Соляник Л.Г.,

кандидат економічних наук, доцент,

Грачова Ю.М., студентка магістерської підготовки

Національний гірничий університет

Аналіз машинобудівного комплексу України: основні тенденції інвестиційної  та інноваційної  діяльності в галузі.

Анотація. Проаналізована ефективність функціонування машинобудівного комплексу. Обґрунтовано необхідність здійснення інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств галузі. Визначено особливості інвестування інновацій та фактори, які обумовлюють вибір потенційних інвесторів і джерел інвестування інновацій. Запропоновані конкретні заходи, що сприятимуть інноваційно-інвестиційній активності в машинобудівній галузі, та розвитку економіки України в цілому.

Ключові слова: машинобудування, науково-технічний прогрес, інновації.

I. Вступ. Сучасний етап становлення національної економіки потребує принципово нових підходів щодо формування політики розвитку  України, яка б забезпечила стале економічне зростання країни в цілому, відтворення промисловості і, зокрема, її ключової ланки – машинобудування.

В 2000 році на частку машинобудівного комплексу припадало майже 20% від загального обсягу промислової продукції. У 2006 році - 12,5%. Для порівняння зазначимо, що у Японії, Німеччини, США питома вага машинобудування в промисловій структурі складала від 40 до 50%. [6].

В сучасних умовах глобалізації та посилення міжнародної конкуренції забезпечення конкурентоспроможності економіки країни, галузей та регіонів можливе лише на основі активізації  інноваційно-інвестиційної діяльності.

Питанню інноваційно-інвестиційної діяльності присвячено численні праці вітчизняних та зарубіжних науковців [1-3,5], та інші, які досить повно і ґрунтовно розглядають проблеми інноваційно-інвестиційної діяльності. Втім, проблему не можна вважати повністю вирішеною. Активізація інноваційно-інвестиційної діяльності у кожній соціально-економічній системі (галузі, регіоні) вимагає врахування її специфічних особливостей.    

II. Постановка задачі. Основною  метою даного дослідження є: аналіз  ефективності функціонування машинобудівного комплексу як виду економічної діяльності в динаміці, дослідження  інвестиційного та інноваційного потенціалу, проблем та формування конкретних заходів, що сприятимуть інноваційно-інвестиційній активності в машинобудівній галузі, та розвитку економіки України в цілому.

III. Результати. З метою визначення напрямків подальшого розвитку галузі, було проведено дослідження основних економічних показників комплексу, обсягу та структури джерел фінансування інвестиційного та інноваційного розвитку.

Машинобудування належить до метало містких галузей, зокрема, на 1 т готової продукції воно витрачає 1,3 -1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавунного і понад 65 % сталевого литва, які випускає металургійна промисловість України [4]. У 2006 році матеріальні витрати  становили 46220,9 млн. грн., або 69,1 % від загальних операційних витрат з реалізованої продукції, що на 16,8 % більше ніж у 2005 році [6].

Аналізуючи  ефективність функціонування машинобудівного комплексу, розглянемо показники рентабельності машинобудівної галузі у динаміці, які мають вигляд (див. Рис.1) [6].

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 Динаміка рентабельності машинобудівної галузі, 1992-2006, %

 
 


Виходячи даних з рис.1, можемо зробити висновок, що рентабельність

продукції машинобудування в динаміці, досить стрімкими темпами знижується, лише починаючи з 2003 р., простежується поступове нарощення показника.

Існує закономірність у тому, що найнижчий рівень рентабельності відповідає нижчому рівню інвестицій в основний капітал.

Розглянемо обсяги інвестування у машинобудівному комплексі в динаміці (Рис.2).

                                                                           

                                                    

 

 

 

 

 

Рис. 2 Динаміка інвестицій в основний капітал у машинобудівну галузь, 1985-2006 рр.,

% від всієї промисловості

 

 
 

 


Проведений аналіз показав, що інвестиційна політика велася і ведеться неефективно. Відзначена вкрай низька ефективність системи управління, зокрема, інвестиційного менеджменту, що головним чином пов'язано з такими обставинами:

·       відсутністю стратегії в плануванні діяльності підприємств і орієнтацією на короткострокові результати на шкоду середньостроковим і довгостроковим;

·       недостатнім знанням ринкової кон'юнктури, недостатньою увагою до

задач маркетингового аналізу;

·       низьким рівнем кваліфікації і відповідальності менеджерів, їх слабкою орієнтацією в складних сучасних економічних умовах;

У попередні роки у зв’язку з відсутністю чітко розробленої концепції і програми розвитку інвестиційної діяльності посилились негативні тенденції зміни структури капітальних вкладень по галузях економіки. Таким чином, основними проблемами в інвестиційні сфері є :

·       великий дефіцит власних джерел інвестиційних ресурсів у підприємств;

·    відсутній механізм довгострокового кредитування підприємств;

·    недосконала амортизаційна політика;

·    відсутні пріоритети у здійсненні державної інвестиційної політики;

·    правове поле держави ( законодавча база) ;

·    економічна та політична нестабільність в країні;

·    статус іноземного інвестора;

·    недостатня інвестиційна активність населення.

Останнім часом в економічній практиці окремо виділяється нова – інноваційна – форма інвестицій (вкладення у нововведення). У цілому, за стабільної економіки, всі інвестиції мають бути водночас інноваціями. Сьогодні ця проблема набула особливого значення, оскільки, за даними проведеного дослідження, встановлено, що ступінь зносу основних засобів у машинобудівному комплексі досягає 60-90%, в той час, як оновлення основних засобів відбувається на рівні 20-40%.

Дотепер рівень впровадження  інновацій настільки низький ( лише 999 промислових підприємств країни, при загальній їх кількості 54408 у 2006 році,

здійснюють інноваційну  діяльність), що його вплив не забезпечує ніякого суттєвого зростання рентабельності промислового виробництва [2].

