Львівська державна фінансова
академія
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ
МАЛИХ БАНКІВ ТА ЙОГО МЕТОДИ
Банківський
бізнес сьогодні, як і будь-який вид економічної діяльності, підпорядкований
загальним законам ринку і зазнає численних ризиків. Для комерційних банків
важливим аспектом їх роботи є ефективне управління ризиками, прогнозування
виникнення несприятливих ситуацій з метою недопущення банкрутства. Від
удосконалення управління ризиками, яке полягає в реалізації сукупності методів
і прийомів прогнозування появи ризикових подій та необхідності вживати
відповідні заходи для ліквідації чи зменшення негативних наслідків таких подій,
суттєво залежить поліпшення діяльності банків. Ефективність управління банківськими ризиками полягає у їх
запобіганні, в повній і послідовній їх класифікації, у визначенні чіткої
межі відповідальності за результатами роботи по управлінню ними.
На діяльність
малого банку, значний вплив має валютний ризик, який виникає через несприятливі
коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали за умови відкритої
валютної позиції, тобто при неспівпаданні вимог до зобов’язань банку в кожній
валюті і банківському металі. Сутність основних методів зниження валютних ризиків
малого банківництва полягає в здійсненні валютних операцій до того, як
відбудеться несприятлива зміна курсу, або в компенсації збитків від подібної
зміни за рахунок паралельних угод з валютами, курс яких змінюється в
протилежному напрямку.
Управління
валютним ризиком має передбачати проведення його детального аналізу, оцінювання
можливих наслідків та вибір методів страхування. Страхування дає змогу уникнути
малим банкам двох видів відкритих позицій при валютному ризику в іноземній
валюті – довгих, тобто володіння довгостроковими активами в
іноземній валюті, і коротких, тобто володіння іноземною валютою в значно
більших обсягах, ніж це необхідно для вирішення короткострокових завдань,
пов’язаних із відповідним видом діяльності. За умови, що вдається уникнути цих
відкритих позицій, зміна валютних курсів не приведе до суттєвих змін вартості
власного капіталу.
Найпоширенішими
методами зниження та уникнення ризиків є також лімітування, хеджування та
резервування. Лімітування, як метод управління ризиком малих банків, полягає у
встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє
обмежити ризик. Кредитний ризик малого банку обмежується встановленням ліміту
загального розміру кредитного портфеля, обмеження величини кредитних ресурсів
філій малого банку і т. ін. Менеджмент малого банку має визначати обмеження
згідно з обраною кредитною політикою та з урахуванням конкретної ситуації.
Хеджування – це купівля і продаж малими банками ф’ючерсних контрактів з метою
уникнути ризику зміни цін та ризику готівкових (реальних продаж). Процес
хеджування реалізується за допомогою похідних фінансових інструментів. Як
правило причиною для існування похідних інструментів – майбуття невизначеність,
як основа існування страхового ринку. Більшість похідних цінних паперів – це
угоди на строк, виконання яких належить до визначеного майбутнього строку
операції. Основне призначення похідних інструментів – хеджування ризику,
пов’язаного з непередбаченим коливанням цін на ринку реальних активів.
Стратегії
управління валютним ризиком реалізується за допомогою строкових угод. Форвардні
угоди є найбільш поширеним методом хеджування валютних ризиків, який дозволяє
здійснити обмінну валютну операцію на даний момент часу з постачанням
валюти в майбутньому. Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними
операціями малих банків, як метод
управління кредитним ризиком, полягає в акумуляції частини коштів на
спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Формування резервів
є одним із методів зниження кредитного ризику на рівні банку, слугуючи для
захисту вкладників, кредиторів та акціонерів. Одночасно резерви за кредитними
операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.
Методами мінімізації кредитного ризику є встановлення лімітів кредитування,
забезпечення кредитів, спостереження за кредитом (моніторинг), вивчення та
оцінка якості позичальника, диверсифікація кредитних вкладень, оперативність
при стягненні боргу, страхування кредитів. З’ясовані методи далеко не вичерпують
всі можливості менеджменту
банківського ризику в сучасній
економічній системі, проте
дають загальну уяву про принципи його здійснення на практиці, особливо
малими банками.
Не менш
важливо для малого банку є врахування процентного ризику бо ризику зміни процентної
ставки, що включає зниження процентної маржі банку та ринкової вартості його
капіталу. Для оцінки та контролю процентного ризику використовують метод
GAP–аналізу, відповідно до якого оцінюється можлива зміна процентної маржі,
обумовлена коливаннями процентних ставок на банківському ринку. Процентний
ризик малого банку можна знизити при використанні таких методів, як:
страхування, використання плаваючої ставки, строкові угоди, процентні ф’ючерсні
контракти, процентні опціони, процентні свопи. Проблема процентного ризику є
для малих банків досить актуальною, бо усі банківські портфелі складаються з
активів і пасивів різної строковості і відповідно мають різні періоди фіксації
ставки процента.
При
формуванні портфеля цінних паперів малий банк стикається з портфельним ризиком,
який виникає внаслідок того, що погашення основного боргу та процентів або
виплата дивідендів за придбаним цінним папером відбувається не за планом. При
стратегічному управлінні ризиком ліквідності малі банки застосовують такі методи,
як фондування активів та встановлення граничних значень внутрішніх нормативів.
Процес управління ліквідністю через фондування активів включає розподіл
зобов’язань малого банку, розподіл портфеля активів, поділ пасивів.
Отже,
одним із
чинників успішного існування і подальшого розвитку малої банківської установи в
умовах жорстокої конкуренції є можливість управління банківським ризиком При
виробленні політики управління ризиками малого банку необхідно приділити увагу
їхній ідентифікації та класифікації, розробити комплексний підхід до розробки
стратегій управління ризиками.