Державний аудит як форма державного фінансового контролю в Україні

Ключові слова: контроль державних фінансів, зовнішній державний аудит, внутрішній державний аудит, фінансовий контроль

Актуальність теми. Сучасний рівень розвитку економічних відносин в Україні, прагнення до постійного вдосконалення процесу управління передбачають необхідність розширеного аналізу перетворень і розумінь та усвідомлення тих організаційно-економічних механізмів, які використовуються державою під час здійснення своїх основних функцій. Однією із складових їх є функція контролю, яка повинна забезпечити рівновагу та доцільність функціонування системи державного управління.

Постановка проблеми. Перед системою державного управління постають якісно нові завдання, які суттєво впливають на процеси її функціонування та розвитку. Саме в цей період гостро відчувається необхідність у впровадженні нововведень у роботі державних контролюючих органів. Система наявного державного фінансового контролю потребувала якісно нової та дієвої форми, яка б одночасно була спроможна оцінити існуючий стан справ на об’єкті контролю, виявити недоліки в роботі, проаналізувати причини їх появи, запропонувати шляхи усунення та попередження в майбутньому. Таким напрямком став державний фінансовий аудит.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Аналіз вітчизняних літературних джерел та публікацій вказує на те, що на сьогоднішній день є багато напрацювань по темі аудиту. Але ці напрацювання здебільшого стосуються аудиту підприємницької діяльності, зокрема це публікації Г.М. Давидова, Н.О. Бондаренко, Ф.Ф. Бутинця, Я.А. Гончарука. Інша група авторів свою увагу спрямувала більше на питання державного фінансового контролю, зокрема це публікації І. Стефаника, П. Германчука, Н. Рубан, Л. Гуцаленко, В. Дерій, Л. Савченко та інші. При цьому, питання аналізу теоретичних та практичних аспектів використання аудиту у державному секторі, зокрема державних фінансах залишилося мало розкритим.

Метою статті є розкриття ролі державного аудиту у формуванні стабільної фінансової політики країни.

Виклад основного матеріалу. Аудит є однією із сучасних форм державного фінансового контролю. Однак якщо контрольно-ревізійні перевірки в Україні проводилися давно то державний фінансовий аудит лише останні п’ять років. І це при тому, що у міжнародній практиці державного фінансового контролю аудит вже перетворився на одну із основних форм його проведення.

Міжнародний досвід показує, що регулярний державний аудит є важливим шляхом розкриття помилок у фінансових звітах, незалежно від того чи вони спричинені зловживаннями та корупцією, чи неналежним виконанням процедур.

Державний аудит є корисним не тому, що здійснюється аналіз того, що сталося і на основі результатів готуються звіти, але й тому, що він вимагає подальших планів та дій. Іншими словами на основі даних аудиту вчаться на помилках та відбувається поширення інформації про приклади вдалого, ефективного та головне цілеспрямованого використання державних фінансів.

На сьогодні існують три фундаментальні принципи, що покладено в основу державного аудиту:

- незалежність державних аудиторів від організацій, що проходять аудит;

- широка сфера державного аудиту, тобто аудит фінансової звітності, регулярності (правомірності), чесності та діяльності;

- спроможність державних аудиторів поширювати результати своєї роботи серед громадськості та демократично обраних представників.

Отже, державний аудит спрямований на забезпечення суб’єктами господарювання та бюджетними установами законного й ефективного використання бюджетних коштів, державного та комунального майна, інших активів держави, правильного ведення бухгалтерського обліку і складання достовірної фінансової звітності.

Система державного фінансового контролю, яка побудована в Україні, не забезпечує на належному рівні фінансово-бюджетну дисципліну як в цілому в державі, так і на регіональному рівні зокрема. Це є наслідком низки проблем, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень [4, с.167].

Так, на думку вітчизняних науковців-практиків П. К. Германчука, І. Б. Стефаника, Н. І. Рубан та ін., саме відсутність у державних ешелонах влади всіх рівнів чіткого уявлення про необхідність державного фінансового аудиту, як правило, стає основною причиною стратегічних невдач у системі управління державою.

Однією з основних причин несформованості цілісної системи можна виділити недосконале законодавство. Система державного фінансового контролю України функціонує без існування базового закону, який би встановлював основні поняття у цій сфері, чітко розподіляв би завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентував відносини між суб’єктами та об’єктами контролю, визначав відповідальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб [3, с.202].

Бюджетним Кодексом України визначено, що фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів здійснюються на всіх стадіях бюджетного процесу. Зовнішній контроль т аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою – в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України – відповідно до його повноважень, визначених законом [1].

Контроль ефективності управління коштами Державного бюджету України, аналіз відхилень від його показників та розробка заходів щодо вишукування можливостей і нових джерел залучення додаткових надходжень, по своїй суті і є аудитом. В свою чергу, аудит, що здійснює Рахункова палата України, можна умовно назвати державним фінансовим аудитом на макрорівні.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день державний фінансовий аудит є одним із пріоритетних напрямків щодо підвищення контролю за витрачанням бюджетних коштів.

При цьому для посилення ролі державного фінансового аудиту необхідно вирішити ряд завдань:

- прийняти Закон України «Про фінансовий контроль», в якому чітко визначити сутність контролю та аудиту зокрема;

- внести зміни до Закону України «Про аудиторську діяльність» в частині поширення норм даного закону на діяльність державних органів, що здійснюють державний фінансовий аудит з метою поєднання функцій незалежних та державних аудиторів для розширення кола користувачів;

- узгодити законодавчі акти щодо здійснення державного фінансового аудиту та гармонізувати вітчизняне законодавство з відповідними міжнародними стандартами.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України: Закон України від 09.04.2011 року №2456-17

2. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит / П. К. Германчук, І. Б. Стефаник, Н. І. Рубан, В. Т. Александров. – К. : Науково-видавниче підприємство «АВТ лтд», 2004. – 420 с.

3. Жураковський Т. Б. Проблеми і стратегічні пріоритети розвитку системи державного фінансового контролю / Т. Б. Жураковський // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 2. – С. 200–203.

4. Протасова К.В. Державний аудит: стан та перспективи розвитку / К.В. Протасова // Управління розвитком. – 2011. - №2(99). – С.167-169.