Білоус Ю.І.

Буковинська Державна Фінансова Академія, Україна

Соціально – економічні наслідки проведення пенсійної реформи в Україні

Пенсійна реформа – одна з найбільш нагальних та актуальних проблем для України, оскільки соціальна політика держави надзвичайно неефективна. За часткою державних видатків на соціальні потреби у ВВП Україна перебуває на рівні найбільш розвинутих соціально-орієнтованих країн Європи, утім, має незрівнянно нижчу ефективність цих видатків.

Сьогодні передумови та наслідки проведення пенсійної реформи досліджують провідні науковці, політики та зарубіжні експерти, зокрема: Качмарик Я.Д., Лановий В.Т., Соскін О.І. та інші.

Неефективність дореформеної пенсійної системи пояснюється її невідповідністю сучасним демографічним, соціальним, економічним та політичним реаліям. Солідарна пенсійна система, на мою думку, вичерпала себе з різних причин: пенсійний вік в Україні залишається незмінним з 1928 р,за цей час очікувана тривалість життя зросла з 45 до 69 років.

Пенсійну реформу було розпочато в 2004 р. Вона передбачає перехід від солідарної до трирівневої системи пенсійного забезпечення.

Основними організаційно-правовими та соціально-економічними проблемами пенсійного забезпечення є:

1) зростання частки пенсіонерів у структурі населення - Україна демографічно характеризується "старіючим населенням". В Україні на сьогодні зареєстровано 13,7 мільйона пенсіонерів. Зараз на 88 пенсіонерів припадає 100 осіб, що сплачують пенсійні внески, а в 2025 р. 1 працюючий утримуватиме 1 пенсіонера. У 2050 р. вже буде 125 пенсіонерів на 100 працюючих;

2) рівень пенсій не відповідає мінімальним соціальним стандартам (понад дві третини пенсіонерів отримують пенсії до 1 тис гривень);

3) диспропорції формування та використання бюджету Пенсійного фонду (у 2010 році з держбюджету на покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду України виділено майже 27 млрд. грн.)[3].

Солідарна пенсійна система стала великим тягарем для Державного бюджету, тому уряд розробив ряд заходів, які покликані змінити ситуацію в країні. Пенсійна реформа передбачає такі новації:

1.Поступове збільшення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, щорічно збільшуючи його на 6 місяців, починаючи з 1 лютого 2011 року.

2.Поступове збільшення пенсійного віку чоловіків, які виходять на пенсію з державної служби, до 62 років, починаючи з 2013 року

3.Збільшення мінімального трудового стажу для отримання пенсії за віком з 5 до 15 років.

4.Підвищити нормативну тривалість страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі для жінок з 20 років до 30 років і для чоловіків з 25 до 35 років для новопризначених пенсій [1].

Не зважаючи на необхідність реформування пенсійної системи в Україні, розроблені заходи передбачають низку негативних наслідків для населення.

1. Збільшення безробіття серед жінок. Підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років поставить проблему їх повноцінної зайнятості. Більшість жінок, особливо ті, хто зайнятий на виробництвах зі значними фізичними і розумовими навантаженнями, не зможуть продовжити або знайти роботу за фахом через фізіологічні особливості старіючого організму. Крім того, вже сьогодні необхідна кількість робочих місць для жінок у країні відсутня.

2. Нестача робочих місць для молоді. Щонайменше 2 млн. робочих місць, на які можуть претендувати молоді спеціалісти та робітники, буде зайнята жінками пенсійного віку. Це випливає з того, що в зв’язку із підвищенням пенсійного віку для жінок, вони залишаться на своїх робочих місцях, чим поглиблять проблему вакансій для молодих фахівців.

3. Дискримінація чоловіків-держслужбовців. Згідно пропонованого Законопроекту, чоловіки, що працюють на державній службі повинні будуть виходити на пенсію у 62 роки, в той час, як решта працівників чоловічої статі - у 60 років.

