Лавріненко О. В.

 кандидат юридичних наук, доцент,

Донецький юридичний інститут МВС України

 

Проблемні новітні підходи в теорії принципу єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин

 

Важко погодитися з позицією вчених, які заперечують поєднання єдності й диференціації правового регулювання умов праці в якості галузевого принципу трудового права. Так, позицію адепта означеного підходу – Д.Ю. Гладких[1] загалом та наведені ним аргументи вбачаємо суперечливими й ось чому. Свою тезу про те, що «единство и дифференциация присущи не только трудовому, но и всему праву в целом и отдельным его отраслям» Д.Ю. Гладких обґрунтовує загальним (себто лише за назвою, без будь-якого аналізу змісту) посиланням на єдину наукову працю більш як 20-річної давнини (Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация (Ленінград, 1988 р.) та наступними роздумами: «Единство и дифференциация присуще не только трудовому праву, но и другим отраслям российского права, например, гражданскому. Наиболее ярко, на мой взгляд, – наголошує Д.Ю. Гладких, – такое свойство проявляется именно в отраслях с частноправовыми началами, которые обуславливаются необходимостью учитывать частные интересы лиц в зависимости от их индивидуальных (субъективных) качеств и (или) от других обстоятельств объективного характера» [1, с. 113]. З такої, як на нас – доволі поверхової аргументації, не можна, по-перше, зрозуміти в якому саме контексті, як власне й частині (сторінки Д.Ю. Гладких – не вказані) йдеться про феномен («властивість») єдності й диференціації в праці Єгорова Н.Д.: чи то як принцип, чи, можливо, як одну з характеристики методу чи, взагалі, як особливість, що характеризує систему джерел цивільного права? А це має тут не другорядне, а вирішальне значення! Відтак – не виключена й «підміна понять»... По-друге, – трудове право, як відомо, також є галуззю права, якій притаманні «приватноправові засади» [2, с. 25-27, 28; 3, с. 22-23, 45-46; 4, с. 11, 12; 5, с. 27; 6, c. 25].

Зважаючи на висновки означених дослідників та низку інших [1, с. 113-117], які Д.Ю. Гладких без будь-якого додаткового обґрунтування «відкидає», важко погодитися з висновком цього автора про те, що «...такое свойство (ідеться про єдність і диференціацію – О.Л.) проявляется именно в отраслях с частноправовыми началами, которые обуславливаются необходимостью учитывать частные интересы лиц в зависимости от их индивидуальных (субъективных) качеств и (или) от других обстоятельств объективного характера» [1, с. 113]. Як бачимо, до числа «галузей із приватноправовими засадами» належить власне й саме трудове право, а необхідність ураховувати приватні інтереси осіб залежно від їх індивідуальних (суб’єктивних) якостей і (або) від інших обставин об’єктивного характеру, про яку пише Д.Ю. Гладких, не є специфічною ознакою суто цивільного права, бо властива й трудовому праву. Назва такого явища давно відома – це диференціація правового регулювання умов найманої праці, одне з «найстаріших» [3, с. 53] явищ трудового права. Обставини, на які зауважує Д.Ю. Гладких, на наш погляд, не що інше, як система критеріїв (підстав) диференціації означеного правового регулювання.

