Богун К.В.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Теоретичні основи інтеграційних відносин малих підприємств з іншими учасниками ринку

Одним з чинників, що визначає конкурентоспроможність економіки є розвинуте мале підприємнитцво. Низка специфчних рис, властивих малим підприємствам (дефіцит фінансових ресурсів, обмеженість ринків збуту, недостатня професійна кваліфікація керівництва підприємств тощо), обумовлює необхідність створення механізму підтримки даних суб’єктів господарювання. До складу такого механізму відносять державну, інфраструктурну підтримку малого підприємнитцва, а також інтеграційну взаємодію малих підприємств з учасниками іншими учасниками ринку.

Інтеграційну взаємодію між суб’єктами підприємництва визначимо як процес економічного, організаційного, фінансового об’єднання ресурсів двох або більше суб’єктів підприємництва, метою якого є отримання взаємної вигоди і підвищення ефективності діяльності обох сторін.

Аналіз досліджень з даної проблематики свідчить про те, що більшість науковців, зосереджують свою увагу на таких найбільш поширених організаційно-економічних формах інтеграції суб’єктів господарювання, як субпідряд (субконтракт), франчайзинг, лізинг та венчурний бізнес Так, автор роботи [1] визначає, що основними формами інтеграції великих та малих господарських структур є: субпідряд, франчайзинг, лізинг та венчурне фінансування. У [2] інтеграційні зв’язки класифіковано за такими ознаками: територіальні (технополіс, технопарк, бізес-інкубатор); міжфірмові (субконтрактинг, франчайзинг, венчурне фінансування), міжособисті (союзи, асоціації, форми).

Слід визначити, що реалії сьогодення диктують необхідність вирішення проблем міського господарства об’єднаннями фінансовими зусиллями місцевих органів влади і приватних підприємств. Тому до вказаного переліку інтеграційних форм взаємодії слід віднести державно-приватне партнерство, яке в Україні реалізується за допомогою концесій. В сучасних умовах господарювання також набувають актуальність аутсорсинг і формування кластерів, оскільки в сучасних умовах господарювання підприємства для того, щоб не втратити свої позиції на ринку, вимушені шукати нові форми організації бізнесу і зовнішнього партнерства. Взагалі вибір форми інтергаційної взаємодії між суб’єктами підприємництва залежать від того, суб’єкти (підприємства, установи або організації) яких секторів задіяні в такому партнерстві і які проекти планується реалізувати.

В тому випадку, коли необхідно реалізувати важливий інфраструктурний або інший проект на місцевому (регіональному або державному) рівні із залученням приватних підприємств, основними формами взаємодії є концесія і аутсорсинг. Вважається, що інфраструктурні сектори, які відносяться до природних монополій (водопостачання, теплопостачання, автодороги, аеропорти, порти тощо) є найкращими об’єктами для передачі їх в концесію. Це пояснюється тим, що реконструкція, експлуатація, утримання зазначених об’єктів в належному стані потребують додаткових ресурсів, які можуть знаходитись у розпорядженні приватних підприємств. Отже розглянута форма інтеграційної взаємодії є перспективною для вирішення актуальних соціально-економічних проблем для всіх регіонів України, яка дозволяє скоротити і оптимізувати витрати місцевих бюджетів та підвищити якість управління об’єктами інфраструктури підвищити якість послуг громадянам. З іншого боку, на засадах концесії суб’єкти підприємництва отримують можливість виконувати довгострокові проекти, що виключає необхідність постійного пошуку нових партнерів.

Розповсюдженою формою партнерства між великими і малими підприємствами є аутсорсинг, оскільки він не передбачає для обох сторін початкових витрат, і являє собою засіб оптимізації витрат за рахунок передачі неосновних функцій великих підприємств зовнішнім спеціалізованим компаніям.

Останнім часом досить актуальним став франчайзинг, його поширення обумовлене динамічним розвитком конкуренції на вітчизняному ринку. Доцільно відзначити, що при аутсорсингу великі підприємства шукають співпраці з малими підприємствами для підвищення ефективності власного функціонування, то при франчайзингу зацікавленою стороною є малі підприємства. Вони отримують вже відпрацьовані технології, обладнання, послуги з постачання, рекламні матеріали, відому торгівельну марку, можливість навчатися і одержувати консультації в процесі підприємницької діяльності великих підприємств.

Важливою і вельми актуальною формою співпраці, особливо в кризові періоди розвитку економіки, є кластерна організація виробництва. В межах кластерів відбувається інтеграція підприємств, організацій, установ різних форм власності, але споріднених видів діяльності. Зарубіжний досвід підтверджує, що підприємства - учасники кластерів мають можливість більш ефективно та раціонально використовувати наявні ресурси, залучати інвестиції, підвищувати якість та асортимент продукції і створюють нові фірми, оптимізувати виробничі процеси тощо.

Отже, результатом інтеграційних процесів для великих підприємств має стати мінімізація кількості технологічних операцій, що впливають на зменшення витрат, скорочення виробничого циклу, зниження собівартості продукції тощо. Серед можливих наслідків інтеграційних відносин для малих підприємств слід визначити розширення сфер діяльності, підвищення рівня конкурентоспроможності за рахунок отримання фінансово-ресурсної підтримки, доступності нових технологій тощо.

Література:

1. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики : навч. посібн. / З.С. Варналій.– К. : Вид-во "Знання", 2008. – 432 с.

2. Купчак Б.Ф. Особливості підприємництвата специфіки його інтеграції / Б.Ф. Купчак // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.5. – С 216 - 222.