Крупа О. М.,
здобувач НДЦ ІПР НАН України (м. Харків)
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ ДЛЯ
ПІДТРИМКИ ПРОБЛЕМНИХ РЕГІОНІВ
Пошук шляхів
подолання
проблем соціально-економічного розвитку передбачає формування
механізму державної підтримки проблемних регіонів. Досвід зарубіжного
менеджменту й вітчизняні розробки свідчать, що реалізація механізму державної
підтримки проблемних регіонів має базуватися на програмно-цільовому методі. Під
програмно-цільовими методами планування й управління (program-objective methods
in planning and control) маються на увазі методи, за якими цілі плану
узгоджуються з ресурсами за допомогою програм.
Програмно-цільовий метод застосовується в Україні в процесі складання
бюджету з 2002 р. Але до теперішнього часу його опанування перебуває на
початковій стадії. Специфічність ситуації, що склалася в Україні пояснюється
тим, що тривалий період під час адміністративно-командної системи теорія
планування й управління розвивалась в інших концептуальних напрямах, отже на
даному етапі необхідно поглиблювати дослідження аспектів програмно-цільового
методу.
У вітчизняній та зарубіжній літературі представлені різні точки зору вчених
щодо сутності та специфічних особливостей програмно-цільового методу [1-5]. Узагальнення наведених в літературних джерелах авторських тлумачень
сутності й особливостей програмно-цільового методу дозволяє зробити висновок,
що він базується на п’яти ключових напрямах:
- дослідження існуючих проблем;
- формулювання цілей, що мають бути досягненні для покращення стану й
подолання проблем;
- визначення необхідних ресурсів;
- визначення заходів для досягнення цілі в рамках обмежених ресурсів;
- створення програми по досягненню мети для усунення проблем.
Програмно-цільовий метод має певні, досить вагомі переваги, проте йому
притаманні й деякі недоліки, рис. 1.
Рис.
1. Переваги та недоліки програмно-цільового підходу
На практиці найчастіше приймаються рішення щодо вибору між
програмно-цільовим та кошторисним методами розподілення бюджетних коштів з
детальним аналізом переваг та недоліків кожного з них, а також з урахуванням
специфічних рис об’єкту фінансування. Як видно з рис. 3.1, до переваг
використання програмно-цільових методів можна віднести: можливість додаткового
залучення позабюджетних коштів; можливість ідентифікації та ранжування потреб й
завдань, що мають фінансуватися; підґрунтя для підвищення ефективності розподілення
та використання бюджетних коштів; підвищення ефективності обґрунтування
пріоритетних напрямів використання фінансових коштів.
Російський дослідник Скуба Р. В. [5] наводить перелік умов, за
яких доцільно застосовувати програмно-цільовий метод управління:
- наявність в системі складних пріоритетних проблем, що потребують
невідкладного вирішення, комплексного підходу й узгодженості дій різних
суб’єктів та рівнів управління у системі;
- об’єктивний між функціональний характер цих проблем, що потребує координації
зусиль і ресурсів з виходом за рамки існуючих відомчих структур та участі
суб’єктів влади й управління більш високого рівня;
- існування реальної потреби у вирішенні даної проблеми й отриманні
максимального корисного (оптимального) результату за відповідний проміжок часу;
- необхідність концентрації всіх ресурсів, потрібних для вирішення
проблеми, їх розумного розподілення й використання в умовах фінансової
нестабільності.
Порівняння цього переліку з умовами, що існують на даний час в Україні в
галузі державного регулювання розвитку регіонів, дозволяє зробити висновок про
доцільність застосування програмно-цільового методу для забезпечення державної
підтримки проблемних регіонів України.
Література:
5.
Скуба
Р.В. Программно-целевое управление развитием инфраструктуры хозяйствующих
субъектов / ВлГу Электронный журнал [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://
journal.vlsu.ru/index.php?id=269