Автор Григорчук О.А.

Національний університет «Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого»

Структура органів міліції УРСР у повоєнний період 1946-1953 рр.

Повоєнний період 1946 – 1953 рр. був нелегким етапом у початку відбудови країни після війни та став важливим етапом у формуванні та розвитку правоохоронних органів, зокрема, органів міліції. Необхідно зазначити що у цей час, правова основа та організаційні форми побудови міліції залишились переважно такими ж, як і в довоєнний час.

Складні умови, що склалися на початку 1946 року, особливо зростання злочинності, з найбільш небезпечними її проявами (бандитизм, вбивство, розбій), що було пов’язано головним чином, за рахунок скоєння злочинів особами, звільненими з місць позбавлення волі за амністією від 7 липня 1945 року. Амністія не поширювалась на осіб, засуджених за політичними мотивами.

У складі ГУМ НКВС СРСР, управлінь міліції союзних республік і областей працювали такі відділи: політичний, карного розшуку (КР), боротьби з розкраданням соціалістичної власності та спекуляцією (БРСВС), оперативний, служби і бойової підготовки, державної автомобільної інспекції (ДАІ), паспортний, секретаріат. Для кращого сприйняття структури органів мціліції МВС УРСР пропонуєтся розглянути (додаток А).

Центральним керівним органом міліції було Головне управління міліції (ГУМ). Йому підпорядковувались управління міліції союзних республік, областей, великих міст, районні відділи і відділення, стройові підрозділи міліції.

Начальники зазначених органів міліції водночас обіймали посади заступників народних комісарів внутрішніх справ республік, начальників управлінь НКВС областей, начальників відділів і відділень НКВС міст і районів.

В організації та структурі міліції після закінчення війни. У зв'язку з погіршенням оперативної обстановки, наказом НКВС СРСР від 17 жовтня 1945 року всім органам НКВС та міліції було запропоновано посилити оперативну роботу. Крім того, в листопаді 1945 року була видана чергова директива НКВС СРСР за № 208 про залучення громадськості на допомогу міліції.

В січні 1946 року НКВС СРСР видав наказ, який вимагав активізувати роботу кримінального розшуку, розбудувати широку агентурну мережу, своєчасно розкривати всі злочини.

Починаючи з 1946 року, поступово вдосконалювалась організаційна структура органів міліції, пристосовуючись до змін у суспільному житті.

18 березня 1946 р. на першій сесії другого скликання Верховної Ради СРСР, Народний Комісаріат внутрішніх справ був перейменований на Міністерство внутрішніх справ СРСР, аналогічні зміни були проведені й у союзних республіках.

У червні 1946 року, МВС СРСР скасувало адміністративний відділ ГУМ та його місцеві органи. Їхні функції перебрав паспортний відділ ГУМ та його територіальні підрозділи.

Через місяць, у липні цього ж року, відділ карного розшуку ГУМ МВС СРСР був реорганізований в управління карного розшуку (УКР). Його діяльність грунтувалась на територіальному принципі і регламентувалась відповідним Положенням. Начальник УКР підпорядковувався начальникові Головного управління міліції та його першому заступнику.

Така реорганізація давала можливість створення відповідних відділів (відділків) КР на місцях залежно від оперативних умов, закріплення визначеної території, зміцнення в організаційному порядку та підняття ефективності діяльності міліції.

У післявоєнні роки енергійно розгорталась боротьба з розкраданням соціалістичної власності, тобто державної і колгоспно-кооперативної та спекуляцією. Міліція залучалась до здійснення заходів по боротьбі з крадіжками та «розбазарюванням» хліба в радгоспах, колгоспах, заготівельних, постачальних і торгівельних організаціях. Так відповідно до постанови уряду СРСР «Про посилення боротьби зі спекуляцією» від 13 вересня 1946 року, була посилена боротьба зі всіма її видами, а також з крадіжками соціалістичної власності, хабарництвом. На виконання цієї постанови вийшов наказ МВС СРСР від 23 вересня 1946 року. Зокрема, відділ БРСВС ГУМ у січні 1947 року було реорганізовано в управління і зміцнено його периферійні органи.

Внаслідок проведення грошової реформи в 1947 році та збільшення скоєння злочинів у сфері економіки, змінилась структура апарату УБРСВС, утворилися п'ять нових відділень, які здійснювали роботу за галузевим принципом.

З метою посилення боротьби зі злочинністю, якісного проведення попереднього слідства в лютому 1948 року було створено слідчий відділ у складі ГУМ МВС СРСР, а також слідчі відділи в республіках і областях. Їхня діяльність, безперечно, сприяла деякому поліпшенню стану законності, але така реорганізація так і не була законодавчо закріплена.

У липні 1949 року для боротьби з кримінальним та політичним бандитизмом в УББ МВС УРСР утворено відділи з керівництва оперативною роботою, проведення слідчої роботи. В УМВС областей республіки були утворені відділення з боротьби з бандитизмом, а в міських, районних відділах внутрішніх справ – апарати по боротьбі з бандитизмом.

У 1950 році ГУББ МВС СРСР, УББ МВС республік, ВББ УМВС країв та областей були реорганізовані у Головне управління оперативного розшуку МВС СРСР (ГУОР) і відповідно в УОР МВС республік, ВОР УМВС країв та областей.

Необхідно зазначити, що структура місцевих органів міліції по областях України в повоєнний період була однотиповою, але могла відрізнятися залежно від оперативних умов тільки кількістю штатних одиниць.

Окремо можна виділити залізничну міліцію, яка складалась: а) центральний апарат управління - відділ залізничної міліції Головного управління робітничо-селянської міліції НКВС СРСР; б) переферійні органи - дорожні відділи залізничної міліції, які розташовані в пунктах дислокування управління доріг. У свою чергу відділ залізничної міліції ГУ РСМ НКВС СРСР складався з 3 відділків і секретаріата. 1-ше відділення - організація охорони громадського порядку та паспортизація. 2-ге відділення - керівництво боротьбою з розкраданням соціалістичного майна. 3-й відділ - керівництво боротьбою з кримінальною злочинністю.

Дорожній відділ складався з: а) апарату управління залізничної міліції дороги; б) лінійних відділків; в) оперативних пунктів. Апарат управління залізничної міліції складався з відділків: першого - зовнішньої служби; другого - кримінального розшуку та секретаріату.

Керував дорожнім відділом начальник, який був заступником начальника Управління РСМ (республіки, краю, області).

Як висновок можна зазначити, що повоєнний період 1946-1953 рр. став важливим етапом у реорганізації органів внутрішніх справ. Головним завданням якої було забезпечення ефективності виконання безпосередніх функцій органами міліції. Цьому сприяло закріплення структурної централізації та підпорядкованості органів міліції, створення нових управлінь та відділів як у цетральному апараті, так і на місцях. Збільшення штатного розпису всіх ланок органів міліції, дало можливість налагодити діяльність міліції за територіальним та галузевим принципах, а також відповідної спеціалізації підрозділів міліції. Зміна структурної організації органів міліції у повоєнний період дозволила вплинути на ситуацію, яка склалася по закінченню війни. Тому дії держави, щодо реформування даних органів стали позитивним відбитком в історії розвитку державних органів.

Література:

1. Биленко С.В., Максименко Н.П. Этапы развития советской милиции: Учебное пособие (ДСП), 1972.

2. Григорян Л.А. Социалистическое правовое государство и органы внутренних дел, 1991.

3. Еропкин М.И. Развитие органов милиции в Советском государстве, 1967.

4. Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах, 2000. – Т. 3: 1946-1990.