4. Військовим та правоохоронцям буде складніше отримати пенсію. Військовослужбовцям, міліціонерам та працівникам СБУ збільшено строк вислуги, необхідної для нарахування пенсії - до 25 років, з існуючих нині 20 років. Це означає, що вийти на пенсію раніше військові та правоохоронці зможуть, але грошей не отримуватимуть.

5. Особи, старші 1978 року народження не зможуть отримувати гідну пенсію. Система накопичувального пенсійного забезпечення буде доступна лише для тих, кому до 2012 року буде менше 35 років [4].

Пенсійна система, яка діяла в Україні досить давно, вичерпала себе і в зв’язку зі зміною структури населення потребує змін. Причиною є і старіння населення, і неможливість в майбутньому забезпечити гідну пенсію для всіх жителів. Цікавим здається досвід реформування пенсійної системи Казахстану, влада якого однією з перших на пострадянському просторі розпочала пенсійну реформу в 1998р.

Середня пенсія в Казахстані становить 35 тис. тенге (1890 грн.)
Пенсійний вік для чоловіків - 63 роки, жінок - 58 років. Було ліквідовано пільгові пенсії, що залишалися з радянських часів.

Крім того, запроваджено нову пенсійну систему - накопичувальну. Жителі Казахстану в обов'язковому порядку роблять щомісячні відрахування у розмірі 10% від заробітної плати на свої пенсійні рахунки. Паралельно діє й солідарна система. Зараз люди, які пішли на пенсію до 1 січня 1998 року, отримують солідарну пенсію. Громадяни, які почали трудовий стаж до 1998 року, отримують змішану пенсію - частина солідарної, частина накопиченої, причому пропорція поступово змінюється на користь останньої. А той, хто почав свій трудовий шлях після 1998 року, отримуватиме виключно накопичувальну пенсію.

При реформуванні пенсійної системи України, варто брати до уваги досвід розвинених соціально - орієнтованих країн. Прикладом може бути шведський пенсійний соціалізм, де пенсійний вік становить 65 років, існує також пенсійний коридор, який коливається від 61 до 67 років. Середня пенсія у Швеції 9200 SEK (11200 грн.). Пенсійне забезпечення в країні ґрунтується на трьох фінансових джерелах:

1. Державне: гарантована пенсія для бідних пенсіонерів, пенсія, що залежить від доходу, преміальна пенсія.

2. Корпоративне: пенсія від роботодавця.

3. Особисті заощадження й інвестиції.

Пенсія у Швеції - одна з найвищих у Європі. Сума державної та службової пенсії може сягати 60-80% від середнього заробітку. Вийти на пенсію можна з 61 року (гарантована пенсія сплачується лише з 65 років), але держава заохочує більш пізній вихід на пенсію, підвищуючи її приблизно на 10% за кожен відпрацьований рік після 65 років

Отже, пенсійна реформа в Україні не є примхою чи вимогою, а викликана зміною багатьох факторів, порівняно з минулим. Безумовно, реформу потрібно впроваджувати поступово та рівномірно, а не різко, як роблять це сьогодні. Прикладом може бути США, де пенсійний вік збільшують протягом 2000-2027 рр. з 65 до 67 років. Звісно, не можна опускати недоліків такого різкого реформування системи пенсійного забезпечення, проте завдяки введенню трирівневої системи, кожен громадянин зможе самостійно забезпечувати свою старість та не надіятись на мізерні допомоги від держави. Тому не зважаючи на численні протести, пенсійна реформа є одним важливих кроків реформування застарілого радянського світогляду та переходу на більш розвинений рівень.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», прийнятий 8.07.2011р.

2. «Пенсійна реформа» / Міжнародний центр перспективних досліджень. – К, 2011. – с. 18.

3. Качмарик Я.Д. Соціально – економічні загрози пенсійної реформи / Я.Д. Качмарик // Газета ВО «Свобода» - 2011.- №82. – С.8.

4. Національний форум профспілок України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.nfpu.org.ua].