Семенова О.М., Сисюк Л.П.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Особливості
розвитку індійського ринку прянощів
Прянощі - це смакові висушені частини рослин, що містять
ефірні олії, пряні та ароматичні речовини, які додають в їжу для поліпшення
засвоєння їжі та покращення смаку.
Прянощі відносно недавно перейшли з розряду
аристократичних продуктів, що продаються на вагу золота, в товари масового
споживання. Проте, незважаючи на цей факт, міжнародна торгівля прянощами в
даний час оцінюється приблизно в 6,1 млн тонн на рік, тобто приблизно в 9,3
млрд дол США. Загальна вартість
залежить великою мірою від переважаючих цін на перець, який є одним із
провідних на світовому ринку. Торгівля прянощами почала стрімко розвиватися в
останні два десятиліття. Так, експорт прянощів в 1980-1985 роки коливався в
межах 400 тисяч тонн (800 млн дол) на рік, що шість раз менше, ніж у 2010 році.
[4, с. 18]
В даний час найбільшими експортерами пряної продукції є
такі країни як: Індія, Китай, Індонезія, Мадагаскар та В'єтнам. Хоча за деякими
позиціями на світовому ринку може лідирувати країна, яка не входить до
найсильнішої десятки, тут все залежить від урожаю. А деякі країни є великими
експортерами тільки певних прянощів. Наприклад, Марокко, Єгипет, Австралія,
Болгарія, Румунія і Росія - основні постачальники коріандру на світовий ринок. Сирія
та Іран лідирують у виробництві тмину.
Але все ж найбільшим виробником, експортером і, звичайно,
споживачем прянощів вважається Індія. Жодна інша країна в світі не виробляє так
багато видів пряної продукції, як Індія. Найбільш широко використовувані
прянощі в країні - чилі, кориця, кмин, листя каррі, фенхель, базилік, лавровий
лист, кардамон, імбир, гірчиця, гвоздика, коріандр, розмарин, ваніль та інші
спеції. Клімат країни підходить для вирощування практично всіх видів спецій і
прянощів.
Країна сьогодні експортує широкий асортимент прянощів, які поділяють на п'ять категорій:
1.
Основні
прянощі: чорний перець, кардамон (малий і великий), чилі, імбир і
куркума.
2.
Насіннєві прянощі: коріандр, селера, фенхель, кріп, аніс,
тмин, гірчиця, мак, петрушка.
3. Пряні частин дерев: гвоздика, мускатний горіх, кориця, запашний перець,
тамаринд, каррі.
4. Трав'яні прянощі: чебрець, майоран, орегано, чабер, базилік, розмарин,
естрагон, любисток.
5. Різні прянощі: часник, шафран, ваніль, ягоди ялівцю, перець довгий, порошок
каррі, суміші прянощів.
Займаючи лідируючу позицію на світовому ринку пряної
продукції Індія експортує близько 2,5 млн. тонн різноманітних прянощів та їх
сумішей на суму близько 3,8 млрд. дол США, що становить 41 % світового експорту
прянощів. Країна експортує близько 180 видів прянощів в 150 країн світу.
Найбільшим імпортером індійських прянощів є США (20% в структурі експорту прянощів
Індії по країнах). Далі йдуть Малайзія (8%), Сінгапур (5%), Німеччина (5%) та
інші країни(рис.1) [5].
Рис.1. Структура експорту прянощів Індії за країнами у
2010 р.
Основним експортним продуктом Індії є перець (31%), за ним
йдуть м’ята (26%), чілі (15%), кмин (9%),
куркума (6%) і т.д.(рис.2). У 2009-2010 р. експорт спецій виріс на 24,04% в
порівнянні з попередніми роками. Значний ріст відбувся в експорті перцю
(69,66%), коріандру (47,75%), тмину (44,67%), чілі (35,87%) та каррі (27,69%). На
противагу цього різко знизився експорт часнику (-81,20%), мускатного горіха
(-32,73%), імбиру (-29,56%)[6].
Рис.2. Структура експорту прянощів Індії за видами у 2010
р.
Крім виробництва, Індія займається також реекспортом
прянощів, тобто країна закуповує прянощі в інших країнах і переробляє їх на місці. Так, у 2010 році із Шрі-Ланки,
В’єтнаму та Індонезії в країну поступило 11500 тонн чорного перцю по ціні
3050-3125 дол. США за тонну, який був експортований за ціною 3350 дол. США за
тонну [3, с.17].
В країні практично немає запасів прянощів у зв’язку з особливостями
вирощування. До квітня основні прянощі вже зібрані та внутрішній оптовий ринок
насичений, тому пік експорту індійських прянощів – травень. В’єтнам виходить на
міжнародний ринок у лютому, а Бразилія – в грудні [2, с. 13]. Таке розділення
торгівлі в часі дозволяє країнам-виробникам у відповідні сезони диктувати свої
експортні ціни і, користуючись тимчасовою монополією, скуповувати залишки прянощів
в інших країн за більш низькою ціною.
Виробництво та продаж прянощів, спецій та приправ в Індії
покладено на Індійське управління спецій (SAI), яке працює в системі Міністерства торгівлі та
промисловості. SAI
має мережу науково-дослідних інститутів у штатах, які виробляють спеції,
проводить курси по підготовці фермерів, пакувальників, а також має філіали по
всіх крупних портах для контролю експорту. Воно також займається реєстрацією та
ліцензуванням торговці та експортерів. Світовий банк з 2003 року фінансує
програму SAI з розвитку органічного без
застосування хімічних добрив і препаратів виробництва прянощів, що
експортуються в штатах Керала, Тамилнаду та Ориса[1, с. 21]. В Індії це питання
є досить актуальним у зв’язку з низькою культурою виробництва.
Для підтримання та підвищення експортного потенціалу
Індії необхідно впроваджувати сучасні технологій, розвивати інфраструктуру
зберігання, складування, транспортування та підвищувати культуру виробництва.
Отже, Індія є провідним виробником прянощів у світі і має потужний експортний потенціал, за
рахунок сприятливих умов галузі. Країна експортує близько 2,5 млн. тонн
різноманітних прянощів та їх сумішей, що становить
41 % світового експорту прянощів. Індія забезпечує 150 країн світу майже 180
сортами прянощів. Основним імпортером індійських прянощів протягом багатьох
років залишається США, адже близько 20% експортованої продукції споживається
саме цією країною.
Література:
1. Кравець О.В. Пряная Индия // Экономика ХХI век.- 2011.- № 3.-
с.17-21
2. Прасолов А.Н. Специи. Вчера, сегодня, завтра// Брутто.- 2010.-№7.-
с. 12-15
3. Рибальська Н.І. Ринок спецій світовий аспект//
Маркетинг.-2011.-№12.-с.15-19
4. Трохимов О.М. "Спец"-продукт// Продукты питания.- 2011.- №11.-
с. 7-10
5. www.indanspices.com
6. www.techno-preneur.net