К.е.н., доц. Ракицька С.О., ас. Жусь О.М.

Одеська державна академія будівництва та архітектури, Україна

Перспективні форми організації будівельного виробництва

Визначну роль у розвитку економіки України відіграє ефективна діяльність підприємств будівельного комплексу, як матеріальної основи для підвищення економічного та соціально-культурного рівня країни. Тому розробка основних засад і методів активізації діяльності підприємств галузі є актуальною і сприяє досягненню якісно нового рівня конкурентоспроможності суб’єктів господарювання на ринку будівельної продукції та послуг.

Найважливішим напрямом розвитку будівельного виробництва і фактором підвищення його ефективності та інвестиційної активності є кооперація і будівельна інтеграція шляхом корпоратизації.

Функціонування господарчих структур у формі корпорації дає певні переваги в порівнянні з унітарним підприємством: через побудову закінченого технологічного ланцюжка (від видобутку сировини до виробництва будівельних матеріалів та конструкцій і реалізації кінцевої будівельної продукції) та укріплення конкурентних позицій.

Кооперування виробництва – встановлення довгострокових виробничих зв’язків між підприємствами, їх підрозділами, кожне з котрих спеціалізується на виробництві окремих частин єдиного виробу [1]. На наш погляд, міжгалузеве кооперування спеціалізованих підприємств промисловості будівельних матеріалів та конструкцій та будівельних організацій сприяють кращому використанню матеріальних та трудових ресурсів, оптимізації транспортних потоків і складських витрат. Промислове інтегрування дає змогу значно послабити негативний вплив сезонності. Воно створює великі можливості для організації рівномірного завантаження переробних підприємств сировиною, маневрування фінансовими і трудовими ресурсами.

Підприємства та об’єднання, які входять до складу економіко-виробничих блоків, володіють достатніми власними матеріальними, технічними та інвестиційними ресурсами, що дозволяє їм здійснювати освоєння інноваційних технологій з метою впровадження їх на нових нішах будівельного ринку.

Формування корпоративних структур, що створюються за принципом технологічного ланцюжка, в сучасному будівельному комплексі України досі не набуло кінцевих форм. Утворення і розвиток інтегрованих структур в будівельному комплексі, основаних на поєднанні технологічно взаємозалежних промислового, будівельного, фінансового і торгового капіталів, є об'єктивно необхідним у ринкових умовах. Інтерес до участі в таких утвореннях у переробних, промислових і будівельних підприємств значний і зумовлений, насамперед, їхнім прагненням отримати потрібні інвестиційні ресурси, створити надійні канали для забезпечення сировиною і збуту своєї продукції. У той же час спостерігається інтерес і з боку потенційних інвесторів – банків, страхових компаній та інших фінансових інститутів [2].

Внутрікорпоративні відносини та обмін охоплюють фінансові і промислові ресурси та науково-технічну інформацію. В межах об’єднання діє принцип не конкуренції, а спеціалізації на умовах кооперації (коли сфери діяльності підприємств не перетинаються, а доповнюють один одного). Тому в структурі постачальник-споживач створюються передумови до монополізації. Таким чином, внутрішня економічна середовище корпорації набуває певних ознак неринкового характеру.

Отже, будівельне об’єднання (корпорація) – це єдиний спеціалізований виробничо-господарський комплекс, до якого повинні входити суб’єкти економіки з переробки сировини, виробництва будівельних матеріалів та конструкцій, науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, технологічні та будівельні організації, які мають виробничі зв’язки і спеціалізоване допоміжне та обслуговуюче господарство. В сучасному виробництві з удосконаленням процесу обробки, поділу технологічного процесу на етапи, розвитком кооперативних відносин між виробниками, з’являються можливості поєднання вертикальних зв’язків за технологічним ланцюжком і горизонтальних – за видами діяльності в єдиному господарському циклі.

У сучасних умовах спеціалізація підприємств веде до розвитку інтеграції різних підприємств. При об'єднанні в корпорації учасники, як правило, прагнуть вирішити завдання щодо зменшення витрат виробництва, розподілу і збуту продукції та, як наслідок, досягнення збільшення прибутку і віддачі від інвестицій, підсилення власних конкурентних позицій на ринку, співпраці в межах єдиного інвестиційного циклу. При цьому, саме такий тип корпоративних об’єднань надає змогу підприємствам використати наявні переваги кооперації і спеціалізації будівельного виробництва, які можна поділити на такі групи:

- організація широкого інформаційного обміну між підрозділами корпорації;

- збільшення обсягу реалізації будівельних матеріалів та конструкцій (за рахунок існування власних будівельних майданчиків);

- зниження витрат на виробництво (міжкорпоративні відносини, співпраця з покупцями);

- прискорення руху матеріалів, оборотного капіталу, окупності інвестицій.

Система організаційної побудови і функціонування будівельної корпорації ґрунтується на використанні різноманітних форм і методів господарювання, поєднує не окремі підприємства, організації та території, а регіон у цілому. За таких умов відмітною ознакою такої інтеграційної форми є подальше поглиблення корпоратизаційних процесів, які охоплюють усі сфери діяльності будівельного комплексу.

Литература:

1. Кураков Л.П., Кураков В.Л. Толковый словарь экономических и юридических терминов. – М.: Изд-во Моск. психол.-соц. ин-та; Вуз и школа; Чебоксары: Изд-во Чуваш. ун-та, 2002. – 748 с.

2. Крейдич І. До питання про інвестиційну привабливість регіонів // Економіст. – 2001. – № 9. – С. 46 – 48.