Тимченко О.
 ОА-10-А.

Керівник: старший викладач Біляєва К.В.

 

Податковий борг. Напрями протидії податковому боргу.

Питання податкового боргу і податкової заборгова­ності платників перед бюджетом залишається малодослідженим. У зв'язку з цим  необхідно звернути увагу на дискусійність визначення сутності заборго­ваності платників податків перед бюджетом, від якого великою мірою зале­жить оцінка причин її виникнення и наслідків існування (у моральному, пра­вовому та соціально-економічному зрізах).

Актуальним і значущим завданням діяльності податкових органів сучасної держави є організація протидії податковому боргу. Це має враховува­тися при формуванні податкової політики.

Мета дослідження полягає у визначені шляхів та способів організації протидії по­датковому боргу та його мінімізації.[1]

Відповідно до  Податкового кодексу України ст.175. заборгованість – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.[4]. Вона є значною проблемою, ос­кільки відволікає певні ресурси (фінансові, кадрові, часові) на її адміністру­вання. Крім того, наявність такої заборгованості спотворює податкове середо­вище, оскільки різні платники зі схожими результатами господарювання через дію податкового механізму врешті-решт опиняються у нерівних фінансових умовах. Нарешті, така заборгованість ставить під загрозу стабільність держав­них фінансів, знижує можливості фінансування передбачених державою про­грам і заходів, створює певні загрози у сфері фінансової безпеки. Також, податкова заборгованість є проблемою соціально-економічною, адже брак бюджетних надходжень веде до скорочення потенційних можливос­тей держави здійснювати вкладення в економіку й нарощування людського капіталу. Останнє є одним із чинників розвитку деформацій ринку у масшта­бах країни та послаблення національних позицій у міжнародній конкуренції.

Наявність податкової заборгованості у будь-якому розмірі - це суспільне зло, що порушує права всіх громадян, позбавляючи державу джерел фінансування їхніх потреб. Однак аналіз показників заборгованості у конкретних соціально-економічних умовах тієї чи іншої країни (див. гістограма. 1) дозволяє визначити глибину проблеми, зважаючи також на чинники її місця і часу.

 

Рис. 1. Податковий борг України у розрахунку на одну особу на початку відповідного періоду (грн.).

 

На основі цих даних, бачимо стрімкий ріст податкової заборгованості: перші три роки 2006,2007,2008 борг зростає в середньому на 115 грн., а у наступні 2009,2010,2011 роки стрімке зростання боргу, в середньому на 2489 грн.. Такий темп росту характеризує стан економіки за останні роки. Юридичні та фізичні особи не в змозі сплачувати податки з таких причин: велика податкова ставка, яка є наслідком економічної кризи, великий податковий тиск на починаючі підприємства та інше.[1]

                 Мінімізація наявного податкового боргу забезпечується через реалізацію різних заходів організаційно-адміністративної спрямованості: організація ро­боти з платниками-боржниками, позовна робота, кримінальне переслідуван­ня посадових осіб тощо. Зниження ризиків виникнення можливого податко­вого боргу забезпечується переважно через використання організаційних та економічних інструментів: роз'яснення податкового законодавства, проведен­ня семінарів і круглих столів з питань застосування податкових приписів, за­стосування правила «податкового компромісу», моделювання податкових ри­зиків й ухвалення відповідних державних рішень тощо. Існує два найпоширеніші теоретико-методологічні підходи до аналізу можливостей погашення заборгованості платників податків перед бюджетом. Перший умовно можна назвати теоретичним, другий - фіскально-адміністра­тивним.

Перший підхід ґрунтується на досить широкому трактуванні сутності за­боргованості платників податків перед бюджетом. Якщо помилка або факт умисного заниження встановлені, то, згідно з чинною практикою адміністрування податків і чинним законодавством, дона­раховані податкові зобов'язання підлягають процедурам несамостійного узгодження. Вони або визнаються платником (узгодження за замовчуванням), або узгоджуються в апеляційному порядку (шляхом адміністративного чи судового оскарження платником рішень податкових органів). За результатами цих дій, якщо рішення органу податкової служби не скасоване, податкове зо­бов'язання набуває статусу узгодженого. Цей підхід названий нами теоретичним тому, що його реалізація в практиці адміністрування податків не­можлива, але він слугує підґрунтям для розробки методів прогнозування ймо­вірних наслідків прийняття тих чи інших рішень суб'єктами оподаткування, зміни податкової політики держави тощо.

