Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Репетацька В.В., Овсяннікова О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Шляхи підвищення рівня зайнятості населення як чинник економічного зростання

Ринкові перетворення в Україні супроводжуються негативними соціально-економічними наслідками, зокрема безробіттям і неповною зайнятістю населення. Нині особливої актуальності набуває проблема формування ефективної системи регулювання зайнятості населення, адекватної сучасним умовам, що є запорукою створення соціально орієнтованої ринкової економіки, динамічного розвитку продуктивних сил України.

Нинішні проблеми зайнятості зумовлені також тим, що в Україні недовикористовується внутрішній потенціал розвитку – особливо потенціал людських ресурсів, що є ознакою зниження якості зайнятості населення.

В Україні стрімко зростає безробіття. За жовтень-грудень 2009 року кількість українців, які зареєструвалися в службі зайнятості, збільшилася на 60%. У грудні 2009 р. офіційний рівень безробіття зріс до рекордних за останні роки 3% (844,9 тис. осіб), тоді як у жовтні цей показник становив 1,9% (530,1 тис. осіб). Дані статистики враховують лише тих, хто став на облік у службі зайнятості. Реальна кількість безробітних, із незареєстрованими включно, зазвичай у 2,5 рази вища за офіційні дані [1, с. 36].

На сьогоднішній день основними причинами незайнятості безробітних громадян є: втрата надії або зневіра знайти роботу; не знання методів пошуку роботи; зниження попиту як загалом, так і на деякі категорії працівників; невідповідність кваліфікації претендента пропонованим вакансіям; недостатня поінформованість населення про появу нових робочих місць. Досить поширеною проблемою є те, що більшість незайнятих громадян не можуть знайти відповідного місця праці через незнання способів пошуку роботи або невміле їх використання. Саме тому проблема безробіття постає досить гостро в нашій державі і вирішення її є одним з найважливіших завдань.

Костенко Т., Двуліт З. [2] пропонують свій план дій для особи, яка прагне працевлаштуватись: зрозуміти себе (власні цінності, особисті і професійні якості, досвід, навички); зіставити те, що подобається робити з тим, що вміємо; постановка мети і дослідження ринку; вибір роботодавців; вибір місця праці та посади. Для полегшення пошуку майбутньої професії авторами був розроблений принцип «шести З»: знайомитись – зрозуміти – з’ясувати – запитати – знайти – застосувати [2, с. 104-105].

При основних перевагах використання традиційних способів пошуку роботи, необхідно також враховувати і новітні методи: за допомогою мережі Інтернет та мобільного сервісу. Хоча в Україні вони ще не набули широкого використання, але за незначний проміжок часу вже дозволили скоротити термін укомплектування вакансій та час підбору роботи безробітному населенню.

За підрахунками Світового банку, кожна десята людина у світі живе нині за рахунок грошових переказів від родичів або друзів, що працюють за кордоном [1, с.37]. Вигоду від трудової міграції отримує не лише країна-донор робочої сили, а й країна-реципієнт, оскільки мігранти зазвичай заміщують вакансії, якими нехтує місцеве населення. А отже, держава не повинна оберігати соціальні фонди від замаху трудових мігрантів, вона могла б зробити спробу отримати додаткову вигоду від існування діаспори в розвинутих країнах. Також варто збільшити частку українських громадян, працюючих за кордоном легально. Це принесе економічний прибуток і захистить права людей. По-третє, потрібно широко інформувати трудових мігрантів щодо вакансій, які відкриваються в Україні, щоб вони знали, чи варто повертатися.

Процеси адаптації молоді до ринкових умов об’єктивно змушують молодих людей брати участь у різних формах дрібного бізнесу, що сприяє їх залученню до діяльності, де дохід повністю залежить від особистої активності і підприємницького таланту. Молодь, яка займається підприємництвом, проходить своєрідну школу бізнесу, що може дати позитивні результати вже в недалекому майбутньому. Отже, одним із шляхів вирішення проблеми зайнятості в Україні може бути створення робочих місць у недержавному секторі. Це буде сприяти поступовому скороченню прогнозованих темпів зростання безробіття, що дозволить дещо розширити вибір робочих місць і посилити професійну, територіальну і галузеву мобільність робочої сили.

Наступними визначальними чинниками економічного зростання України мають стати якісні характеристики людського капіталу як рівень освіти, кваліфікації, прагнення до отримання нових знань протягом трудового життя. Особливу увагу слід приділити підвищенню якості людського капіталу зайнятого населення, вдосконаленню методів підвищення кваліфікації працівників.

Щодо вирішення проблеми розширення зайнятості, слід також відмітити важливу роль МОП. Низка країн, що розвиваються, за допомогою МОП вже розпочали реалізацію спеціальних програм сприяння зайнятості, мобілізуючи безробітних і частково зайнятих для створення об’єктів інфраструктури у районах і містах. Деякі країни здійснюють також спеціальні програми для молоді, наприклад, сприяють в отриманні професійної підготовки або певного нескладного устаткування для створення власного підприємства. Ці програми переслідують гідні цілі, а при ретельному плануванні та реалізації вони можуть дати позитивні результати як для зацікавлених осіб, так і для суспільства [3, с.32]. Однак самі по собі вони не дозволяють вирішити довгострокові проблеми зайнятості. Для цього необхідні наполегливі зусилля як держави, так і особистостей, які шукають місце роботи.

На думку Назарко С.О., висока професійно-освітянська підготовка полегшує адаптацію фахівців до ринкового середовища, зокрема, в контексті формування доходів та адекватної поведінки. Наявність вищої освіти у 2,3 рази знижує ризик бідності і в 1,6 рази підвищує ймовірність отримання середніх доходів, значно впливає і на спосіб життя, споживчу поведінку [4, с. 168].

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що рівень освіти є одним з основних чинників конкурентоспроможності працівника на ринку праці. Із зростанням рівня освіти та професійної кваліфікації ймовірність втратити роботу і перейти у категорію безробітних зменшується. Роботодавці при прийнятті працівника на посаду за всіх інших рівних умов будуть надавати перевагу саме тому претендентові, у якого рівень освіти буде вищим. Підвищення рівня освіти позитивно впливає на вирішення проблеми зайнятості населення. На державному рівні першочерговими заходами мають бути: запровадження системи довгострокових прогнозів попиту на робочу силу за професіями та формування за результатами прогнозування державного замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів; розвиток співпраці між навчальними закладами і підприємствами (роботодавцями); запровадження системи підготовки кваліфікованих робочих кадрів на підприємствах; гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів різних ступенів акредитації, підготовлених за державним замовленням.

Література:

1. Науменко Н. С. Загрозливі тенденції зростаючого безробіття на національному та європейському ринках праці в умовах поширення світової економічної кризи / Н. С. Науменко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2009. – №2. – С. 36-40.

2. Костенко Т. Традиційні та новітні методи пошуку роботи безробітним населенням України / Т. Костенко, З. Двуліт // Вища освіта України. – 2009. - №4. – С. 98-107.

3. Гаркавенко Н. Напрями вдосконалення політики зайнятості населення у ринкових умовах / Н. Гаркавенко // Україна: аспекти праці. – 2008. - №6. – С. 26-32.

4. Назарко С. О. Вплив освіти на регіональний людський розвиток і зайнятість населення / С. О. Назарко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №4. – С. 166-171.

5. Буда Т. Регулювання зайнятості молоді як соціально-економічна проблема / Т. Буда // Психологія і суспільство. – 2009.- №3. – С. 129-133.