Не зовсім зрозуміло, на підставі чого Д.Ю. Гладких доходить і висновку про те, що трудо-правовий принцип єдності й диференціації є «головним принципом», який стоїть над іншими й по суті є «проміжною ланкою» між міжгалузевими й галузевими принципами[2]. На наш погляд, реалізація всієї системи галузевих принципів трудового права, у тому числі й поєднання єдності й диференціації правового регулювання умов праці, насправді потребує системної взаємодії, обов’язкове врахування форм і механізмів реалізації трудо-правових принципів, але таке «урахування інших принципів», як пише Д.Ю. Гладких, як на нас, то абсолютно не означає, що існує ієрархія галузевих принципів, на вершині якої стоїть принцип єдності й диференціації правового регулювання умов праці. Кореляція, координація, звісно, наявна тут, але не субординація, як про те, незрозуміло на підставі чого, висновує Д.Ю. Гладких. Більше того, на наш погляд, тут є й ще одна суперечливість у судженнях указаного дослідника: автор, заперечуючи по суті домінуючу роль принципу єдності й диференціації правового регулювання умов праці стосовно інших галузевих принципів, але, зрештою, як на нас, обґрунтовує саме те, що й заперечував, коли пише: «...Учитывая... предложение выделить принципы в отдельный институт Общей части российского трудового права, предлагаю определить единство и дифференциацию как качество (свойство) как отрасли трудового права и, вместе с тем, учитывая структурную роль принципов, – самих принципов трудового права. Специфичность единства и дифференциация трудового права заключается в множественности оснований и в многообразии форм проявления. Сами принципы трудового права, будучи едиными, в то же время по-разному проявляются применительно к различным ситуациям» [1, с. 117-118]. Отож, очевидно, що така «якість (властивість)» галузі трудового права по суті й набуває, за такою логікою наведених суджень Д.Ю. Гладких, статусу «суперпринципу», який універсально визначає «підстави й різноманітті форми прояву» усіх принципів галузі трудового права, які, за думкою автора, «по-різному проявляються стосовно до різних ситуацій». Себто, така складова галузевого принципу поєднання єдності й диференціації правового регулювання умов праці, як диференціація Д.Ю. Гладких виведена за межі (зміст, структуру) указаного принципу, і останній надано статус «якості (властивості)» загальногалузевого масштабу, яка детермінує механізм реалізації всіх трудо-правових принципів. Такий висновок є суперечливим сам по собі, а ще більше, коли взяти до уваги, що дослідник для позначення єдності й диференціації використовує ще й інші, крім зазначених, терміни, а саме – «категорія», «проблема» тощо [1, с. 130, 133]. На наш погляд, означене Д.Ю. Гладких, скоріше, відноситься до характеристики особливостей (ознак) методу, а не системи принципів трудового права [7, c. 113; 8, с. 60-61]. Отож, пропозиція Д.Ю. Гладких «определить единство и дифференциацию как качество (свойство) как отрасли трудового права и, вместе с тем, учитывая структурную роль принципов, – самих принципов трудового права. Специфичность единства и дифференциация трудового права заключается в множественности оснований и в многообразии форм проявления. Сами принципы трудового права, будучи едиными, в то же время по-разному проявляются применительно к различным ситуациям» [1, с. 117-118]» має розглядатися, на наш погляд, у царині характеристики методу правового регулювання трудових відносин, адже означена «якість» реалізується не «на стадії до права, до його виникнення», а вже в процесі «існування об’єктивного юридичного права» [8, с. 60-61]. Здається, і сам Д.Ю. Гладких, виходить саме з такого розуміння[3]. Принцип поєднання єдності й диференціації правового регулювання умов праці є галузевим принципом сучасного трудового права [9-14] та одним із принципів регулювання службово-трудових відносин працівників органів внутрішніх справ.

Література

 

1.      Гладких Д.Ю. Воздействие принципов трудового права на правовое регулирование служебно-трудовых отношений в органах внутренних дел Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. – Пермь, 2002. – 245 с.

2.      Болотіна Н.Б. Трудове право. – К.: Вікар, 2003. – 725 с.

3.      Трудове право України / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2003. – 536 с.

4.      Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. – М.: Норма, 1998. – 314 с.

5.      Трудовое право России / За ред. И.Я. Киселева. – М.: БЕК, 1998. – 268 с.

6.      Жернаков В.В. Теоретичні засади формування інституту захисту прав людини у сфері праці // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: Мат-ли наук.-практ. конф. (м. Суми, 2-4 червня 2005 р.). – Харків: УАФТП, 2005. – С. 24-27.

7.      Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.

8.      Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів: Львівський національний ун-т ім. І. Франка, 1999. – 214 с.

9.      Лавріненко О.В. Особливості застосування трудо-правового принципу поєднання єдності й диференціації правового регулювання під час комплектування атестованого персоналу ОВС України // Nauka: teoria і praktyka – 2007: Mat-ly IY miedzynarod. nauk.-prak. konf. (Przemysl, 16-31 sierpnia 2007 r.). – Przemysl: Nauka і studia, 2007. – T. 3. – S. 51-52.

10.  Лавріненко О.В. Сучасний галузевий механізм диференціації правового регулювання: проблемні аспекти // Наукові дослідження – теорія та експеримент ’2006: Мат-ли II міжн. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 15-17 травня 2006 р.). – Полтава: ІнтерГрафіка, 2006. – Т. 3. – С. 40-44.

11.  Лавриненко О.В. Исследование теоретико-методологических аспектов применения дифференциации в правовом регулировании трудовых отношений лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел // Правоохранительные органы: теория и практика: Журнал Уральского юридического института МВД Российской Федерации / Гл. ред. С.Н. Сабанин. – Екатеринбург: ОН и РИО УрЮИ МВД России, 2007. – №2. – С. 35-48.

12.  Лавріненко О.В. Принцип єдності й диференціації правового регулювання соціально–трудових відносин у системі галузевих принципів трудового права України: монографія. – Донецьк: Вид–во «Ноулідж» (Донецьке відділення) – Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 358 с.

