Педагогические науки/Стратегические направления реформирования системы образования.

Кривко Я.П.

Луганський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, Україна

Особливості контролю та оцінювання знань та умінь школярів в 80-ті – 90 ті роки ХХ ст на сторінках фахової періодичної літератури

Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів завжди були в центрі уваги педагогів-науковців та освітян практиків. Проблему контролю та оцінювання навчальних досягнень у різний час вивчали Б.Г. Ананьєв, К.Г. Деликатний, В.А. Питишкин-Потанич, О.С. Масалітіна, О.С. Рукасова, О.В. Адаменко та інші.

Роль освіти в 80-ті та 90-ті рр. ХХ ст., на нашу думку, була досить суперечною: з одного боку умови науково-технічного і соціального прогресу потребували наукового опису цілого ряду явищ навколишньої дійсності, а з іншого недоліки, які були викликані особливостями політичного та соціального устрою країни у 80-х, а особливо 90-х рр. іноді зводили нанівець усі зусилля щодо підвищення авторитету освіти у суспільстві. Однією з спроб покращити стан було внесення змін у навчальні програми шкільних дисциплін, щоб як найтисніше пов’язати шкільний курс із сучасною наукою. На ті часи найактуальнішою проблемою школи стають питання: як навчати та (як наслідок) – як контролювати процес та результати навчання.

Це знайшло своє відображення у наукових публікаціях освітян кінця ХХ ст. Проаналізувавши фахові періодичні педагогічні видання 80-х та 90-х років XX сторіччя, можна зробити висновок, що вивчення проблем вдосконалення контролю та оцінювання відбувалося за різними напрямками. І хоч ставлення до контролю зазнало певних змін, але сутність контролю – знати, наскільки вдало відбувався процес засвоєння навчального матеріалу, – залишилася незмінною. Вона визначається самою природою процесу навчання. Ця думка знаходить підтвердження у статтях К. Г. Делікатного, В. А. Питишкина-Потанича та інших.

Аналізуючи статті з проблеми контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів у періодичних фахових виданнях, можна зробити висновок про те, що їх частка відносно загальної кількості публікацій, у 80-х та 90-х роках майже однакова (приблизно 21,02% у 80-х рр. та 22,73% у 90-х), що відображено на діаграмі 1.

Діаграма 1.

Загальна кількість статей (у відсотках) у фахових періодичних виданнях, присвячених проблемам контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів другої половини ХХ ст.

Ми можемо сказати, що порівняно з іншими десятиріччями, відсотковий інтервал складає приблизно 8 одиниць (від 14,77% у 50-ті рр до 22,73% у 90-ті рр), що свідчить про стабільний інтерес до питань контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів з боку освітян другої половини ХХ ст. Діаграма 1 відбиває сплеск цікавості до проблеми контролю у 60-ті рр. та у 90-ті. На нашу думку це пов’язано з тим, що саме на ці періоди приходяться глобальні зміни в педагогіці, пов’язані з широким впровадженням нових технологій в освіту. Але слід зазначити, що не зважаючи на переважну рівновагу кількості статей у 80-х та 90-х рр. ХХ ст., які були присвячені проблемам контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів, кількість сторінок в них була значно більшою у 80-ті роки (приблизно 62,96% проти 37,02% від загального обсягу статей), що відображено на діаграмі 2.

Діаграма 2.

Відсоткова кількість сторінок у статтях присвячених проблемам контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів, опублікованих у фахових періодичних виданнях у 80-ті та 90-ті рр. ХХ ст.

Тобто можна зробити висновок про більш ґрунтовний підхід до цієї проблеми з боку освітян у 80-ті рр ХХ ст.

Саме у цей період на сторінках фахових педагогічних періодичних видань контроль визначався як органічна частина процесу навчання, як засіб керування, корекції і стимулювання. Вважалося, що без нього не може бути ні навчання, ні самої школи [1]. Контроль виступав як засіб зворотного зв’язку, який дає відомості про те, який отримано фактичний результат і чому, але без подальшої корекції помилкових дій навчання стає "сліпим", некерованим, а точніше, просто перестає бути управлінням [2]. На думку В.А. Питишкина-Потанича, контроль був складовою частиною навчально-виховного процесу. Він вважався спрямованим на об'єктивний аналіз ходу вивчення і засвоєння учнями програмного матеріалу, на поліпшення організації навчальних занять і посилення відповідальності школярів за якість самостійної роботи [3].

