Плопан Г., Святенко Ю., науковий керівник – Бохенко О.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Оптимізація управління державним боргом України

Аналіз стану державного боргу та управління ним мають важливе значення в сучасних умовах. Державні запозичення для більшості країн світу є основним джерелом покриття дефіциту державного бюджету, а розмір, динаміка, структура, темпи росту державного боргу є основними показниками фінансового стану країни та ефективності її боргової політики. Тому питання оптимізації управління державним боргом набувають все більшої актуальності в сучасних умовах.

Дослідженням проблем управління державним боргом займалися багато українських та зарубіжних вчених, зокрема: О.В. Орленко, В.Ю. Дудченко, В.П. Каменська, В.О. Степаненко, О.Д. Василик, І.Я. Софіщенко, В.М. Суторміна, Г.Н Климко, І.М. Осадча та інші.

Зміни в обсязі і структурі зовнішнього боргу України в останні роки свідчать про залежність національної економіки від кон’юнктури світового ринку.

На 1 січня 2011 року загальна сума зовнішнього боргу склала 117,3 млрд. дол. Це еквівалентно майже 86% ВВП. Якщо порівнювати з 2003 роком, це дуже багато, тоді співвідношення зовнішнього боргу до ВВП було на рівні 22%. Якщо порівнювати з 2009 роком, нічого істотно не змінилося, тоді співвідношення зовнішнього боргу до ВВП було 89%. При цьому є багато країн, де цей борг значно перевищує 100%. Наприклад: Великобританія — 408%, Нідерланди 365%, Швейцарія — 422%, Швеція — 119%, Німеччина — 178%, Австралія — 111%, Угорщина — 107%. Можна заперечити, що це розвинені країни, і великий зовнішній борг для них не проблема. Але в цьому і полягає протиріччя нашої економіки. З розвитком економіки України ростуть і борги [3].

В таких умовах проводити виважену валютну політику досить складно. Незначна, але неочікувана зміна певних факторів, таких як зростання зовнішньої процентної ставки, економічна криза у торгових партнерів, зміна кон’юнктури на міжнародних фінансових ринках, викличе девальвацію курсу національної валюти та некероване зростання боргу. Важливо розуміти те, що політика постійних міжнародних запозичень негативно впливає на довіру до національної валюти як на внутрішніх так і зовнішніх валютних ринках.

Станом на 01.01.2011 року Україна потрапила до списку 18 країн, яким загрожує дефолт. Відповідний перелік країн-невдах склало американське видання Business Insider. У своїх оцінках експерти виходили з розміру зовнішнього боргу, а також фінансової і політичної стабільності в країні[3].

Загалом обсяг державного боргу України не дуже великий, у порівнянні з іншими країнами, але темп його зростання досить значний. Наприклад, якщо до кризи відношення його до ВВП було менше 10%, то зараз цей показник становить близько 40%. В подальшому, якщо не знизити темп росту обсягу державного боргу, - це може спричинити значні проблеми в економіці країні.

На сьогодні Україна на міжнародній арені не вважається добросовісним позичальником, завдяки чому ставки для України зберігаються на рівні 8-9%, тоді як для більшості європейських країн вони не перевищують 3-4%[3].

В таких умовах досить важливим є провадження ефективної боргової політики. Важливою перешкодою цьому є відсутність належного законодавчого регулювання управління державним боргом. Зокрема, неврегульованими є наступні питання: компетенція органів влади щодо державного боргу; визначення величини, складу та структурних параметрів державного боргу, на які має орієнтуватися відповідна політика; регламентування операцій щодо управління державним боргом.

Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу та ВВП.

Оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, коротко- та середньострокові орієнтири управління державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків[2].

Отже, пріоритетними завданнями у сфері управління державним боргом України можна вважати зниження темпів росту державного боргу, отримання Україною статусу «добросовісного позичальника» на міжнародному ринку капіталів, зниження витрат на обслуговування державного боргу, прийняття відповідних законодавчих актів для врегулювання існуючих питань, оптимізація співвідношення державного боргу України до ВВП. Вирішення даних питань дасть змогу поліпшити економічну ситуацію в країні, її становище на міжнародній арені, а також підвищити рівень життя населення держави.

Список використаних джерел:

1. Вплив державного боргу на макроекономічний розвиток: концептуальні підходи. / О. Карапетян // Світ фінансів. — 2011. — №3— С. 16-17.

2. Напрями оптимізації системи управління державним боргом України / Каменська В.П. // www.nbuv.gov.ua

3. Управління державним боргом України в умовах дисбалансів світової економіки / Орленко О.В. // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції – 2011 – №2.

4. Офіційний сайт Кабінету Міністрів України // режим доступу: http://www.kmu.gov.ua