Економіка

Бурлака Н. Л., Лисак О. В.

Вінницький національний аграрний університет

ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТЕР, ЯК МЕХАНІЗМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Ключові слова: державний земельний кадастр, земля, кадастрове зонування, грошова оцінка земель, державна реєстрація земельних ділянок.

Постановка проблеми. Важливе місце в розбудові незалежної української держави належить кадастровій системі як механізму, який сприяє сталому розвитку економіки та стабільності соціально-політичних відносин. Світовий досвід показує, що кадастрова система забезпечує ефективне виконання управлінських рішень щодо кадастрових об’єктів, захист прав власності на ці об’єкти та захист самих об’єктів, а також задоволення фіскальних та інших суспільних потреб.

Аналіз останніх досліджень та публікація. Значний вплив на розбудову архітектури та структуру національних кадастрових систем мали теоретичні розробки професорів М.Г. Лихогруда, Л.М. Перовича, А.М. Третяка, кандидатів наук Ю.П. Губара, Л.Л. Перович. Зокрема, в роботах М.Г. Лихогруда висвітлено питання організації баз даних державного земельного кадастру, створення автоматизованої системи державного земельного кадастру України. Наукові розробки Л.Л. Перович стосуються організаційно-технічних та правових питань формування кадастру нерухомості, теоретичні засади формування кадастрової системи розглянуто в роботах.

Виклад основного матеріалу. Інтеграція України в світовий економічний, соціальний та гуманітарний простір вимагає створення в державі відповідних інформаційних, суспільновиробничих, правових та технічних норм, які б відповідали сучасним світовим стандартам. Однією із важливих проблем держави є створення національної кадастрової системи, яка б, базуючись на європейському та світовому досвіді, поєднувала найкращі та перспективні технології побудови таких систем, враховуючи менталітет та пріоритети нації, характер суспільних відносин, територію і адміністративно-територіальний устрій, сучасний стан нормативно-правового та матеріально-технічного забезпечення кадастрових робіт.

Побудова кадастрової системи держави повинна ґрунтуватись на чинній законодавчій та нормативно-правовій базі в поєднанні з перспективним баченням її розвитку. Важливими в цьому аспекті є статті чинних Земельного, Водного та Лісового кодексів України. Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру затверджена Постановою Кабміну України від 2 грудня 197 року № 1355, нормативними документами щодо ведення різних видів кадастрів: містобудівних, лісового, водного, родовищ корисних копалин та їх проявів, природно-заповідного фонду тощо.

Державний земельний кадастр населених пунктів ведеться за єдиною системою на місцевому рівні в розрізі сіл, селищ, міст, міст Києва та Севастополя. Земельний кадастр у населених пунктах має свої особливостів структурі і підходах до його ведення, що пов’язані зі своєрідністю землі. Для населених пунктів характерною є значна кількість власників земель і землекористувачів з різним характером використання землі переважно як просторового базису життєдіяльності.

В Україні на законодавчому рівні функціонують такі п’ять видів кадастрів: земельний, лісовий, водний, містобудівний, родовищ корисних копалин та їх проявів.

Державний лісовий кадастр – системні відомостіпро розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ лісів за категоріями залежно від їхніх функцій, а також грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якіс-ий стан лісів .

Державний водний кадастр – систематизований звід даних про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів.

Аналізуючи різні види кадастрів, можна зробити висновок, що спільними для них є перший та третій блоки. Перший блок, який характеризує геопросторове положення кадастрового об’єкта на земній поверхні у вибраній системі координат та геометричні параметри цього об’єкта (площу, конфігурацію), а третій правовий блок – форму власності (державна, комунальна, приватна) або форму користування (оренда тощо). Отже, в системі кадастрів різновидним є другий блок, який характеризує специфічні якісні, технічні та економічні показники кадастрових об’єктів.

Відповідно до Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру кадастр не тільки фіксує види прав, обмежень та обтяжень щодо кадастрових об’єктів, але й веде державний реєстр. В цьому аспекті слід розрізняти два види реєстрації: реєстрацію геометричних параметрів (площа, місцеположення, конфігурація) самих кадастрових об’єктів; реєстр прав на ці об’єкти.

