Штепа О.О., асистент кафедри правознавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності у вітчизняному законодавстві

В умовах ринкової економіки істотно зростає значення інтелектуальної діяльності та її результатів – інтелектуальної власності. У сучасних умовах будь-яке виробництво й інша суспільно-корисна діяльність не може успішно розвиватися без належного інтелектуального забезпечення.

А одним із основних способів захисту права інтелектуальної власності є кримінально-правовий. Новий Кримінальний кодекс України захисту права інтелектуальної власності присвятив три статті (176,177 i 122 [4; c.46].

Стаття 176 КК «Порушення авторського права і суміжних прав» присвячена кримінальній відповідальності за порушення в гуманітарній галузі інтелектуальної, творчої діяльності [1: c. 81-82]. Ця стаття, зауважує М.Мельник, звертає на себе увагу нечіткістю формулювань. Зокрема, в ній визначено дії, що є кримінальними правопорушеннями: незаконне відтворення, поширення творів науки, літератури й мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних. У статті твори науки, літератури й мистецтва, комп’ютерні програми і бази даних названо об’єктами кримінально-правової охорони. Виникає питання, чому законодавець виділив серед творів науки окремо комп’ютерні програми та бази даних, адже ці об’єкти є об’єктами права інтелектуальної власності нарівні з іншими об’єктами авторського права. Може скластися враження, що кримінально-правовій охороні підлягають тільки комп’ютерні програми та бази даних, а ілюстрації, карти - схеми, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки та інші деякі об’єкти авторського права такій охороні не підлягають.

Вчений не погоджується з формуванням «незаконне відтворення, розповсюдження». Адже одразу постає запитання, а що таке «незаконне відтворення». Зазначена стаття цього поняття не конкретизує. Видається, що це поняття варто було б уточнити, зазначивши, що твір відтворено, розповсюджено з порушенням авторського права і / або суміжних прав. [4: c. 46-47].

Другий абзац ч.2 ст.176 КК також не відзначається необхідною чіткістю. У ньому вказано, що конфіскації підлягають усі примірники творів, матеріальні носії комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програми мовлення та знаряддя і матеріали, які спеціально використовувалися для їхнього виготовлення. По-перше, очевидно, йдеться про примірники творів та інших об’єктів права інтелектуальної власності, які було виготовлено з порушенням права інтелектуальної власності, а не про всі твори. По-друге, як можна конфіскувати і на якій підставі книги, ілюстрації, матеріальні носії комп’ютерних програм, баз даних, виконання фонограми, відеограми, програми мовлення, сотні чи тисячі їх примірників, які були продано чи іншим чином розповсюджено, оприлюднено серед населення, споживачів тощо. Громадянин купив книгу, аудіо чи відеокасету, дискету чи інший матеріальний носій інформації, який було виготовлено з порушенням права інтелектуальної власності, але він про це не знав [4: c.48].

Стаття 177 КК України передбачає кримінально-правовий захист об’єктів права промислової власності [1: c. 82-83]. У переліку об’єктів права промислової власності чомусь немає порід тварин, комерційних найменувань, географічних зазначень, комерційної таємниці. Ця стаття передбачає три склади злочину: 1) незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії (компонування) інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції; 2) привласнення авторства на зазначені об’єкти; 3) інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало шкоди[4; c. 49].

Відповідно до ст. 229 КК України предметом злочину є знак для товарів та послуг, фірмове найменування та кваліфіковане зазначення походження товару [1; c.112]. На думку О.Крижного, ця стаття передбачає відповідальність за використання як тотожних, так і позначень, схожих до ступеню змішування з чужими знаками для товарів і послуг. При цьому для кримінальної відповідальності за використання останніх не потрібно внесення змін до КК України. Такий висновок можна зробити з абз. 5 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону права на знаки для товарів і послуг», відповідно до якого знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до п. 4.3.2.4 Правил складання, подання та розгляд заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995р. № 116 позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів [2; c.44-45].

Захист права інтелектуальної власності в Україні здійснюють два міністерства (МОН та МВС), чотири цивільних відомства та СБУ. У державі практично не існує єдиної статистики охорони та захисту об’єктів права інтелектуальної власності. Проте відомча статистика притягнення до відповідальності за порушення права інтелектуальної власності свідчить про те, що значно збільшилась кількість виявлених злочинів (2005 рік – 483, 2006 – 812, а в 2007 – вже 807 злочинів) [3; c.16].

Як бачимо, система кримінально-правового захисту права інтелектуальної власності потребує значного доповнення та вдосконалення. Та вже і сьогодні компетентними органами здійснено розкриття значної кількості злочинів у цій сфері, а правопорушників притягнуто до кримінальної відповідальності.

Джерела і література

1) Кримінальний Кодекс України. – Х., «Одіссей», 2005. – 225с.

2) Крижний О. Актуальні питання предмету злочину передбаченого ст.. 229 КК України // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. - № 4. – с. 42 – 46.

3) Ковальський В. Кримінально-правова охорона права інтелектуальної власності. Загальні питання // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. - №5. - с. 12-23.

4) Мельник М. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності в Україні // Митна справа. – 2003. - №6. – с. 46-50.