ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ

В УКРАЇНІ

Бюджет, що є однією з найважливіших фінансових категорій, невід’ємною складовою частиною державних фінансів, являє собою співвідношення цілей розвитку суспільства та засобів їх досягнення, задає вихідні параметри балансу соціальної та економічної політики держави. Важливим завданням бюджетної політики на сучасному етапі є вирішення проблеми удосконалення міжбюджетного регулювання з позиції досягнення узгодженості інтересів органів центральної влади та місцевого самоврядування в частині розподілу повноважень і закріплення фінансових ресурсів на здійснення державних повноважень. Місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування практично позбавлені стимулів до збільшення доходів та раціонального їх використання, оскільки значна частина коштів місцевих бюджетів надходить до Державного бюджету України, а обсяг коштів, що залишається на місцях, не дає можливості здійснювати перспективне прогнозування та планування розвитку територій. Як відомо, тривалий час окремі області України (наприклад, Донецька, Дніпропетровська, Полтавська, Запорізька, Харківська та деякі інші) виступають “донорами” фінансових ресурсів для інших областей, не отримуючи при цьому еквівалентних державних послуг.

Упродовж усього періоду становлення та розвитку України як незалежної держави стан її бюджету найчастіше характеризувався як “бюджетний дефіцит”, що пов’язане з обмеженістю джерел бюджетних ресурсів. Тому проблема збалансування бюджету, тобто досягнення бюджетної рівноваги, також належить до ключових проблем сьогодення. У силу причин об’єктивного та суб’єктивного характеру держава в процесі свого функціонування витрачає все більше коштів. Це, у свою чергу, викликає необхідність зростання доходної частини бюджету за рахунок додаткових надходжень, зокрема податків. Збільшення податкового тягаря призводить до зниження ефективності виробництва, скорочення робочих місць, зростання рівня безробіття. Як наслідок, з одного боку, скорочується дохідна частина бюджету (у зв’язку зі зниженням ділової активності), а з іншого боку, – зростає його видаткова частина (у зв’язку зі зростанням соціальних виплат). У такому разі утворюється замкнуте коло: бажання уряду підвищити доходи бюджету за рахунок підвищення податкового тиску в середньо- та довгостроковій перспективі призводять до їх зменшення та зростання видатків. На нашу думку, вищезазначена проблема може бути вирішена за умов розширеного відтворення доходів бюджету, створення ефективнішої системи контролю за їх використанням, досягнення оптимальності у процесі надання суспільних благ та послуг за рахунок коштів бюджету.

Ще однією з актуальних для України проблем можна назвати проблему зростання державного боргу та витрат з його обслуговування. Як відомо, державний борг виникає зазвичай у результаті фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок запозичень, здійснюваних на зовнішньому та внутрішньому фінансових ринках. Тут також спостерігається взаємовплив: бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує розмір бюджетного дефіциту. Як показують статистичні дані, темпи збільшення витрат із обслуговування та погашення державного боргу значно випереджають темпи зростання економіки країни, що свідчить про системні прорахунки урядової фінансової політики щодо продовження фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок досить дорогих зовнішніх та внутрішніх джерел коштів. Особливе занепокоєння викликає загрозлива динаміка зовнішніх боргових платежів та їх значна питома вага, яка переважає частку платежів із внутрішніх боргових зобов’язань, що також підтверджує наявність зазначених вище системних прорахунків. Бюджетним Кодексом України визначено, що величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного обсягу ВВП, проте деякі експерти вважають, що цей показник для України має становити 30-35% ВВП.

Загалом можна зазначити, що боргова криза в Україні обумовлена такими основними причинами:

- слабке законодавче та нормативне поле, низька фінансова дисципліна, неоптимальна організаційна структура управління державним боргом;

- неузгодженість фіскальної та монетарної політики держави;

- недосконалість фіскальної політики в частині регулювання бюджетного дефіциту та політики управління державним боргом;

- майже повна відсутність аналізу використання залучених зовнішніх джерел коштів.

На нашу думку, основною проблемою є відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства, що викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків, а саме:

- постійне недовиконання протягом останніх років доходної частини бюджету та пов’язане з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

- недостатній рівень відповідальності за порушення бюджетного законодавства;

- послаблення контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, що призводить до численних правопорушень, а отже й до втрат державних коштів;

- неповне відображення в бюджеті доходів, які отримують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності й надання платних послуг, що призводить до неконтрольованості використання державних коштів та майна.

Усе це потребує пошуку напрямків удосконалення бюджетного процесу, який відображав би конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв’язання економічних і соціальних завдань та включав би досить широке коло дієвих важелів, за допомогою яких держава ефективно здійснюватиме розподільчі й перерозподільні функції.