У Швеції реєстр прав ведуть органи юстиції в окружних судах, а реєстр об’єктів – відомства Земельної служби. В Німеччині реєстр прав та об’єктів ведуть по-різному, залежно від законів окремих федеральних земель.

В Україні державний реєстр об’єктів (земельних ділянок) і прав на них ведуть в єдиній структурі управління земельних ресурсів, що значно спрощує процедуру реєстрації і є позитивним. Зауважимо, що перший реєстр потребує фахівців, які б володіли технічними питаннями геодезії такартографії, а другий – юриспруденції. Безумовно, що найдоцільніше об’єднати обидва реєстри в єдиній державній структурі.

Ведення земельного кадастру здійснюється в процесі виконання комплексу земельно-кадастрових робіт, який охоплює: підготовку науково-методичних та інструктивних документів для проведення топографо-геодезичних, ґрунтових, геоботанічних розвідувань, бонітування ґрунтів та економічної і грошової оцінок земель, різномасштабного тематичного картографування території; виконання зазначених робіт щодо первинних об'єктів ведення земельного кадастру; підготовку системи земельно-кадастрової документації первинних об'єктів господарських і адміністративних одиниць та інструкцій щодо здійснення первинних записів, подальшого їх ведення та інтеграції земельно-кадастрової інформації від первинних об'єктів до державного рівня. Зазначимо, що для розробки й ведення земельного кадастру в населених пунктах застосовують переважно традиційні методи зйомок, картографування, виконання інших землевпорядних робіт за не досить систематизованої комп'ютеризації. Зараз започатковується впровадження комп'ютерних засобів, і це є позитивною рисою сучасного функціонування системи земельного кадастру. Справедливо також відзначити консервативність і деяку перевантаженість чинного кадастру земель інформацією, яка використовується переважно для кількісного обліку земель, особливо сільськогосподарських угідь. Водночас основним складовим земельно-кадастрової діяльності урбанізованих територій притаманні певні відмінності, що знайшли своє відображення і в земельному законодавстві.

Кадастрове зонування в населених пунктах виконується задля запровадження індексного кадастрового плану урбанізованої території, що визначає: межі кадастрових зон і кварталів; межі оціночних зон і районів; кадастрові номери, місця розташування обмежень щодо використання земель. Кадастрові зйомки здійснюють у містах у масштабі 1:500–1:1000, селах – у масштабі 1:2000.

Кадастрові плани міських земель виконують у масштабі 1:500 по угіддях і для інженерних мереж, а також для будівель і споруд – у масштабах 1:100, 1:200. Для забудованої території рекомендується здійснювати зйомки в масштабі 1:500 з обчисленням площ з точністю до 1 м2, за межами забудованих кварталів – у масштабі 1:1000 з точністю до 15 м2.

Облік кількості земель ведеться згідно з формами 6-зем та 2-зем, в яких інтегруються первинні дані про земельні ділянки та угіддя, починаючи від первинних об'єктів, сільських рад, з послідовним зведенням у межах території району, області, держави.

Висновки. Застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок потребує уніфікації порядку ведення державного земельного кадастру в населених пунктах через формування єдиної системи ідентифікації земельних ділянок та формування картографо-геодезичних матеріалів. Їх використання в процесі організації використання і охорони земель у населених пунктах дало б змогу забезпечити: прийняття управлінських рішень на рівні міських органів влади та органів місцевого самоврядування; планування та прогнозування територіального розвитку населених пунктів, у тому числі будівництва, транспортного розвитку й реконструкцій вулично-дорожньої та інженерно-технічної мережі; встановлення й визначення меж адміністративнотериторіальних одиниць землеволодінь і землекористувань, меж населених пунктів тощо; визначення площ кадастрових земельних ділянок та інших структурнооблікових одиниць; охорону довкілля, планування.

Література

1. Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів : постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 (в редакції від 05 липня 2004 р. ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.rada.gov.ua.

2. Про порядок ведення державного земельного кадастру : постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.rada.gov.ua.

3. Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру / Постанова Кабміну України від 2.12.1997 р., № 1355.

4. Земельний кодекс України. 18.12.1990 (01.01.2002). № 561-ХІІ.

5. Проект Закону України “Про державний земельний кадастр”, від 04.02.2011. № 8077.