Экономические науки/14.Экономическая теория

Семенова М.Д.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Використання Україною членства в СОТ для якнайповнішої реалізації зовнішньоекономічних інтересів

Нині світ розвивається шляхом кооперації та уніфікації виробництва, і вже не тільки невигідно, а й неможливо виробляти всі товари в одній країні. Розвиток голобалізаційних процесів зумовлює посилення тиску на економічно слабкі країни, посилення цінової конкуренції, диспаритетність розвитку світових економічних систем і прискорення процесу їх зближення, структурні зрушення у світовому господарстві тощо [1]. Посилення глобалізаційних загроз та неможливість їх уникнення ставить перед Україною непросту задачу інтегрування в світові організації і участі в загальносвітових процесах та одночасного забезпечення високої конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках. Виршити ці задачі потрібно через використання тих можливостей, які отримала Україна від членства в світовій організації торгівлі (СОТ).

СОТ – потужна міждержавна структура, що створює сприятливе середовище для розвитку кожної країни – її члена. Оскільки СОТ складається з країн, що обрали ринкову модель економіки, основу якої становить приватна власність, конкуренція та капітал, відповідно і діяльність цієї організації націлена на те, щоб усіляко підтримувати розвиток вільного підприємництва й рівні умови для всіх учасників міжнародних економічних відносин. Теза про те, що Світова організація торгівлі орієнтована на підтримку лише потужного бізнесу, транснаціональних корпорацій і транснаціонального бізнесу не відповідає дійсності, оскільки вона надає великого значення розвитку саме малого і середнього національного бізнесу. Всі провідні країни СОТ мають масштабні програми, спрямовані на підтримку невеликих підприємницьких структур та новостворюваних бізнесів. Виникнення і розвиток СОТ є результатом таких світових процесів, як поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація та глобалізація [2].

16 травня Україна офіційно стала повноцінним членом Світової організації торгівлі. На шляху до членства представники кількох урядів України протягом близько десяти років брали участь у переговорах. Україна знижувала свої митні тарифи протягом майже десятиліття, розуміючи, що мито є податком на споживання. Уряди хотіли, щоб поступово Україна прилаштувалася до європейського шляху ведення бізнесу, тобто без надмірного захисту митними тарифами. В той же час, в рамках СОТ уряд має механізми захисту своїх виробників [3], зокрема різні процедури надання тимчасового захисту при виникненні критичної ситуації, якими може скористатися Україна.

Оскільки Україна обрала курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, формування ринкового господарства на засадах приватної власності, конкуренції і підприємництва, то вона повинна знайти своє місце у відповідних світових процесах та структурах. В іншому випадку країна не матиме креативного майбутнього, її очікує ізоляція та самознищення. Отже, ми повинні якнайшвидше інтегруватись у світові господарські структури та об‘єднання. Водночас, Україна досі не може відмовитися від спокуси обрати східний вектор інтеграції – приєднатися до Євразійського економічного простору, ядром якого є Росія. При цьому чомусь ігноруються такі факти, що, по-перше, ця країна проводить стосовно України неоколоніальну економічну політику, а по-друге, частка українсько-російської торгівлі в зовнішньоторговельному обороті України постійно зменшується. Україна завжди мала дефіцит у торгівлі з Росією. У 2004 р. він дорівнював понад $5 млрд., у 2005-му – $4,7 млрд., а у 2006 р. – $4,5 млрд. Очевидно, що європейський ринок для України є привабливішим, ніж російський [2].

Орієнтуючись на ринок розвинених країн, нашій державі необхідно турбуватися про підвищення конкурентоздатності в усіх сферах економіки, в першу чергу – в агропромисловому комплексі [4]. Як зазначив перший віце-прем’єр-міністр України О. Турчинов, членство України в СОТ – це не лише можливість виходу на зовнішні ринки, а питання світової конкуренції в аграрному секторі. З огляду на це, у кожній області України необхідно створювати аграрні лабораторії, за допомогою яких можна було б виявляти неякісну продукцію [5]. Такі заходи дозволять контролювати якість не тільки імпортованої, а й вітчизняної продукції та стимулювати її підвищення з метою виведення на ринки країн СОТ.

Таким чином, сучасні умови вищого інформаційно-електронного етапу науково-технологічної революції, глобалізації та регіоналізації вимагає від України інтеграції у світові структури нової системи взаємозв‘язків, досить ефективним і вдалим інструментом якої є СОТ. Членство в СОТ дозволяє нашій державі на сьогодні в рівних умовах вступати в зовнішньоторговельні зв’язки з більшістю країн світу, проте також вимагає здійснювати термінові заходи щодо пищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Література:

1. Сальдо В.В. Проблеми конкурентоспроможності національної економіки та перспективи вступу до СОТ // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2007. – Випуск 3, Т. 2. – С. 119-124.

2. Соскін О. Наслідки членства України в СОТ для економіки країни та регіонів // Економічний часопис-ХХІ. – №11-12. – 2006 // Сайт Олега Соскіна. Режим доступу: http://soskin.info/material.php?pokaz=2244

3. Ворожко Т. Членство України в СОТ – коментар експерта США // Голос Америки. Ukrainian. Вашингтон-2008. Режим доступу: http://www.voanews.com/ukrainian/archive/2008-05/2008-05-16-voa1.cfm

4. Яроцька К.О. Особливості інноваційної діяльності підприємств АПК в умовах вступу до СОТ // Наука й економіка. Науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету.– 2008.– Випуск 2(10).– С. 305-307.

5. Турчинов О. Членство України в СОТ захистить український ринок від неякісної продукції. 23.04.2008. // Інтернет-портал ЗІК. Режим доступу: http://zik.com.ua/ua/news/2008/04/23/134526

e-mail: oleg_st_ya@yahoo.com