Секція: Економіка, 1. Банки і банківська система;

К.е.н., доцент Кононенко А. Ф., студент Кулинич І. Ю., студентка Хуснутдинова Г. О.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ОЦІНКА БАНКАМИ КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТІ КЛІЄНТІВ

Необхідність заповнення дефіциту засобів в господарському обороті реального сектора економіки за допомогою банківського кредиту в умовах нестійкого фінансового стану об'єктів кредитування представляється на сучасному етапі однієї з ключових проблем, успішне вирішення якої значною мірою впливає на ефективність української економіки в цілому.

Надання кредитів і проведення кредитної політики є найпоширенішою операцією комерційних банків. Кредитні операції надають комерційним банкам основну частину доходу. Однак аналіз ситуації, що склалася у банківській сфері, свідчить, що більшість банків зазнає фінансової кризи у зв’язку з надзвичайно ризиковою кредитною політикою.

Значний внесок у розробку питань кредитування підприємств комерційними банками зробили сучасні зарубіжні економісти К.Ф. Блюмфілд, В.Лексис, Д. Мак Нотон, Е. Рід, С. П. Роуз та інші. Дослідженню теорії і практики організації кредитних відносин між комерційними банками та підприємствами за умов наближення до міжнародних стандартів банківського кредитування сприяють праці вітчизняних вчених-економістів В.Л.Андрущенка, О. В. Васюренка, Я. В. Грудзевича, І. С. Гуцала, О.В.Дзюблюка, О. Т. Євтуха, Б. С. Івасіва, Т. Т. Ковальчука, В. Д. Лагутіна, І.М. Лазепка та інших. Об’єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і практичних розробок з проблем удосконалення кредитної діяльності комерційних банків для забезпечення стабільності функціонування банківської системи України обумовила вибір теми дослідження та її актуальність.

У зв’язку з цим актуального значення набуває вирішення проблеми вдосконалення кредитної діяльності комерційних банків. Банки повинні організовувати кредитні операції таким чином, щоб вони давали максимально можливий прибуток, одночасно намагаючись знизити ризик, безпосередньо пов’язаний з механізмом надання і погашення банківських кредитів.

У світовій практиці визначилися два основні методи оцінки ризиків кредитування, які можуть застосовуватися як окремо, так і в поєднанні один з одним: суб'єктивні висновки експертів або кредитних інспекторів або автоматизовані системи і економіко-математичні моделі.

Доцільно використовувати апарат економіко-математичного моделювання і оптимізації. Проте їм властиві недоліки – перш за все апріорне визначення порогових значень коефіцієнтів надійності, що розмежовують надійні і ненадійні банки.

В зв'язку з цим назріла необхідність в єдиній теорії побудови оптимальної банківської стратегії в умовах ризиків, об'єднуючої названі напрями в єдину систему, тобто в розробці теорії, що включає стохастичне оцінювання фінансового стану, визначення вірогідності настання тих або інших банківських ризиків, методи підвищення прибутковості і зниження ризиків і враховуючи українську специфіку.

Сучасний стан банківської системи України визначає основні напрями з розробки теорії – це розкриття понять «стійкості», «надійності» та ін., аналіз основних чинників банківської стійкості: ліквідності і достатності капіталу, аналіз понять ризиків і видів невизначених факторів, виявлення основних принципів успішної побудови моделей, визначення показників банківських ризиків та багато.

Оцінюючи позичальника, банки ринкових країн звичайно звертають увагу на репутацію, чесність, порядність клієнта, але особливо вивчають його фінансову звітність. Наприклад, за балансом банки аналізують фіксовані (довготермінові) активи, здійснюють їх переоцінку відповідно до ринкової вартості, терміну служби. Це дозволяє реальніше оцінити вартість підприємства-позичальника і його оборотний капітал, дає банкові впевненість, що підприємство є ліквідним і зможе покрити свої поточні боргові зобов'язання.

Стандартна оцінка ліквідності полягає у визначенні коефіцієнта ліквідності (достатності оборотного  капіталу):

;

Підприємствам, фірмам, яким необхідно зберігати великі запаси сировини чи навіть кінцевого продукту, можна використовувати інший коефіцієнт ліквідності, який називається коефіцієнтом миттєвої оцінки:

;

Оцінити, наскільки ефективно підприємства-позичальники управляють своїми запасами, можна також на основі аналізу показника оборотності запасів:

;

Дебіторська заборгованість у балансі підприємств і фірм відображає кошти, які їм повинні повернути їхні боржники. Цю заборгованість можна розглядати як забезпечення кредиту, але необхідно використати для аналізу коефіцієнт періоду погашення дебіторської заборгованості:

;

Будь-яке підприємство має короткострокову заборгованість перед своїми постачальниками, органами управління, персоналом, тому при аналізі його кредитоспроможності необхідно врахувати коефіцієнт періоду погашення кредиторської заборгованості:

;

Не всі вітчизняні банки при аналізі кредитоспроможності клієнтів застосовують вказані показники,  використовуючи натомість загальноприйняті коефіцієнти: ліквідність балансу, рентабельність підприємства, співвідношення власних і залучених коштів.

Таблиця 1.

Показники кредитоспроможності позичальників вітчизняних банків.

Показник	Порядок розрахунку	Нормативне значення
Коефіцієнт абсолютної ліквідності		від 0,2 до 0,25
Проміжний коефіцієнт ліквідності		від 0,7 до 0,8
Загальний коефіцієнт ліквідності балансу		від 2 до 3
Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів		менше ніж 0,5
Рентабельність підприємства
Коефіцієнт фінансової незалежності		на рівні 50-60%

Банки повинні вивчати та аналізувати баланс позичальника не тільки для визначення вказаних коефіцієнтів, також це допоможе банкові захистити себе від безнадійних кредитів, але й для з'ясування таких питань:

- у якій сфері буде використовуватися кредит - виробництві чи обігу;

- для купівлі фіксованих активів тощо.

Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі.

Таким чином, при наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі. Отже, можна сказати, що кредитоспроможність – це система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни.

Особливо цікавими є методики оцінки кредитоспроможності позичальника за допомогою рейтингу. Раніше вони в основному використовувалися західними банками. До теперішнього часу розроблена значна кількість методик оцінки кредитоспроможності позичальника. Світова банківська практика аналізу клієнтської заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всестороннього вивчення зі сторони банків України, і тому все більше і більше українських банків приходять до розробки власних рейтингових систем оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи. Під час визначення кредитоспроможності позичальника для надання кредиту э дуже важливим накопичення інформації про них у банківських бюро кредитних історій, тобто зберігати кредитну історію.

Література:

1. Бугелець Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника // Банківська справа. - 2007. - № 4. - С. 54.

2. Хацкевич Л.Д., Дедегкаев В.Х., Абричкина Г.Б. Методы анализа и оптимизации деятельности регионального банка // Весник ВГУ, Серия: Экономика и управление. – 2005. - № 2. – С. 137-144.

3. Чайковський Я. Удосконалення методики комплексної оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. - 2005. - № 11. - С. 30.