О. І. Шпилька, І. В. Попова

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

В роботі буде визначено основні проблеми та перспективи розвитку кредитної системи України на сучасному етапі.

Розглядаючи сутність і значення кредитної системи треба відзначити, що вона має свої особливості, що відбивають специфіку організації суспільного виробництва в конкретних умовах. Кредитна система до своєї структури включає банківську систему і систему небанківських кредитних установ. Ступінь її розвитку обумовлюється певними чинниками, серед яких можна виділити наявність та відпрацьованість законодавчих актів, конкретні умови господарського життя в країні, тощо.

Основними напрямками розвитку кредитної системи є: посилення концентрації банківського капіталу, що становить ядро системи; універсалізація діяльності кредитних установ; зростання ролі держави в організації функціонування всієї кредитної систем. Ці процеси притаманні всім країнам, проте в кожному конкретному випадку вони можуть бути різними як за масштабами, так і за тим значенням, яке вони мають для економіки держави. В Україні розвиток кредитної системи робить ще тільки перші кроки, хоча наша держава вже має діючу дворівневу банківську систему і певні пара банківські системи.

У сучасній ринковій економіці кредитна система відіграє важливу роль і постійно знаходиться в розвитку. Все більше і більше населення країни користується різноманітними послугами банків, та небанківських кредитних установ. Зміцнення товарно-грошових відносин і розвиток ринку цінних паперів та систем, що забезпечують соціальний захист населення набувають все більшого попиту серед українців. Люди розміщують свої кошти з метою отримання на них прибутку, та й забезпечення себе певними соціальними нормами [1. 256].

Ціль цієї статі – визначення основних проблем та перспектив розвитку кредитної системи України на сучасному етапі.

Завдяки своїй актуальності, кредитна система широко досліджувалася українськими і російськими економістами протягом останнього десятиліття. Аналізувались роботи В.Савчука, А.Гальчинського, В.Дзюблюка, О.Лаврушина, публікації виступів А.Косого, В.Шенаєва, Л.Єневич, В.Саульської.

Як відомо, в Україні вже в 2000 році було подолано затяжну економічну кризу і вперше відбувались певні позитивні зміни в суспільному виробництві. Вони стали основою змін і в банківській системі.

По-перше, все помітніше стає процес концентрації банківського капіталу. Кількість банків зменшується за рахунок того, що банки, які потрапляють у розряд проблемних, приєднуються до більш сильних.

По-друге, помітно збільшився капітал банків. Серед залучених ресурсів збільшилися кошти суб’єктів господарювання. Особливо важливим є значний темп приросту внесків населення, які займають друге місце серед залучених банками коштів. При цьому як серед внесків господарюючих суб’єктів, так і серед внесків фізичних осіб строкові депозити зростали в останні роки значно швидше, ніж внески до запитання. Це свідчить про зростання довіри населення і господарюючих суб’єктів до банківської системи, і відкриває перед банками більш широкі перспективи в організації довгострокового кредитування, а відтак, і посилення інвестиційних процесів у суспільному виробництві.

По-третє, концентрація банківського капіталу і нарощування банками кредитних ресурсів, що відбувалося на фоні високих темпів зростання суспільного виробництва, дали змогу помітно збільшити частку довгострокових кредитів, яка зростала значно вищими темпами, ніж зростав загальний кредитний портфель. Позитивним стало й помітне зменшення середньозваженого відсотка за кредитами. Цьому безсумнівно позитивному явищу сприяло й те, що НБУ проводив досить чітку облікову політику, спрямовану на зниження облікової ставки, але дещо за останні роки вона зросла [2. 15].

Позитивні зміни, які відбувалися в банківській системі в останні роки, не відкидають і тих проблем, які притаманні цій системі. Їх можна звести до таки моментів:

w Рівень капіталізації банківської системи невеликий. Про це свідчить відносно малий обсяг активів наших банків;

w Досить великий рівень відсоткових ставок за кредитами для господарюючих суб’єктів;

w Наявність дуже високих ризиків при здійсненні кредитування, що відбиває як недостатній розвиток ринкових відносин у цілому, так і нерозвиненість системи страхування різноманітних ризиків;

w Конкуренція між банками здійснюється переважно не в площині якісних показників обслуговування клієнтів, а в площині кількісних показників.

Названі недоліки виступають помітною перешкодою до подальшого розвитку економіки в цілому і банківської системи зокрема Необхідність подолання цих проблем диктується не тільки поточними цілями розвитку народногосподарського комплексу, але й стратегічними цілями, пов’язаними з прагненням нашої країни до вступу У Світову торговельну організацію та Європейський союз. Сьогодні наша банківська система зовсім не готова до цього, і державі треба зосередити значні зусилля на даному напрямку, щоб пристосувати наш банківський сектор до обов’язкової лібералізації фінансових ринків. Якщо цього не зробити, то ми при вступі до СОТ понесемо величезні втрати [4. 365].

У планах розвитку на найближчі роки намічені конкретні заходи щодо зміцнення банківської системи і вдосконалення її функціонування. Основними цілями при цьому є:

w забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

w збереження досягнутої фінансової стабільності;

w підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи;

w прискорення на цій основі темпів ринкових перетворень у всій економіці і кредитно-грошовій сфері зокрема [3. 27] .

Для успішного вирішення поставлених завдань необхідно зосередити зусилля на поширенні безготівкових розрахунків, поліпшенні якості банківських послуг, розвитку національної системи електронних платежів, підвищення прозорості банківських процедур і технологій. Важливе значення в досягненні визначених цілей відводиться подальшому вдосконаленню правової бази, яка регламентує банківську діяльність. Зокрема, необхідно суттєво підвищити діяльність системи гарантування вкладів фізичних осіб у банки.

Успішна реалізація цих заходів буде сприяти зміцненню банківської системи і створенню нею сприятливих умов для подальшого розвитку нашої економіки й зростання ефективності її функціонування.

Вирішення цих та інших проблем і поступове піднесення економіки вселяють надії на подальше вдосконалення всієї кредитної системи, подолання існуючих перешкод і побудову суспільства, в якому кожна людина буде мати гідні умови існування.

Список літератури:

1. Матвієнко В.П. Роздуми банкіра. – К.: Наук. думка, 2003. – 256 с.

2. Гетьман В. Банківська система України: діяльність і проблеми // Банківська справа. – 2005. – № 1. – С. 15.

3. Конкретно про банки в Україні // Додаток до тижневика «Галицькі контракти».–2003. – № 9. – С. 25-33.

4. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 365 с.