Дмитрєнко
Ю.М.
член-кор МАНЕБ, доктор філософії,
ад’юнкт-професор, професор Харківського економіко-правового університету,
здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного
університету імені Тараса Шевченка
ПІДХОДИ
ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО РОЗШУКУ
За проведеним
дослідженнями [1] специфіка професійної
правосвідомості співробітників кримінального розшуку зумовлена складністю оперативної обстановки, що
склалася в Україні, усвідомленням суспільством необхідності зміни
соціального призначення органів внутрішніх
справ, особливою роллю
кримінального розшуку
в структурі міліційних служб з боротьби із злочинністю, складною специфікою
оперативно-розшукової діяльності. У своїй сукупності перераховані обставини є "соціальним замовленням", що сформувалося та вимагає нової якості правового усвідомлення дійсності з боку оперативних працівників даних
апаратів служби кримінальної міліції. Професійна
правосвідомість співробітників кримінального розшуку, може і повинна досліджуватися як
системне явище. Даний феномен володіє системоутворюючим чинником - інтеграційною якістю, властивою йому в цілому і не характерне для створюючих
його елементів - правової свідомості, правової ідеології і правової психології. Формуючись інтеграційно, ця
якість правосвідомості співробітників
кримінального розшуку
істотно зумовлює якість
роботи з розкриття і попередження злочинів,
розшуку осіб, що
скоїли злочини і без вісті зниклих. При цьому вплив правосвідомості,
що є механізмом правового регулювання за перехідного правостновлення суспільних
відносин, на результати оперативно-службової діяльності присутній як на регіональному, так й на
загальноукраїнському рівні.
До найважливих характеристик професійної правосвідомості
співробітників кримінального
розшуку належить її здібність до самоорганізації,
а отже до домінант синергетичних законів та закономірностей. У
результаті
взаємодії її та інших компонентів актуальних праворефлексій між собою і зовнішнім середовищем правосвідомість
оперативних працівників набуває
динамічного характеру, що спричиняє за собою зміну
уявлень про стан правової
забезпеченості, її якості, ролі правових цінностей.
Неминучим
наслідком цього є
пошана до прав і свобод громадян, демократичних інститутів суспільства, ідеї правової держави. Важливим
є й облік вельми суперечливого впливу зовнішнього
середовища, який може бути настільки сильним, що істотно деформує професійну правосвідомість, примушує її перерождатися в
інший тип свідомості. Професійна правова
свідомість співробітників кримінального
розшуку знаходиться в певному співвіднесенні
з професійною поведінкою. У оперативно-розшукових діях співробітників
виявляється їх відношення
до права, але|та| самі норми права визначають поведінку
співробітників не інакше, як тільки через правосвідомість та як
кримінально-правова свідомість. Професійна
правосвідомість співробітників кримінального розшуку як регулятор їх професійної
поведінки, який є підструктуро-підсистемою механізму регулювання суспільних
відносин: 1) сприяє усвідомленню ними цілей
ухвалених рішень і всієї оперативно-розшукової діяльності; 2) допомагає
"побачити"
безліч засобів для
досягнення мети і відібрати з
них правомірні, доцільні; 3) дозволяє
оцінити ефективність вибраної лінії професійної поведінки.
При регулюванні
правозастосовувальної діяльності
кримінального розшуку правова
свідомість його співробітників виконує скоріше інструментальну,
ніж самостійну роль. Воно бере участь у встановленні фактичних обставин у справі, у відборі фактів для подальшої юридичної оцінки.
Істотний аспект професійної
правосвідомості співробітників кримінального розшуку пов'язаний з
негласним характером
низки оперативних заходів, використанням спецзасобів,
більш-менш постійним контактом з кримінальною і антигромадською частиною населення, що не може не
додавати
специфічних рис як
поведінці, так і правовій свідомості.
Стан професійної правосвідомості
співробітників кримінального
розшуку серйозно детермінований низкою чинників, частину
з яких ще не знайшли належного віддзеркалення|відображення,відбиття| в спеціальних дослідженнях.
Серед них: стан професійної підготовки, форми
якої ще не достатньою мірою забезпечують
виконання завдань
правової підготовки, вміння вирішувати
проблемні ситуації оперативно-службової діяльності. Дана обставина не в останню
чергу впливає на процеси стереотипизації в правовій
свідомості. Серед інших детермінант
своєрідне місце займає
ступінь правової інформованості і стан відомчого нормативного
регулювання, здатних
істотно видозмінити
правосвідомість оперативних працівників.
Великий вплив здійснюють
організаційно-управлінські чинники
на процес правового усвідомлення дійсності
співробітників кримінального
розшуку. Особливе місце тут займають питання
організації діяльності апаратів кримінального розшуку, критерії та оцінки
їх роботи, які часто виступають як визначальні детермінанти їх професійної правової
свідомості. Важливим|поважний| аспектом правової свідомості
співробітників кримінального
розшуку як динамічного та складного явища, як такого, що взаємодіє
зі своїм середовищем є соціально-психологічні характеристики особового
складу апаратів і підрозділів кримінального розшуку як
соціально-групового носія правосвідомості -
його якість, професіоналізм, соціальний і правовий статус, групові норми і стандарти, настрої та ін. При
цьому групові настрої співробітників
кримінального розшуку,
що відображають їх
загальногромадянські переваги і
орієнтації в різних галузях суспільного
життя, відрізняються певною
специфічністю навіть за відношення до інших категорій співробітників
органів внутрішніх справ.
Їх відношення до
демократичних інститутів і процесів посилення прав громадян характеризуються,
як правило, авторитарністю. Важливою характеристикою професійної
правосвідомості співробітників
кримінального розшуку є рівень тих
правових знань, який
задовільним визнати не можна. При
цьому наголошується їх вузька спеціалізованість та ремісничий характер|вдача|.
Відношення оперативних працівників набуває неоднозначності не тільки до правових
інститутів, що саме по собі не може бути визнано задовільним, але й до результатів досліджень в галузі права, що володіють потенційними можливостями для підвищення цикла
соціальної активності правосвідомості та правової культури в цілому. Таким чином, в наявності невикористання значних можливостей юридичної науки. Наявні
стереотипи в правовій свідомості,
недостатній рівень професіоналізму, зумовлений
об'єктивними чинниками,
абсолютизація власного досвіду, істотні прорахунки в політиці
формування професійного ядра в апаратах кримінального розшуку зумовлюють висновок про незадовільний стан професійної правосвідомості
даної категорії співробітників органів внутрішніх справ.
Як реальні напрями за рішенням проблеми
професійної правосвідомості співробітників
кримінального розшуку
можуть
бути: 1) перебудова системи професійної підготовки з активним впровадженням методів проблемного навчання; регулярна перевірки знання
чинних нормативно-правових актів з подальшими|наступний| організаційно-кадровими рішеннями;
перманентна "інвентаризація"
відомчих нормативних актів з погляду їх
ефективності, оптимальності;
використання методу ретельної правової
оцінки і експертизи відомчих актів
МВС України; максимальне використання інформаційних можливостей спецбібліотек і інших
фондів в справі доведення до співробітників
рекомендацій і результатів наукових досліджень.
Літцратура:
1. Дмитрієнко Ю.М.
Методологічні підходи до вивчення природи ілюзорної (девіантної)
правосвідомості // Форум права. – 2007.
– N 3. – С. 48-50 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http // www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-1/06dumrco.pdf