Економічні науки/ 6. Маркетинг та менеджмент

Журавель Т.С., Штефан Н.М.

Дніпропетровський національний гірничий університет НГУ, Україна

Важливість та проблеми введення інновацій

на підприємствах України.

Економіка розвинутих країн в значній мірі носить інноваційний характер, тобто базується на використанні нових знань та сучасних інформаційних технологій. Для українських підприємств активізація інноваційної діяльності стає не тільки ключовим фактором успіху в конкуренції, але і умовою виживання на ринку.

Збільшення обороту та росту виробництва на малих та середніх підприємствах вирішальним чином залежить від інновацій.

Різка зміна попиту на товари, короткий життєвий цикл продукції та швидко зростаючі темпи її оновлення приводять до того, що виробничі програми малих та середніх підприємств повинні швидко змінюватися, та пристосовуватись під умови ринку.

Інновації виступають домінантою розвитку будь – якого підприємства та економіки в цілому.

До інновацій належать всі зміни (нововведення), які вперше найшли застосування на підприємстві та несуть конкретну економічну або соціальну вигоду.

Тому під інновацією розуміється не тільки впровадження нового продукту на ринок, але й цілий ряд інших впроваджень:

1. Нові або покращені види продукції.

2. Нові або покращені послуги ( інновації послуг ).

3. Нові або покращені виробничі процеси та технології (технологічні інновації).

4. Змінені соціальні відносини на підприємстві (соціальні та кадрові інновації).

5. Нові або покращені виробничі системи.

Представлені види інновацій в практиці підприємства тісно перетинаються між собою . В умовах сучасних технологій, технічні, господарські , організаційні та соціальні зміни в виробничих процесах не можуть існувати окремо один від одного.

Дослідження проблем організації інноваційної діяльності на підприємствах України виявили, що наряду з відсутністю активних державних програм підтримки та фінансування інноваційних проектів, дефіцитом власних оборотних коштів у підприємств, впровадження нововведень потребує значно більших витрат, а ніж прогнозувалось при прийнятті рішення о інновації.

Потенційно ефективні нововведення не впроваджуються зовсім, або впроваджуються з значною затримкою у часі, у зв’язку з помилковою оцінкою строків упровадження, з не налаштованою організацією інноваційних процесів.

Інноваційні процеси не діють на рівні автоматизму, навіть в умовах ринкової економіки. Вони потребують регулювання, як на рівні держави, так і на рівні кожного окремого учасника інноваційного процесу.

Що регулювати, та як – це перша проблема, над якою треба працювати.

Треба сказати, що інноваційний шлях розвитку передбачає інноваційні процеси у всіх без винятку сферах соціальної та економічної діяльності.

Не можна бути інноваційною країною тільки у промисловості або науці.

Як забезпечити інноваційний розвиток кожної сфери – це друга проблема.

Головним ресурсом всіх інноваційних процесів є людина. Від його творчої активності, компетентності залежить ефективність будь-якої інновації.

Формування інноваційного мислення – третя проблема.

Не менш важливою задачею є розуміння та підтримка інноваційної діяльності всім суспільством.

Звідси четверта проблема - формування інноваційної культури суспільства.

Для ефективного розвитку та впровадження інновацій, на підприємствах України, необхідно вирішити наступні проблеми:

1. Удосконалення податкового законодавства та механізмів його застосування, з метою виникнення належних умов для розвитку високотехнологічних напрямків.

2. Формування ефективного законодавства для масштабного розвитку, та опанування прогресивних технологій.

3. Розробка та реалізація програм інноваційного розвитку регіонів з високою концентрацією науково – технічного потенціалу.

4. Забезпечення виходу інноваційного продукту на внутрішній та зовнішній ринки країни, заміщення імпортної продукції на внутрішньому ринці.

5. Вибір раціональних стратегій та пріоритетів розвитку інноваційної діяльності при реалізації інноваційних проектів в критичних сферах промисловості.

6. Сприяння охороні та захисту права інтелектуальної власності в країні.

7. Розвиток міжнародного та міжрегіонального співробітництва у сфері інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

8. Залучення інвестицій в інноваційну діяльність країни.

Таким чином, за для створення дієвого інноваційного механізму, необхідно майже з нуля побудувати інноваційну інфраструктуру – систему інститутів, які дозволять новаторським ідеям швидко проходити шлях від наукової лабораторії до тієї стадії, коли їх можна використовувати в технологічних процесах, працюючих на ринку компаній.

Крім того, треба створити законодавчу базу, яка стимулюватиме використання інновацій в реальному секторі економіки.

Тоді національні компанії зможуть опановувати нові технології в масовій кількості, підвищувати свою конкурентоспроможність та мати вихід на світовий ринок з високотехнологічною продукцією, яка буде перевершувати за своїми параметрами аналоги конкурентів.

Література:

1. Матюшенко І. Проблеми інноваційного розвитку України на сучасному етапі // Економіка. – 2002.-№3.

2. Варфоломєєва В.О. Підвищення ефективності та оптимізація управління інноваційною діяльністю в бізнесі // Актуальні проблеми економіки.-2006. -№7. –с. 100-106.