Право/2. Административное и финансовое право

Саєнко С.І., Чичкан О.Л.

Луганський державний  університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Виконання постанови як стадія адміністративно-деліктного провадження

 

Ефективність адміністративно-правових санкцій залежить від діючого законодавства та їх реалізації. Однак при цьому слід також зазначити, що й сама їх реалізація буде також настільки ефективною наскільки в законодавстві визначено порядок її здійснення. Правильність такого висновку підтверджується тим, що лише прийняття юрисдикційним органом постанови у справі про адміністративний проступок фактично не може реалізувати породжених ним прав і обов’язків для різних суб’єктів. Тільки після того, коли правопорушник відчув встановлені в адміністративному стягненні правообмеження й незручності, він може усвідомити протиправність своїх дій та припинити діяльність, спрямовану на порушення законодавчих приписів.

А.Б. Агаповим запропоновано останню стадію провадження в справах про адміністративні правопорушення, у залежності від методів забезпечення законних прав та інтересів юридичних і фізичних осіб, назвати “виконавчою стадією”. Під нею автор розуміє сукупність процесуальних дій щодо накладення адміністративних стягнень і відшкодування майнової шкоди [1].

Р. Миронюк наголошує, що виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення це не стадія, а самостійний вид адміністративного провадження (виконавче провадження в справах про адміністративні правопорушення). Воно поряд з адміністративно-юрисдикційним процесом виступає засобом реалізації норм матеріального права щодо адміністративних правопорушень і представляє собою врегульовану нормами адміністративного права діяльність компетентних державних органів і їх посадових осіб щодо реалізації адміністративних стягнень, яке включає визначену сукупність правовідносин, котрі відрізняються предметною характеристикою й пов’язані з матеріальними адміністративно-правовими відносинами [2]. 

У адміністративно-правовій доктрині висловлена думка й про те, що аналізована стадія є структурним елементом адміністративно-процесуальної діяльності органів адміністративної юрисдикції. Початковим моментом її реалізації виступає набуття постановою законної сили, а кінцевим етапом здійснення є момент офіційного підтвердження застосування правообмежень, обумовлених постановою [3].

Різнополярність наведених позицій є цілком зрозумілою, оскільки вона породжена наявністю правових прогалин і несистематизованістю процесуальної частини адміністративно-деліктного законодавства стосовно визначення чіткого порядку виконання постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення. У зв’язку з цим є обґрунтованим твердження О.І. Миколенка про те [4], що виконання постанови не втрачає свого значення в якості стадії адміністративно-деліктного провадження навіть за умов визначення порядку їх виконання в різних нормативно-правових актах. Серед останніх особливе місце займає КУпАП і Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р.

На сьогоднішній час, вважаємо, необхідно вести мову про те, що стадія виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення має уособлену нормативну регламентацію. Вона передбачає виконання певних дій компетентними органами та їх посадовими особами, що базуються як на нормативних приписах, так і на прийнятих у справах постановах. Отже сутність стадії виконання постанови у справі про адміністративний проступок може проявлятися як у реальному здійсненні застосованих до правопорушника конкретних заходів адміністративного впливу, що містяться в санкціях матеріальних норм адміністративно-деліктного права, так і в відмові від притягнення до адміністративної відповідальності, якщо буде винесена постанова про закриття провадження у справі. 

Підсумовуючи наведене, ще раз наголосимо, що останню стадію адміністративно-деліктного провадження доцільно називати “виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення”. На нашу думку, така сама назва має бути закріплена і за розділом V КУпАП, а в найменуванні глав 26-33 КУпАП доцільно вказати не на провадження по виконанню відповідних видів постанов, а на їх порядок (наприклад, глава 26 КУпАП повинна мати назву – “Порядок виконання постанови про винесення попередження”).

 

Література:

1.          Агапов А.Б. Учебник административного права. – М.: Городец, 1999. – С. 368.

2.          Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення: окремі питання // Право України. – 2001. - № 1. – С. 81-82.

3.          Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Статут, 2004. – С. 292. 

4.          Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2004. – С. 221-222.