Економічні науки / 5.Управління трудовими ресурсами

Турчак В.В., Світлоокий А.А., Далєвська Т.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Трудові конфлікти в системі соціально-економічних відносин

Початок ХХІ ст. поставив перед людством майже безрезультативну проблему: або оволодіти наукою і мистецтвом попередження та розв’язання конфліктів, або втратити перспективи виживання на Землі через численні руйнівні конфлікти.

Конфлікт не є чимось винятковим. Він є складовою життя сучасного суспільства. Кожне суспільство, кожна соціальна група тією чи іншою мірою піддаються конфліктам. Їх принципам приділяють велику увагу багато вчених, серед них Бару М.Й., Гусов К.М., Сироватська С.О., Хуторян Н.М.

Проблема конфліктної взаємодії в суспільстві залишається актуальною протягом усього існування людської цивілізації. Її гострота особливо відчувається в перехідні, зламні моменти історії [1, с.40]. Тому постає проблема з’ясування сутності соціально-трудових конфліктів, виявлення їх місця серед інших конфліктів, з’ясування взаємозв’язку між ними, впливу одних конфліктів на інші.

Слово «конфлікт» у перекладі з латинської мови означає «зіткнення». В основі будь-якого конфлікту лежать розбіжності, що іноді призводять або до конструктивних наслідків (динамічний розвиток колективу), або до деструктивних.

Існують різні конфлікти, різноманітними є й причини їх виникнення. Іноді одна причина породжує численні конфлікти в різних сферах людського буття, а тому існують певні можливості щодо їх попередження. Таким чином, поява конфліктів – це результат дії різних факторів, але важко не погодитися з тим, що деякі конфлікти генеруються й державою.

На підставі вивчення й узагальнення даних, що наводяться в спеціальній літературі [1-3], а також власних досліджень серед причин кофліктності, викликаних трудовим процесом, можна назвати такі:

- незнання або недостатнє знання трудового законодавства;

- різне тлумачення законів працівником та власником або уповноваженим ним органом;

- хибні уявлення окремих працівників про зміст та обсяг своїх трудових прав і обов’язків;

- безпідставні вимоги працівників;

- недоліки в темпах технічного розвитку;

- недосконалість умов і характеру праці;

- невиконання положень колективного договору;

- акції дискримінації профспілок;

- невиконання обов’язків, що стосуються соціальних гарантій, компенсацій.

На нашу думку, будь-який конфлікт у сфері соціально-трудових відносин повинен відповідати принципам демократизму, гласності і об’єктивності, швидкості вирішення.

Слід зазначити, що діяльність жодної організації не проходить безконфліктно. В зв’язку з цим виділяють функціональний (сприяє подальшому розвитку підприємства) і дисфункціональний конфлікти, які в свою чергу можуть проявлятися в різних формах (рис. 1).

Рис. 1. Форми конфліктів

Як видно з рисунку, відкриті й приховані конфлікти можуть перерости у масові, які проявляються у формі страйків, мітингів, демонстрацій, пікетувань, і є найнебезпечнішим явищем в сфері соціально-трудових відносин [4, с.71].

Для їх уникнення керівники організацій повинні застосовувати методи управління конфліктами, до яких можна віднести структурні та міжособистісні.

Структурними методами управління конфліктними ситуаціями є:

1) роз’яснення вимог до роботи – розяснюються, які результати очікуються від кожного співробітника і підрозділу;

2) координаційні й інтеграційні механізми – ланцюг команд;

3) загальноорганізаціні комплексні цілі – ідея цього методу – направити зусилля всіх учасників на досягнення спільної мети;

4) структура системи винагород.

Міжособистісними методами вирішення конфліктних ситуацій є: відхилення (представляє собою відхилення від конфлікту); примус (використання законної влади або тиску з метою нав’язати свою точку зору); компроміс (ступка до деякої міри другої точки зору) [3, с.71-72].

Отже, створенню ефективної системи вирішення трудових спорів і конфліктів, адекватної соціально-економічному рівню розвитку суспільства, будуть сприяти перелічені вище принципи, усунення проблемних моментів їх реалізації, а також методи, спрямовані на досягнення найбільш повної реалізації вищезазначених принципів за умов ринкових відносин.

Література:

1. Швець Н. Поняття та форми трудових конфліктів // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №6. – С.40-43.

2. Занфірова Т.А. Правова характеристика принципів з вирішення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі // Економіка&держава. - 2007. - №3. – С.77-79.

3. Современный взгляд на решение конфликтных ситуаций в организации // Вісник, Київського інституту бізнесу та технологій. - 2004. - №1. – С.71-72.