Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Мринський Л.Л., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Поняття абстрактної моделі процесу педагогічної праці

У практиці окремих учителів, захоплених використанням наукової організації праці у своїй практичній діяльності, нерідко можна знайти набір випадкових, органічно не зв'язаних елементів. Позбавлена доцільної і міцної внутрішньої організації, така система не тільки малоефективна, але і не в змозі взаємодіяти з іншими системами. Випадковий набір елементів — це в кращому випадку лише вихідний матеріал для формування системи. Утворити її можуть тільки ті елементи, що мають відповідну цілеспрямованість.

Варто установити головне: категоріям «елемент» і «система» притаманне конкретне значення. Між ними є визначена субординація, разом з тим вони переходять один в одного. Так, наприклад, актуалізація опорних знань та життєвого досвіду є елементом уроку, урок як система роботи не тільки може, але і повинен розглядатися як елемент навчальної теми. Тема, у свою чергу, елемент навчально-виховного процесу. Іншими словами, при переході від нижчого до вищого, від простого до складного більш прості система, входячи в складні утворення, може виконувати роль елемента більш складної системи. При зворотному русі елемент системи, розглянутий окремо, сам стає системою. Знання такого роду закономірностей озброює педагога не тільки загальною теорією, але і методикою системного підходу. Виявити весь комплекс шляхів і засобів підвищення ефективності навчання і виховання, установити раціональні взаємини між ними — головне призначення системного підходу.

Часто зустрічається неправомірна підміна терміна «наукова» словами «правильна», «нормальна», «раціональна» організація праці. Поняття «наукова» глибше і ширше всіх інших приведених понять. Наукова організація праці — це еталон, зразок, виходячи з який, проводиться раціоналізація й оптимізація педагогічної праці.

Науково організованою праця може називатися лише за умови, коли він заснований на сучасних досягненнях науки і практики, на всебічному методологічному аналізі процесів праці, комплексному використанні факторів, що дозволяють досягти максимальних результатів.

Наукова організація праці досягається головним чином за рахунок систематичного вивчення процесів і результатів праці вчителя і учнів, проведення ретельно продуманих і підготовлених експериментів, наукового узагальнення й освоєння прогресивного досвіду, безупинного удосконалювання організації, методології й умов трудової і навчальної діяльності.

Забезпечити максимальну ефективність навчання і виховання при найкращому використанні часу, сил і засобів всіх учасників трудового процесу — от головне завдання наукової організації праці. А це можливо тільки за умови діалектичного сполучення інтенсифікації і гуманізації їхньої праці. Наукова організація праці — це максимальна ефективність, що забезпечує таку напругу праці, при якій розумові і фізичні сили вчителя й учнів розвиваються оптимально.

Отже, приведемо загальний приклад моделі системи педагогічної праці вчителя, що як основні параметри містить у собі:

· мета і задачі, що визначають діяльність системи;

· зміст діяльності;

· організацію і керування;

· педагога, покликаного практично здійснити поставлені цілі і задачі діяльності, визначити її зміст і організацію;

· учнів, навчання і виховання яких є метою ,даної системи;

· матеріально-технічне забезпечення;

· умови праці.

Усвідомивши цю абстрактну модель процесу педагогічної праці, учитель уже на стадії підготовки, планування прагне звіряти плановані дії з моделлю, коректувати їх. При цьому варто мати на увазі, що деякі види педагогічної діяльності можуть, наприклад, не вимагати ні матеріальних витрат, ні технічних засобів і т.п. З перших кроків «відпрацьовування, шліфування і доведення» системний підхід буде озброювати вчителя загальним баченням процесу і результатів праці.