіка АПК. - 2005. - №3. - С. 35-43.

3. Александрова М. М., Виговська Н. Г., Кірейцев Г. Г., Петрук О. М., Маслова С. О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. спец. всіх форм навч. / Г.Г. Кірейцева (ред.). — К.: ЦУЛ, 2006. — 268 с.