Офіційні статистичні дані свідчать про поступове зниження темпів інноваційної діяльності в такій визначальній галузі економіки України, як промисловість ( табл.1) [6].

Таблиця 1

Інноваційна активність промислових підприємств за напрямками інновацій, % до загальної кількості підприємств

 

2000

2004

2005

Кількість підприємств що займались інноваційною діяльністю - всього

18,0

13,7

11,9

у тому числі:

 

 

 

дослідження і розробка

4,6

3,7

3,2

придбання прав на патенти, ліцензії, використання індивідуальної власності

0,8

0,6

0,6

Придбання безпатентних лйцензій, ноу-хау, технологій, та ін.

0,6

1,1

1,3

придбання засобів виробництва

6,1

6,1

5,5

технологічна підготовка виробництва

5,0

4,3

3,8

маркетинг, реклама

4,6

3,7

3,3

На нашу думку, основними причинами негативної ситуації є:

·       Відсутність на загальнодержавному рівні відповідної управлінської стратегії й стимулювання інноваційного процесу взагалі.

·       Зменшення темпів пріоритетних наукових досліджень і розробок.

·       Зменшення темпів придбання прав на об'єкти інтелектуальної власності, ліцензій, ноу-хау,  технологій.

·       Нестача коштів, необхідних для впровадження відповідних засобів виробництва.

·       Економічний рівень розвитку країни.

·       Недоліки у податковій системі.

·       Ризикованість суттєвих інноваційних заходів.

Аналізуючи специфіку інвестування інновацій, в  роботі встановлено, що особливості здійснення інвестиційної підтримки інноваційного розвитку підприємств обумовлюються низкою факторів (рис. 3).

 

 

 

 

 

Рис. 3. Фактори, які визначають особливості інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств.

Представлені на рис. 3 фактори обумовлюють вибір потенційних інвесторів і джерел інвестування інновацій, визначають необхідний розмір інвестицій у інноваційний розвиток, формують умови здійснення інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств.

IV. Висновки. Таким чином, результати проведеного аналізу дозволяють дійти висновку, що загальний стан машинобудівної галузі досить скрутний, проте, за останні п’ять років спостерігається незначна тенденція до покращення деяких економічних показників. Були виявлені основні негативні чинники, що зупиняють інвестиційні та інноваційні процеси у машинобудівній галузі, та запропоновані  напрями реформування інвестиційної політики, які  повинні охоплювати такі аспекти:

·       Основними джерелами інвестування повинні стати кошти підприємств і організацій у  вигляді прибутку та амортизаційних відрахувань.

·       Бюджетні інвестиційні ресурси повинні надходити в галузі, які є мало привабливими для приватного інвестора, але необхідними для забезпечення життєздатності економіки.

·       Доцільно державним органам влади застосовувати маркетингові та PR-стратегії для залучення іноземних інвестицій.

·       Провести реструктуризацію великих неефективних підприємств і максимально розширити сферу середнього бізнесу – основного ринку інвестиційних посередників.

·       Створювати рівні конкурентні умови для внутрішніх та іноземних інвесторів.

·       Сприяння розвиткові потужної банківської системи, спрямованої на кредитування реального сектору економіки.

·       Сприяння ринку страхових послуг.

·       Кошти населення можуть стати важливою складовою інвестиційних ресурсів за умов підвищення рівня реальних доходів, стимулювання заощаджень та акумуляції тимчасово вільних грошових ресурсів населення на потреби інвестування.

·       Збільшити експорт та провести у цьому напрямку додаткові законодавчі реформи, зменшити кількість імпортних товарів на ринку.

·       Необхідно оцінювати економічну ефективність інвестиційних проектів та допустимий ризик, пов'язаний з їх реалізацією.

Ми вважаємо, що основними заходами  вирішення негативних тенденцій інноваційного процесу в машинобудівному комплексі мають бути:

·       Розробка нових та перегляд діючих відповідних законодавчих актів, які б регламентували стратегію введення інновацій;

·       Доцільно розробити систему контролю показників, які б всебічно відображали хід реалізації інноваційних проектів й дозволяли б оцінити ефективність їх проходження по всіх етапах життєвого циклу продуктової інновації;

·       Для більш активного впливу ринкового управління на інноваційний процес необхідно розширити масштаби співробітництва з іншими країнами, шляхом створення з ними спільних підприємств;

·       На нашу думку, тимчасово, на період подолання кризи, при розрахунку податку на прибуток, прибуток, що піддається оподаткуванню промислових підприємств машинобудівного комплексу, було б доцільно зменшити на суму видатків, пов’язаних із підготовкою й освоєнням нових технологій та видів продукції, які розробляються за рахунок прибутку.

Економічне зростання не буде стійким при недостатньо інвестованому машинобудуванні. Без збільшення засобів у його основний капітал, до того ж  інноваційне насиченим, пожвавлення виробництва у галузі припиниться.

Література:

1.   Александрова В.П., Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України. // Економіка підприємства. 2007. С.9-26.

2.   Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Уч.курс.–К. Ника–Центр, 2001.

3.   Гальчинський А.С. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. -336с.

4.   Єфименко Н.А. Регіональні особливості розміщення продуктивних сил машинобудування як виду економічної діяльності та їх відтворювальні аспекти.// Регіональна економіка України, №2, 2007.  С.71-76.

5.   Зятковська Л.І. Інноваційні технології – важливий фактор промислового виробництва // Фінанси України. 2001, №11, С.- 62-65.

6.   Статистичний  щорічник України за 2006 р./ Державний комітет статистики України. – К. Консультант, 2007. – 56, 105-121, 196-205, 374-393 с.*