Другий підхід, названий нами фіскально-адміністративним, безпосеред­ньо впроваджено у практику адміністрування податків і використовується в роботі податкової служби. Він передбачає застосовування законодавчо вста­новленого поняття податкового боргу з поділом його сум за типами і статуса­ми з метою забезпечення аналітичності й адміністрування. В Україні прийняті такі термінологічні позначення статусів і типів податкового боргу:

·          інертний статус - це статус, в якому фіскальні служби не застосовують ніяких заходів стягнення, крім вручення платнику податкових вимог, реєстра­ції податкової застави, опису заставленого майна та, як виняток, арешту акти­вів;

·          дієвий статус - це статус, в якому в результаті певних дій фіскальних служб відбувається зменшення податкового боргу.

Вважаємо ,що другий підхід є більш реальним і діючим ,так як перший підхід це тільки теоретична основа. Другий підхід передбачає реальне  збереження можли­востей застосування до боржника всіх стягнень, передбачених законодавст­вом. Але фіскально-адміністративний метод має суттєві вади механізму впровадження, які знаходяться у площині законо­давчого регулювання таких питань, як відповідальність боржників, повнова­ження окремих представників фіскальних служб, плинність термінів позовної давності та умови їх переривання, взаємодія контролюючих органів.[2]

                Враховуючи зазначене, слід підкреслити, що кожен платник податків має суто моральний обов'язок щодо участі у фінансуванні загальносуспільних по­треб, громадсько-політичних та управлінських утворень. Держава як об'єд­нання громадян, політична організація суспільства покликана захищати інте­реси всіх разом та кожного зокрема. При цьому фінансування витрат на такий захист здійснюється консолідовано .Виокремити потребу та призначення витрат щодо кожного окремого громадянина технологічно неможливо. Це оз­начає, що недофінансування держави конкретним членом суспільства означа­тиме недоотримання послуг із правового, фізичного та соціального захисту всіма громадянами. Звідси моральна відповідальність кожного за порушення інтересів громади й громадян.

Крім того, суспільство диктує правила поведінки окремих своїх членів, оформлюючи законодавчі акти держави, які передбачають недопущення по­рушення інтересів більшості членів. Тому сплата податків юридично закріпле­на як обов'язок, за невиконання якого передбачається досить сувора відпові­дальність .Складність перерозподільних відносин вимагає правової урегульованості питань сутності податкової заборгованості, порядку її погашення, відповідальності за несвоєчасну сплату коштів до бюджету. Це доводить, що податкова заборгованість є одночасно і правовою проблемою.[3]

Проаналізувавши ситуацію нашої країни, бачимо що наявність такої кількості заборгованих катастрофічна для економіки держави. Найбільший потенціал для мінімізації податкового боргу закладено у формуванні належної податкової дисципліни серед платників, усунення причин і умов, які сприяють або уможливлюють скоєння правопорушень. Отже,
необхідна термінова розробка новітніх методів щодо регулювання сплати податків, та створення вигідних умови як для платника так і для держави з метою позитивного розвитку національної економіки.

 

 

Література:

1.        Яковлєва А. Податковий борг: економічний зміст і дискусійні питання // Актуальні проблеми економіки». 2011-№5- 119 стр

2.        Воронкова О.К. Способи ухилення від оподаткування та шляхи протидії податковим право­порушенням в Україні // Науковий вісник Національого університету державної податкової служби України.- 2002.- №3. - С. 57-65.

3.        Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової по­літики в Україні: Монографія. - К.: Карт-бланш, 2005. - 371 с.

4.        Податковий кодекс України ст.174 от 24.12.2010.