Визначення поняття контролю спричинило необхідність формулювання його мети. Так метою контролю науковці 80-х рр. ХХ ст. визначали об'єктивний аналіз ходу вивчення і засвоєння учнями програмного матеріалу, поліпшення організації навчальних занять і посилення відповідальності школярів за якість самостійної роботи [3]. Взагалі що до мети контролю, то цьому питанню приділялася значна увага з боку як освітян практиків (вчителів) так і теоретиків (науковців). Майже половина усіх статей, які були присвячені питанням контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів 80-х та 90-х рр ХХ ст., у тій або іншій мірі були пов’язані з питанням визначення мети контролю. Про це свідчать статистичні дані, які відображені у діаграмі 3. Майже однаковий відсотковий рівень (42,86% у 80-ті рр., 57,14% у 90-ті рр.) відмічається протягом останніх двох десятиріч ХХ ст.

Діаграма 3.

Кількість статей, присвячених визначенню мети контролю (у відсотках) у фахових періодичних виданнях, присвячених проблемам контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів у 80-х та 90-х рр ХХ ст.

Привертає увагу той факт, що відсоткова кількість сторінок у цих статтях у 90-ті рр значно перевищує показник 80-тих рр. (31,82% у 80-х рр. проти 68,18% у 90-х), що свідчить про посилення зацікавленості до питання мети контролю саме наприкінці ХХ ст. Це відображено на діаграмі 4.

Діаграма 4.

Відсоткова кількість сторінок у статтях, присвячених проблемам мети контролю за навчальних досягнень учнів, опублікованих у фахових періодичних виданнях у 80-ті та 90-ті рр. ХХ ст.

Цікавим на наш погляд є визнання права учня на індивідуальність темпів засвоєння навчального матеріалу. Звідси й зміни у меті контролю у 80-ті рр.: не лише визначення якості знань узагалі (повнота, глибина, систематичність, системність, оперативність, гнучкість, конкретність, узагальненість, розгорнутість, згорнутість, усвідомлення, міцність), а й ефективність навчальної праці кожного учня зокрема. Важливо також було одержати інформацію про розвиток мислення школяра, його пам'яті, мови. Отже йдеться про економічність контролю — отримання максимуму інформації про знання учнів за мінімально короткий час. Ні своєчасність перевірки, ні її всебічність та індивідуальність не можуть бути успішно реалізовані без економічності контролю [3].

Головною метою, яку переслідував контроль 90-х, – є перевірка змістової сторони предмету, перевірка арсеналу можливостей, які засвоїли та можуть застосувати учні, визначення рівня підготовки школяра для подальшого навчання й контроль самого процесу навчання [4, 5]. Ідею перевірки важливих підсумкових результатів широко розглядали в своїй статті А. В. Єфремов та С. А. Загідулліна «Альтернативный выпускной экзамен» [6]. Але ця мета вийде на перший план тільки на початку 2000 року.

Крім того науковці 80-х рр. та 90-х рр. ХХ ст. продовжували пошук кількісної форми оцінки, яка б адекватно відповідала педагогічним вимогам часу. Наприклад, Д.Армутлійською [7] було запропоновано для оцінки якості знань учнів застосовувати такі кількісні показники як середньоарифметична оцінка в групі, модальна успішність, середньовзважена успішність, середньоймовірна успішність. При цьому, на думку Масалітіної О.С., наприкінці ХХ ст. у спеціальній літературі, у курсах дидактики, а також у шкільній практиці ще не до кінця були розкриті та зрозумілі такі важливі для розуміння сутності оцінювання поняття, як облік, контроль, оцінка, відмітка. Часом вони ототожнювались одне з одним, застосовувались без попереднього розкриття їхньої сутності [8]