13.  Лавріненко О.В. Місце принципу єдності й диференціації правового регулювання соціально–трудових відносин в структурі загальної системи права, його роль в процесах систематизації галузевих принципів та проблемні аспекти характеристики його співвідношення з методом трудового права [Електронний ресурс] // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 231–248. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2010–2/10lovmtp.pdf

14.  Лавріненко О.В. Сутність, особливості реалізації та характер співвідношення принципів єдності й диференціації правового регулювання умов праці та оптимального поєднання централізованого й локального правового регулювання соціально–трудових відносин // Південноукраїнський правничий часопис. – 2010. – № 2. – С. 110–117.


[1] Цей автор пише таке: «...хотелось бы высказать свою позицию в отношении природы единства и дифференциации в трудовом праве. Вряд ли можно согласиться с учеными, определяющими единство и дифференциацию как принцип трудового права. Как уже отмечалось, единство и дифференциация присущи не только трудовому, но и всему праву в целом и отдельным его отраслям. В этой связи, даже признав их принципом права, следовало бы признать его не отраслевым, а общеправовым или межотраслевым принципом. При этом следует учитывать, что для каждой отрасли права единство и дифференциация и их сочетание имеют свои особенности... Неверно было бы считать единство и дифференциацию принципом и потому, что в подобной ситуации остальные принципы следовало бы применять с учетом данного. Таким образом, появляется «главный» принцип, стоящий над «остальными». Такое положение дел, как представляется, вступает в противоречие с существующей системой правовых принципов: между межотраслевыми и отраслевыми принципами появляется еще одно звено. Принципы, проявляясь в регулировании тех или иных отношений, соблюдаются с учетом других принципов, применяемых к конкретной ситуации. Учитывая... предложение выделить принципы в отдельный институт Общей части российского трудового права, предлагаю, – підсумовує дослідник, – определить единство и дифференциацию как качество (свойство) как отрасли трудового права и, вместе с тем, учитывая структурную роль принципов, – самих принципов трудового права. Специфичность единства и дифференциация трудового права заключается в множественности оснований и в многообразии форм проявления. Сами принципы трудового права, будучи едиными, в то же время по-разному проявляются применительно к различным ситуациям» [1, с. 117-118].

[2] Так, автор зазначає таке: «Неверно было бы считать единство и дифференциацию принципом и потому, что в подобной ситуации остальные принципы следовало бы применять с учетом данного. Таким образом, появляется «главный» принцип, стоящий над «остальными». Такое положение дел, как представляется, вступает в противоречие с существующей системой правовых принципов: между межотраслевыми и отраслевыми принципами появляется еще одно звено. Принципы, проявляясь в регулировании тех или иных отношений, соблюдаются с учетом других принципов, применяемых к конкретной ситуации. Учитывая... предложение выделить принципы в отдельный институт Общей части российского трудового права, предлагаю, – підсумовує дослідник, – определить единство и дифференциацию как качество (свойство) как отрасли трудового права и, вместе с тем, учитывая структурную роль принципов, – самих принципов трудового права. Специфичность единства и дифференциация трудового права заключается в множественности оснований и в многообразии форм проявления. Сами принципы трудового права, будучи едиными, в то же время по-разному проявляются применительно к различным ситуациям» [1, с. 117-118].

[3] Ідеться про ту частину дослідження, де Д.Ю. Гладких пише, зокрема, що «...нет в науке трудового права... однозначного подхода к признанию единства и дифференциации одним из принципов, чертой метода или качеством (свойством) данной отрасли», а також, коли висновує, що «...для определения дифференциации трудового права вполне подойдет определение, данное в 50-х годах прошлого столетия. Под дифференциацией понимаются такие различия в нормах трудового права для разных категорий работников, которые вытекают из характера и содержания трудовых отношений» або, коли зазначає ще й таке: «...ряд... ученых единство и дифференциацию рассматривают как качество или свойство, присущее трудовому праву, как и любой другой отрасли права. Однако связь этой категории с принципами все-таки прослеживается. Принципы трудового права являются одним их факторов, определяющих единство трудового права», але при цьому сам же дослідник водночас зауважує, що «единство правового регулирования предполагает дифференциацию трудового законодательства... Единство не может существовать без дифференциации, как и последняя без единства... Связь единства и дифференциации не только не противопоставляет одно другому, но и требует обеспечения единства с помощью дифференциации, а дифференциации с помощью единства»; «...существует и еще одна позиция, – обоснованная Л.Ю. Бугровым. Данные категории (ідеться про єдність і диференціацію в трудовому праві – прим. авт.) он рассматривает в качестве существенных элементов, как метода трудового права, так и его отраслевых принципов. В данном подходе, – наголошує сам Д.Ю. Гладких, – наиболее полно учитывается важность этих явлений для трудового права» [1, с. 113-115, 116-118, 120-121, 122].