Ткаченко І. В.

Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка

Головні етапи вивчення розвитку системи охорони здоров’я УСРР 20-х років ХХ ст.

Розбудова українського суспільства передбачає формування ефективної соціальної політики, насамперед, у галузі охорони здоров’я населення. Ця проблема набирає на сучасному етапі ще більшої ваги внаслідок демографічної кризи в нашій державі.

Завдання покращення системи охорони здоров’я в Україні вимагає ретельного вивчення історичного досвіду та модернізації сучасних концептуальних підходів. Тільки глибоке дослідження досягнень минулого дасть можливість розробити передові принципи побудови якісної системи охорони здоров’я.

Ця проблема продовжує залишатись актуальною і в науковому сенсі, оскільки за радянської доби її дослідженню перешкоджали ідеологічні схеми, сконструйовані компартійними ідеологами. Значною мірою внаслідок цього в сучасній вітчизняній історіографії зазначена тема розроблена недостатньо, хоча її дослідження розпочалося ще на початку 20-х років ХХ ст.

У 1920-ті рр. висвітленням проблеми охорони здоров’я займалися за наказом влади, з одного боку, тогочасні партійні діячі, а з іншого—лікарі, які добре усвідомлювали існуючі у цій галузі проблеми.

На початку 20-х рр. виходили в основному праці, присвячені боротьбі з епідемічними та соціальними хворобами, від яких у той час найбільше потерпало населення України.

Значна кількість публікацій, де розкривалися різноманітні аспекти розвитку системи охорони здоров’я, з’явилася у другій половини 20-х—на початку 30-х рр. Ці праці стали першим поштовхом у наближенні до наукового осмислення даної проблеми.

Серед творів цього періоду найбільшої уваги заслуговують праці, присвячені дослідженню побуту та гігієні населення, санітарній організації та завданням санітарної освіти в Україні, питанням лазневої справи, проблемам народжуваності та смертності в Україні, боротьбі з соціальними та професійними хворобами, у першу чергу—з алкоголізмом. Взаємозв’язку пияцтва та венеричних хвороб були присвячені деякі праці, в яких автори намагалися пов’язати ці дві соціальні проблеми між собою та знайти методи боротьби з ними.

Набагато частіше почали звертатися у цей час і до проблеми боротьби з травматизмом на виробництві та професійними хворобами.

В поле зору тогочасних авторів потрапили також питання народної медицини. Так, С. Томілін у своїй праці прослідкував вплив народної медицини та знахарства на українське населення [1]. Зокрема, автор звернув увагу на широку популярність народних методів лікування та боротьбу радянської влади зі знахарством.

Проблема материнства та дитинства в УСРР була докладно висвітлена у працях Г. Гецова [2] та О. Федотової [3], які головну увагу приділили питанням створення закладів охматдиту, допомозі при пологах, дитячій безпритульності. Низка робіт цього періоду була присвячена, так званій ясельній кампанії кінця 20-х рр. та впливу курортів на здоров’я дітей, а у цікавому колективному пораднику була наведена ступінь ефективності різних заходів оздоровлення дітей [4].

Крім праць, присвячених окремим аспектам охорони здоров’я в УСРР у цей період виходять і узагальнюючі роботи, насамперед, багатий доробок Д. Кагана, який розглянув широке коло питань, що стосувалися організації медичної допомоги на селі [5] та нагальних завдань, які у той час постали перед органами охорони здоров’я [6-8].

Важливе місце у працях багатьох авторів посідали також теми діяльності комітетів взаємодопомоги на селі, головних напрямків розвитку радянської системи охорони здоров’я та найбільш поширених методів надання медичної допомоги робітникам і селянам. Заслуговують на увагу і роботи, присвячені ролі громадськості у справі охорони здоров’я та першочерговим завданням тогочасної медицини.

Дослідження середини 30-х – початку 50-х рр., що відбувалися в умовах посилення тоталітарної системи, в переважній більшості далекі від об’єктивного наукового висвітлення. У опублікованих у цей час працях значно перебільшені досягнення радянської системи охорони здоров’я, насамперед, діяльність медичних закладів різного профілю з надання медичної допомоги населенню, невиправдано високо оцінена роль рад в розвитку системи охорони здоров’я. Більш-менш об’єктивно виглядала лише колективна праця «Тридцятиріччя охорони здоров’я трудящих УРСР», де були підбиті не тільки здобутки, а й певні прорахунки в галузі охорони здоров’я, починаючи з 1918 р. [9].

Починаючи з другої половини 50-х-першої половини 60-х рр. спостерігаються певні позитивні зрушення у дослідженні зазначеної проблеми. У цей час виходять з друку досить ґрунтовні роботи, в яких автори значну увагу приділяють становленню системи охорони здоров’я в Україні [10], а у 1958 р. з’являється цікава узагальнююча праця «Досягнення охорони здоров’я в УРСР» [11], яка докладно розкриває усі аспекти розвитку медичної галузі в Україні за роки радянської влади.

