Экономические науки/Учет и аудит

Шевчук О.Д.  к.е.н., доцент кафедри аудиту та державного контролю,

Чорна О.С., магістр факультету економіки та підприємництва

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ ПОДАТКУ НА ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ ТА ІНШІ САМОХІДНІ МАШИНИ ТА МЕХАНІЗМИ

 

В проекті Податкового кодексу зазначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи[1].

Поняття "транспортні засоби", є надзвичайно широким і включає різні об'єкти, призначені для транспортування пасажирів, вантажів, багажу: від повітряних та морських суден до воза, санчат та велосипедів.

Ефективний контроль за сплатою податку на транспортні засоби та інші самохідні машини та механізми є актуальним в сучасних умовах господарювання, адже з кожним роком платників даного податку стає все більше і більше, тому що збільшується транспортна сітка та чисельність транспорту на дорогах. Сьогодні цей податок сплачує приблизно кожен другий громадянин України.

Відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"  платниками податку з власни­ків транспортних засобів та інших самохідних машин і ме­ханізмів є іноземні юридичні особи, а також юридичні особи та громадяни України [2]. При цьому сплачують податок лише ті особи, які відповідають усім нижченаведеним умовам мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законо­давством транспортні засоби; транспортні засоби є власними.

Щодо реєстрації транспортних засобів. В Україні під­лягають оподаткуванню наземні та водні транспортні засоби. Для наземного транспорту основні правові та соціальні принципи організації дорожнього руху, організації та екс­плуатації автомобільного транспорту визначаються за­конами України від 30.06.93 р. № 3353-ХП «Про дорожній рух» зі змінами та доповненнями та від 05.04.2001 р. № 2344-111 «Про автомобільний транс­порт» зі змінами та доповненнями.

Цей податок сплачують до того, як автомобіль зареєстрували у ДАІ. Суму податку не можна вважати витратами, безпо­середньо пов'язаними з придбанням автомобіля, оскіль­ки його сплачують протягом усього періоду володіння транспортним засобом.

Податок з власників назем­них транспортних засобів сплачується за місцезнаход­женням юридичних осіб і місцем проживання фізичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республі­ки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севасто­поля.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Обчислення  податку  з  власників  наземних  транспортних  засобів провадиться виходячи з об'єму  циліндрів  або  потужності  двигуна кожного  виду і марки транспортних засобів,  а податку з власників водних транспортних засобів – виходячи  з  довжини  транспортного засобу за ставками [5].

Відповідно до проекту Податкового кодексу України, якщо базовий звітний період дорівнює календарному року, розрахунок подається протя­гом 60 календарних днів за останнім календарним днем звіт­ного року. Граничний строк подачі розрахунку – 1 березня ро­ку, наступного за звітним (29 лютого – у високосний рік).Оскільки подання розрахунку – це не звітування про су­му податку, сплачену за попередній рік.

Транспортний податок сплачується до бюджету за місцем реєстрації транспортних засобів. Сплата податку юридичними особами здійснюється щоквартально рівними частинами (25 % від загальної суми податку) – до 15-го числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Сучасною проблемою  є відсутність у законодавстві єдиної класифікації транспортних засобів. Класифікація у різних джерелах подається по-різному, і негативним явищем є те, що ця класифікація є неповною, тому податківці при оподаткуванні транспортних засобів.

В теперішній час, спостерігається багато шахраїв, які незаконно користуються пільгами, оформляючи на особу, яка має пільги на транспортний засіб, при цьому вони не сплачують податки, а якщо машини імпортована з інших країн, то не сплачують і митний збір машини. Внаслідок цього неадекватного становища було вжиті міри, які більш «жорстко» контролюють подання документів про особу, які мають пільги. Але постає питання: «Що робити тим особам, які справді мають пільги і тим чи іншим випадком не можуть ними скористатися?». Відповідь на це запитання двояке, тому що вихід з цієї складної ситуації не так просто знайти. Звичайно потрібно вносити зміни та корегувати закони України [5].

Існує ще багато спірних питань, які ще невирішені і потребують доопрацювання. Але податкове законодавство постійно вдосконалюється, отже, будемо сподіватись, що в недалекому майбутньому наша податкова система буде прикладом для інших держав.

Іншою проблемою є також подання підприємствами уточнюючого розрахунку, відбуваються складний документооборот, що спричиняє виникнення багато помилок та не уточнень, які певним чином стосуються бухгалтерських записах, що є негативним явищем, тому потрібно якимось чином спростити документообіг, адже це спростити бухгалтерські обрахунки і усунуть багато уточнень та недоліків, які актуальні у наш час.

Отже, можна окреслити аспекти контролю сплати податку з власників транспортних засобів, а саме: зміна пільг, щодо даного податку (скасування пільги про заклади освіти та ін.); впровадження нової тарифікації; гнучкість існування податкової системи; диференційовані ставки (важко власноруч обчислити ставку податку власникові транспортного засобу); недостатність контролю за використанням коштів що йдуть від сплати податку з власників транспортних засобів.

Список літератури:

1.     Проект Податкового кодексу України // Урядовий кур’єр. – № 141 від 03.08.2010. 

2.     Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» 2003 р № 9/1-4415-ЕП від 17.11.2000         

3.     Витрянский В.В « Окремі питання нотаріального посвідчення правочинів із транспортними засобами»// Довідник нотаріуса.-2008.- №2

4.     Голенко О. « Формула любові до транспортного податку: жадання доплати»// Податки та бухгалтерський облік.-2009.-№47 (814) червень.

5.     Рябокляч П. «Порядок сплати податку з власників транспортнихзпсобів громодянами у 2009 році» // Бухгалтерія в сільському господарстві.-2009.- №11 (164).