УТОЧНЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИБОРУ І ОЦІНКИ ПОКАЗНИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Єфремов О.С.

СНУ ім. В.Даля

Уточнення технології вибору і оцінки показників інноваційного розвитку повинне забезпечувати їх достовірність. Тому важливим аспектом дослідження є вивчення і розуміння невизначеності, яка характерна для зовнішнього середовища, поряд із збільшенням його складності. Крім того, зміни, що відбуваються у промисловості, зменшують можливості для гнучкості стратегії і змушують підприємства планувати на дальшу перспективу. Від того галузевої специфіки підприємства буде залежати горизонт планування інноваційного розвитку.

Прийняття управлінських рішень є важливим інструментом стратегічного управління, який дає змогу визначити цілі, стратегії і обґрунтувати систему вибору показників оцінки. Щоб виконати формування показників оцінки вищої ланки управління на рівні середньої і нижчої ланки управління, необхідно провести вибір і ранжування показників. Досягнення запланованого рівня показників відіграє важливу роль, але воно є другорядним по відношенню до набору сукупності показників, яких слід досягти. Якщо при створенні стратегічних карт показників верхнього рівня деякі проекти і задачі будуть відхилені, як не відповідні стратегічним цілям, то це буде означати, що дана сукупність показників побудована коректно.

Відстеження занадто великої кількості невиразних показників, на які персонал не здатний впливати, знижує цінність вимірювання результатів діяльності. Керівникам або групам співробітників зазвичай достатньо три-п'ять показників, але вони мають бути дійсно важливими. Крім того, керівники і групи співробітників мають бути в змозі робити значний вплив і контролювати результати інноваційного розвитку на основі відстеження динаміки сукупності показників. При застосуванні цього підходу акцент в дослідженні показників робиться на вибір ключових показників. Ключові показники – це кількісні і якісні показники, які відображають найбільш важливі для підприємства параметри діяльності і дають змогу побудувати систему управління за відхиленнями, яка повинна бути орієнтованою на безперервний контроль результатів роботи у відповідності до заданих ціляй і стратегій інноваційного розвитку. Ключові показники повинні відображати досягнення стратегій інноваційного розвитку і шляхом декомпозиції розподілятися по всіх рівнях управління відповідно до повноважень і сфери відповідальності менеджерів.

Сукупність ключових показників, яка сформована для вирішення задач на основі збалансованої системи показників, має бути складена не від досягнутого рівня розвитку, а з урахуванням змін, які вже відбуваються або можливі в зовнішньому середовищі. Крім того, необхідно враховувати внутрішні зміни на підприємстві, обмеження, які вже діють або можливі в майбутньому, або накладаються на ті напрями бізнесу, в яких бере участь підприємство. Тому показники повинні включати і прогнозні значення.

Для кожного ключового показника оцінки необхідно визначити джерела його інформації. Джерела інформації можуть бути як внутрішні, так і зовнішні, але тільки ті, які відповідають декільком вимогам, а саме є: доступними (необхідно знати, де брати початкову інформацію, і мати механізм розрахунку показників); достовірними (об'єктивність і повнота інформації); своєчасними (можливість розрахувати значення в потрібний час відповідно до вибраного періоду оцінки).

Послідовність технології вибору ключових показників на основі системи збалансованих показників представлена в постановці задачі дослідження і розглядається як багаторівневий метод оцінювання альтернативних варіантів стратегій інноваційного розвитку, який представлено оперативною послідовністю основних етапів управлінської моделі розробки і оцінки стратегії інноваційного розвитку і показників, які ним відповідають.

Відповідно до змін у зовнішньому середовищі, шляхом зміни стану внутрішнього середовища або перерозподілом зв'язків і взаємодії в технології виробництва здійснюється оцінка і управління діяльністю підприємства. Розробка технології вибору системи збалансованих показників проводилася відповідно до наступних принципів: урахування оптимального співвідношення ресурсів на забезпечення конкурентоспроможності і сукупності витрат з виконання цілей і стратегій підприємства; порівняння поточних витрат в процесі реалізації оперативних дій з розвитку виробництва і капітальних вкладень для виконання стратегій інноваційного розвитку промислового підприємства; оцінка споживчої цінності за рівнями прийняття рішення.

Підвищення вимог споживачів, прискорення темпів нововведень в техніці і технології промислового виробництва передбачає виконання робіт з технічного переозброєння основних процесів, застосування прогресивних технологічних процесів і обладнання, подальше вдосконалення управління і організації виробництва та його основних бізнес-процесів. Ці роботи вимагають постійного вдосконалення організаційних форм, методів управління, а також системи показників оцінювання цілей і стратегій інноваційного розвитку підприємства і виробництва аж до рівня окремих бізнес-процесів.

Література

1. Ілляшенко С.М. Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку: Монографія. – Суми: Університетська книга, 2006. – 727 с.

3. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.