Суттєвою рисою наукових розробок наступного етапу ( друга половина 60-х— початок 90-х рр.) є величезне перебільшення ролі комуністичної партії та внеску керівників держави в розвиток системи охорони здоров’я в Україні. Так, зокрема в контексті радянської ідеології висвітлено проблему розвитку медичних закладів на селі в праці І. Хороша [12]. Однак, незважаючи на велику кількість поширених у той час ідеологічних штампів, ця робота є цінним фактологічним джерелом. Автор докладно висвітлив становлення системи охорони здоров’я в УСРР, розвиток мережі лікувальних закладів та демографічні проблеми 20-х рр. Не залишилися поза увагою дослідника і проблеми організації санітарно-епідеміологічного обслуговування на селі, формування мережі та діяльність органів охорони материнства і дитинства (головним чином, надання допомоги при пологах та організація оздоровлення дітей). На сторінках праці знайшлося місце і для відображення таких проблем, як боротьба з соціальними хворобами, насамперед, з туберкульозом та венеричними захворюваннями, а також стан забезпечення медичними кадрами.

Слід зазначити, що саме на цьому етапі з’явилися перші дисертаційні дослідження, присвячені окремим аспектам цієї проблеми в регіональному розрізі.

Протягом 80-х рр. виходить з друку також декілька узагальнюючих праць, в яких було проаналізовано історію розвитку медицини та систему охорони здоров’я в Україні за роки радянської влади, але, на жаль, періоду 1920-х рр. у цих роботах приділено недостатньо уваги.

З проголошенням Україною незалежності в 1991 р. розпочався сучасний етап дослідження проблеми розвитку системи охорони здоров’я.

У цей період з’являється низка узагальнюючих праць, підготовлених на новій методологічній основі.

Характерною рисою нового періоду вітчизняної історіографії стала також поява великої кількості регіональних досліджень, присвячених історії розвитку медицини на Буковині, системі охорони здоров’я на Сумщині, історії розвитку медицини та фармацевтики на Чернігівщині, Білоцерківщині, Шосткінщині. В роботах цих авторів звернено певну увагу на становлення системи охорони здоров’я в 20-х рр. ХХ ст., боротьбу з епідемічними хворобами, розвиток медико-санітарної мережі, забезпеченість лікарськими кадрами тощо.

В останні роки з’явилися і деякі дисертаційні дослідження, що тією чи іншою мірою торкались проблеми охорони здоров’я в Україні. Так, наприклад, соціально-демографічні процеси в містах України в 1920-1930 рр. були досліджені в роботі Д. Гриня [13], дитяча безпритульність та демографічні процеси в селах Лівобережної України – в роботі Л. Лежана [14], шляхи подолання дитячої безпритульності, роль та головні напрямки діяльності громадських організацій щодо ліквідації безпритульності як в місті, так і на селі—у праці А. Зінченка [15] , діяльність організацій Червоного Хреста в Україні—в роботі С. Кармалюка [16] та ін.

Таким чином, як показує аналіз друкованих праць, поки що відсутнє комплексне дослідження системи охорони здоров’я в Україні у 20-х рр. ХХ ст., що відкриває широкі перспективи для подальшого вивчення цієї теми.

Література:

1. Томилин С. А. Народная медицина и знахарство // Путь к здоровью. – 1926. – №11. – С. 16 – 19.

2. Гецов Г. Б. Охорона материнства і дитинства. – К.: Держвидав, 1926. – 150 с.

3. Федотова О. Охорона материнства і дитинства на Україні. – Харків: Наукова думка, 1930. – 32 с.

4. Порадник заходів оздоровлення дитинства. – Харків: Наукова думка, 1929. – 160 с.

5. Каган Д. Медична допомога на селі. – Харків: Наукова думка, 1928. – 32 с.

6. Каган Д. С. Наші досягнення охорони здоров’я на селі. – Харків: Держвидав, 1934. – 32 с.

7. Каган Д. С. 15 років радянської охорони здоров’я на селі. – Харків: ДВОУ Медвидав, 1932. – 44 с.

8. Каган Д. Завдання охорони здоров’я на Україні на другу п’ятирічку в світлі історичних вказівок товариша Сталіна. – Харків-Київ: ДВОУ Медвидав, 1932. – 24 с.

9. Тридцятиріччя охорони здоров’я трудящих в УРСР. – К., 1948. – 306 с.

10. Хорош И. Д. Первые годы развития здравоохранения на Украине ( 1918-1920). – К.: Госмедиздат УРСР, 1963. – 208 с.

11. Досягнення охорони здоров’я в Українській РСР / За ред. П. Л. Щупика. – К.: Держмедвидав, 1958. – 726 с.

12. Хорош І. Д. Розвиток охорони здоров’я на селі в УРСР ( 1918-1929рр.). – К.: Здоров’я, 1969. – 172 с.

13. Гринь Д. К. Соціально-демографічні процеси в містах України (1920-1930-і рр.): Дис... канд. іст. наук: - Чернігів, 2000. – 247 арк.

14. Леха Л.Б. Зміни чисельності, структури і становища селянства Лівобережної України в 1928 - 1933 роках: Автореф. дис... канд. іст. наук: - Харків, 2002. — 20 с.

15. Зінченко А. Г. Дитяча безпритульність в Радянській Україні в 20-х - першій половині 30-х років ХХ століття: Дис... канд. іст. наук : - Одеса, 2001. – 189 арк.

16. Кармалюк С. П. Діяльність організацій Червоного Хреста в Україні в 1867- 1920 рр.: Дис... канд. іст. наук. – Кам'янець-Подільський, 1998. –183 арк.