Право/13. Международное право

К. ю. н. Романенко О.І., Кравцова К.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайло Туган-Барановського

Стандарти економічних та соціальних прав людини у Європейському Союзі та Раді Європи: взаємозв’язок і співвідношення

Одним із головних завдань, визначених Угодою про партнерство та співробітництво між України і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифікованою Верховною Радою України у 1994 р., є утвердження принципу верховенства права та поваги до прав людини. Означене питання, як і процес інтеграції України до Європейського Союзу в цілому, нерозривно пов’язане з адаптацією законодавства України до законодавства ЄС, метою якої є досягнення відповідності правової системи України acquis communautare з урахуванням критеріїв, що висувається ЄС до держав, котрі мають намір вступити до нього [1].

Відтак, вельми актуальним є визначення місця й особливостей соціально-економічних прав людини у правовій системі ЄС. Також необхідно дослідити співвідношення нормативно-правових актів ЄС із Європейською соціальною хартією (ЄСХ(п)), оскільки усі держави – члени ЄС є й членами Ради Європи (РЄ) та учасниками ЄСХ(п). Означене дослідження дозволить уточнити загальні тенденції впливу ЄСХ(п) та практики Європейського комітету соціальних прав (Комітет) на правову систему ЄС загалом та кожної держави – члена ЄС зокрема. Воно також уможливить більш чітке розуміння місця ЄСХ(п) у правовій системі України.

Поряд із розробкою Хартії основних прав ЄС (Хартія) у розпорядженні ЄС були і інші можливості підтвердити його прихильність до поваги прав людини. Держави ЄС могли б поширити на інститути ЄС ті ж зобов’язання у галузі прав людини, якими вони були пов’язані як члени РЄ. Так, розглядалася можливість формального приєднання ЄС до Конвенції та ЄСХ(п). Однак оскільки розроблення Хартії дозволяло досягнути максимального політичного резонансу, підвищувало легітимність ЄС, привертало увагу громадян ЄС до значимості прав людини, було прийнято рішення розробити окремий документ з прав людини, враховуючи досвід РЄ. Відтак, у виданому сесією ЄС у Кельні 1999 р. мандаті на розроблення Хартії джерелами майбутнього документа було визначено Конвенцію, загальні конституційні традиції держав-членів, ЄСХ(п) та Хартію про основні соціальні права працівників ЄС.

7 грудня 2000 р. Європарламент, Рада ЄС та Європейська комісія проголосили Хартію як політичну декларацію. Положення, зафіксовані у Хартії,набудуть юридично обов’язкового характеру для суб’єктів права ЄС після набрання чинності новою редакцією Договору про ЄС (Лісабонський договір 2007 року) [2]. Так, згідно з ч. 1 ст. 6 цього договору, «Співтовариство визначає права, свободи та принципи, відкладені у Хартії, як такі, що мають однакову юридичну силу з Договорами (Договір про Європейський Союз, Договір про заснування Європейського Співтовариства – С.В.) [3].

Загалом, Хартія є новаторським політико-правовим актом, побудованим без врахування традиційного поділу прав на політичні та соціально-економічні, на права різних поколінь. За основу класифікації у ній взято не предмет суб’єктивного права, а цінності, на захист яких вона спрямована: людська гідність, свобода, рівність, солідарність. Конкретні права людини, які закріпляються Хартією, згруповані відповідно саме до цих критеріїв.

Соціально-економічні права людини викладено, в основному, у Главі 4 «Солідарність». Більшість з них перегукується з відповідними положеннями ЄСХ(п), Конвенції та Хартії про основні соціальні права працівників ЄС. Так, у Хартії закріплено права працівників на інформацію та консультації (ст.27), колективні переговори та колективні дії, включаючи проведення страйків (ст.28), справедливі та гідні умови праці та оплачувану відпустку (ст.31), захист від необґрунтованого звільнення (ст.30), отримання допомоги у працевлаштуванні (ст.29). У ст. 32 заборонено експлуатацію дитячої праці.

У контексті загальних уявлень про справедливість гарантується правовий, економічний та соціальний захист сім’ї, а саме захист від звільнення у зв’язку з материнством, право на оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та відпустку по догляду за новонародженим (ст.33).

Ст. 34 регламентує основні види соціального забезпечення та соціальної підтримки материнства, а також соціального захисту у разі звільнення, хвороби, втрати працездатності, перебування на утриманні, необхідності в догляді у старості. Визнано право на соціальну допомогу та допомогу житлом усім, хто не має достатніх засобів до існування.

У ст. 35 закріплено право кожного на охорону здоров’я та отримання медичної допомоги. Ст. 37 передбачено право на захист і підвищення якості навколишнього середовища. Підвищений рівень захисту прав споживачів гарантується ст. 38.

Права, які традиційно відносять «другого» покоління, містяться і інших главах Хартії. Так у главі 1 «Гідність» закріплено заборону примусової праці (ст.5). Глава 2 «Свободи» гарантує свободу зборів та асоціацій (ст. 12), право на освіту (ст.14), свободу професійної діяльності і право на працю (ст.15), свободи підприємництва (ст.16), право власності (ст.17), право інвалідів на соціальну реабілітацію (ст. 26).

Висновки. 1. Незважаючи на те, що початково ЄС утворювався як виключно економічний союз, на сьогодні, принцип поваги до прав людини є одним із основоположних принципів права ЄС. Означений принцип знайшов своє відображення у статутних документах ЄС, а також у Хартії основних прав ЄС.

2. Змістовна частина Хартії має субсидіарний характер щодо механізмів РЄ, що підтверджується приєднанням ЄС до Конвенції та рецепцією правозастосовної практики Суду.

3. ЄСХ(п) визнано джерелом Хартії у галузі соціально-економічних прав. Однак ЄСХ(п) не юридично інкорпорованою у право ЄС, так само як прецедент не право Комітету не є рецептоване у право РЄ. Проте, зважаючи на підхід РЄ до Конвенції та ЄСХ(п) як до єдиного загальноєвропейського механізму захисту усіх груп прав людини, можна зробити висновок про визначальну роль ЄСХ(п) у змістовному наповненні соціально-економічних прав, закріплених у Хартії ЄС.

4. Зважаючи на принципи ЄС щодо уникнення дублювання положень обох правових європейських систем, можна дійти висновку про те, що тлумачення та розвиток економічних і соціальних прав людини, закріплених Хартією ЄС, має відбуватись через «репетицію» практики застосування ЄСХ(п) Комітетом. З іншого боку, і практика Комітету не уникла впливу законодавства ЄС та прецедентного права Суду ЄС. Тому видається досить актуальним подальше вивчення конвергентних тенденцій у правових систем ЄС та РЄ в галузі захисту соціально-економічних прав людини.

Література:

1. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №29. – ст. 367.

2. http: //europa.eu/reform_treaty/index_en.htm

3. Daft Treaty amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community.(p.6). http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cmsUpload/cg00003re01en.pdf