Одночасно з визначенням оцінки та її функцій, науковці кінця ХХ ст. відзначали, що на той час склалася ситуація, при якій мала місце «девальвація шкільної оцінки», що означало недостатню надійність оцінок в атестаті, середній бал якого враховується під час вступу абітурієнта до вузу [9]. Основною проблемою формалізму вважалося завищення оцінок, саме на це звертали увагу у своїх статтях педагоги 80-х рр.: Делікатний К.Г. [9], Безсмертний А. [10], Борисов М. [11], Волков Е. [12], Спірін В. [13] та інші. Досить цікавим є той факт, що ці та інші статті виходили у світ не тільки в педагогічній літературі, але й на сторінках головної газети СРСР – газети „Правда”, що говорить про значущість проблеми у рамках загальнонаціонального масштабу. При цьому, на думку Дзендзелюка М.Й., питання підвищення якості навчально-виховного процесу розглядалося в органічній єдності з «неформальною системою шкільного контролю» [14].

Інтерес до питань контролю навчальних досягнень учнів мав тенденцію до зростання, але більш ґрунтовно та послідовно до цього питання підходили у 80-ті рр. ХХ ст. Основними проблемами, якими цікавились науковці та педагоги у цей період, безумовно були проблеми позбавлення формалізму контролю та оцінювання і, як наслідок цього, зміни у підходах їх здійснення, та диференціація у навчання, що виражалось перш за все у спробах індивідуального підходу до кожного учня, у тому числі і в процесі контролю та оцінювання. Ці дослідження вплинули і на ставлення до питань контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів у 90-х рр. ХХ ст. Складна політична та економічна ситуація в країні, безумовно, вплинула на подальші дослідження, але не зупинила їх.

Таким чином, період 80-х – 90-х років ХХ ст. став випробувальним. У цей час зроблено великий крок впровадження нових технологій на початку XXI століття. Закладена база є джерелом подальших досліджень для педагогів сучасності при створенні нових технологій контролю та оцінюванню учнів.

Литература

1. К. Г. Делікатний. Оцінка знань як органічна частина процесу навчання/ К. Г. Делікатний // Радянська школа. – 1989. - №5.- С. 44-50

2. Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования: Уч. пособие.- Л.: ЛГУ, 1980.- 172 с., с 153

3. В.А. Питишкин-Потанич. Контроль знань учнів/ В.А. Питишкин-Потанич // Радянська школа. – 1983. – №5. – С. 28 – 32

4 В. Корчевский. Опыт применения тестов на уроках математики.//Математика в школе. – 1996. – №2. – С. 37 – 38.

5 В. Царева. Контроль и проверка знаний учащихся/ В. Царева // Учитель. – 1998. – №4. – С. 64 – 66

6 А. В. Ефремова, С. А. Загидуллина. Альтернативный выпускной екзамен/ А. В. Ефремова, С. А. Загидуллина// Математика в школе. – 1994. – №6. – С. 54

7 Армутлийска Д. Количественные оценки успеваемости/ А. В. Ефремова, С. А. Загидуллина // Советская педагогика.- М.: Педагогика, 1986, №10.- С. 49-52

8 Масалітіна О.С. Педагогічні умови застосування тестів для контролю навчально-пізнавальної діяльності старшокласників/Масалітіна О.С.: дис. канд. пед. наук. – Харків, 1999 р, с 12

9 Делікатний К.Г. Шляхи переборення формалізму в оцінці знань учнів/Делікатний К.Г. //Рад школа №8, 1982 с. 30 – 35

10 Бессмертный А. Мешает формализм./ Бессмертный А.//Правда, 1981, 15 дек.

11 Борисов М. Балл справедливости/ Борисов М.//Правда, 1980, 26 мая

12 Волков Е. Парадоксы испорченного телефона/ Волков Е.//Учительская газета, 1978, 12 окт.

13 Спирин В. Как рождаются тройки/ Спирин В.//Учительская газета, 1981, 24 марта

14 Дзендзелюк М.Й. Про вдосконалення шкільного контролю/ Дзендзелюк М.Й.// Рад. школа, 1982, № 7, с. 74