Крупа О. М.,

здобувач НДЦ ІПР НАН України (м. Харків)

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ПРОБЛЕМНИХ РЕГІОНІВ

Пошук шляхів подолання проблем соціально-економічного розвитку передбачає формування механізму державної підтримки проблемних регіонів. Досвід зарубіжного менеджменту й вітчизняні розробки свідчать, що реалізація механізму державної підтримки проблемних регіонів має базуватися на програмно-цільовому методі. Під програмно-цільовими методами планування й управління (program-objective methods in planning and control) маються на увазі методи, за якими цілі плану узгоджуються з ресурсами за допомогою програм.

Програмно-цільовий метод застосовується в Україні в процесі складання бюджету з 2002 р. Але до теперішнього часу його опанування перебуває на початковій стадії. Специфічність ситуації, що склалася в Україні пояснюється тим, що тривалий період під час адміністративно-командної системи теорія планування й управління розвивалась в інших концептуальних напрямах, отже на даному етапі необхідно поглиблювати дослідження аспектів програмно-цільового методу.

У вітчизняній та зарубіжній літературі представлені різні точки зору вчених щодо сутності та специфічних особливостей програмно-цільового методу [1-5]. Узагальнення наведених в літературних джерелах авторських тлумачень сутності й особливостей програмно-цільового методу дозволяє зробити висновок, що він базується на п’яти ключових напрямах:

- дослідження існуючих проблем;

- формулювання цілей, що мають бути досягненні для покращення стану й подолання проблем;

- визначення необхідних ресурсів;

- визначення заходів для досягнення цілі в рамках обмежених ресурсів;

- створення програми по досягненню мети для усунення проблем.

Програмно-цільовий метод має певні, досить вагомі переваги, проте йому притаманні й деякі недоліки, рис. 1.

Рис. 1. Переваги та недоліки програмно-цільового підходу

На практиці найчастіше приймаються рішення щодо вибору між програмно-цільовим та кошторисним методами розподілення бюджетних коштів з детальним аналізом переваг та недоліків кожного з них, а також з урахуванням специфічних рис об’єкту фінансування. Як видно з рис. 3.1, до переваг використання програмно-цільових методів можна віднести: можливість додаткового залучення позабюджетних коштів; можливість ідентифікації та ранжування потреб й завдань, що мають фінансуватися; підґрунтя для підвищення ефективності розподілення та використання бюджетних коштів; підвищення ефективності обґрунтування пріоритетних напрямів використання фінансових коштів.

Російський дослідник Скуба Р. В. [5] наводить перелік умов, за яких доцільно застосовувати програмно-цільовий метод управління:

- наявність в системі складних пріоритетних проблем, що потребують невідкладного вирішення, комплексного підходу й узгодженості дій різних суб’єктів та рівнів управління у системі;

- об’єктивний між функціональний характер цих проблем, що потребує координації зусиль і ресурсів з виходом за рамки існуючих відомчих структур та участі суб’єктів влади й управління більш високого рівня;

- існування реальної потреби у вирішенні даної проблеми й отриманні максимального корисного (оптимального) результату за відповідний проміжок часу;

- необхідність концентрації всіх ресурсів, потрібних для вирішення проблеми, їх розумного розподілення й використання в умовах фінансової нестабільності.

Порівняння цього переліку з умовами, що існують на даний час в Україні в галузі державного регулювання розвитку регіонів, дозволяє зробити висновок про доцільність застосування програмно-цільового методу для забезпечення державної підтримки проблемних регіонів України.

Література:

1. Райзберг Б. А. Программно-целевое планирование и управление / Б. А. Райзберг, А. Г. Лобко. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 428 с.

2. Генералов В. В. Анализ программ государственной поддержки предпринимательства / В. В.Генералов, Н. В. Лычагин и др. – Новосибирск: ИЭОПП СО РАН, НГУ, 2004. ‑ 48с.

3. Азаров М. Я. Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі / М. Я.Азаров, Ф. О. Ярошенко, О. І. Амоша. – Т.4. – К.: НДФІ, 2004. – 368 с.

4. Державні цільові програми та упорядкування програмного процесу в бюджетній сфері / За ред. академіка НАН України В. М. Гейця. – Київ: Наукова думка, 2008. – 384с.

5. Скуба Р.В. Программно-целевое управление развитием инфраструктуры хозяйствующих субъектов / ВлГу Электронный журнал [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http:// journal.vlsu.ru/index.php?id=269