Экономические науки/Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Р.І. Рубан

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

 

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

В умовах ринкової економіки для будь якого об’єкту інвестування важливим показником розвитку є інвестиційна привабливість яка, визначає його ефективність.

В умовах недостатнього рівня забезпечення засобами виробництва та обмеженості джерел фінансування у аграрній сфері залишається гострою проблема ефективного використання інвестицій.

В даний час оцінка ефективності інвестицій представляє найбільш відповідальний етап у процесі прийняття інвестиційних рішень, тому має свою методологію, яка включає в себе: визначення категорії інвестиційного процесу; показники, які визначають зміст категорії; критерії, на основі яких відбувається порівняння.

Базовим методом розрахунку ефективності капітальних вкладень є метод приведених витрат, в основі якого встановлений норматив окупності капітальних вкладень.

Основними показниками економічної оцінки вважаються приведенні витрати та їх економія, коефіцієнт ефективності та період окупності. Ці показники не забезпечують достатньої об’єктивності оцінки ефективності інвестицій, тому що:

- коефіцієнт економічної ефективності визначається відношенням середньорічного прибутку до суми капітальних вкладень;

- період окупності як величина зворотна коефіцієнту ефективності, тобто два показника однієї оцінки.

Вчені-економісти у свої  працях виділяють та аналізують недоліки методики визначення ефективності капітальних вкладень [2, 3]. Так, принцип приведених витрат базується на застосуванні нормативних коефіцієнтів економічної ефективності, який має застарілий характер та не враховує:

- характер зміни у країні та галузі;

- підприємницький ризик;

- обмеженість усередненим роком чи періодом окупності.

В оцінках ефективності інвестицій в основний капітал сільського господарства, здійснених в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки», використано таку систему показників. До основних показників відносяться – приріст валової доданої вартості галузі на 1 грн. валових інвестицій в основний капітал; додаткові – зміна показників капіталовіддачі, норма прибутку, продуктивність праці, використання сільськогосподарських угідь, використання основних засобів тощо [1].

Ефективність виробничих інвестицій характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення.

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва, які в свою чергу безпосередньо впливають на інвестиційну привабливість аграрної сфери, є забезпечення її основними засобами

Підвищення ефективності використання основних засобів є одним з основних питань для більшості вітчизняних підприємств на сучасному етапі розвитку економіки. Від розв'язання цієї проблеми залежить їх фінансовий стан, конкурентоспроможність продукції на внутрішньому та світовому ринках.

На сьогодні в Україні склалася несприятлива ситуація щодо забезпеченості та ефективності використання основних фондів. Насамперед, це пов’язано з високим ступенем зношеності виробничих фондів, що обумовлює нагальну потребу у заміні та модернізації наявного парку засобів виробництва.

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану основних засобів. Для цього розраховуються такі показники: коефіцієнт оновлення; термін оновлення основних засобів; коефіцієнт вибуття; коефіцієнт приросту; коефіцієнт зносу; коефіцієнт придатності.

В підвищенні ефективності аграрного виробництва важлива роль належить зростанню фондоозброєності праці. Рівень фондоозброєності праці визначає рівень механізації виробничих процесів і відображає кількість засобів виробництва, якими володіє кваліфікований працівник.

Соціальний аспект зростання фондоозброєності сільськогосподарської праці проявляється, насамперед, у закріпленні кадрів на селі. За наявності висококваліфікованих, високоосвічених кадрів, здатних застосовувати сучасні технології у матеріальному виробництві та управлінні стане можливим вирішення багатьох організаційно-економічних, психологічних та соціальних проблем аграрного виробництва. Застосування в сільськогосподарському виробництві сучасних засобів виробництва дозволяє упорядкувати робочий день, зменшити сезонність виробництва, поліпшувати умови праці працівників, одержувати моральне задоволення від виконуваної роботи. Результатом цього є суттєве поліпшення показників продуктивності функціонування господарюючих суб'єктів аграрного сектору.

У зв’язку з цим, з метою вирішення проблеми економічної ефективності інвестицій в аграрній сфері, пропонуємо здійснити наступні заходи, які можна класифікувати на заходи макро- та мікроекономічного характеру.

Так, серед макроекономічних заходів слід виокремити: оптимізацію структури економіки країни, загальне пожвавлення секторів промисловості, активізацію інноваційного розвитку країни. У даному напрямку до заходів, які обумовлюють державну політику можна віднести: стабільність законодавчої бази, державну підтримку інвестиційних, інноваційних проектів та професійного зростання працівників підприємств. Відповідно серед мікроекономічних заходів можна відзначити покращення чинників екстенсивного, інтенсивного, екстенсивно-інтенсивного використання  основних засобів та соціальних заходів. При цьому до першої групи заходів  належать: підвищення змінності роботи устаткування, оптимальність між робочою силою та устаткуванням, а також суміщення професій. До другої – зменшення кількості застарілого устаткування, прогресивні методи організації виробництва, нові технології як передумова ефективного використання основних засобів. До третьої – освоєння проектних показників та введення в дію нових технологічних агрегатів, що обумовлюють істотні резерви екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів. До складу  соціальних заходів: створення відповідної ритмічності забезпечення робочих місць, що впливає на своєчасність доставки матеріалів; оптимальний рівень медичного обслуговування, харчування; рівень кваліфікації працівників, адже від цього залежить продуктивність та ефективність їх роботи; механізм оплати праці, так як саме заробітна плата виступає основним стимулюючим механізмом для робітника.

Отже, запропонована класифікація заходів є найбільш оптимальною, оскільки охоплює мікро- та макрорівень, що безпосередньо надає змогу розробити програми щодо удосконалення ефективності використання основних засобів як на рівні окремого суб’єкта підприємництва, так і на рівні держави, що в свою чергу пожвавить інвестиційну активність на регіональному рівні.

 

Литература:

 

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 292 с.

2. Бланк И.А Финансовый менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 448 с.

3. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Вид-во «Лібра» ТОВ, 1998. – 392 с.